Рішення

від 22.10.2013 по справі 910/16139/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16139/13 22.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербитхім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича сервісна

фірма "Фіорд"

про стягнення 122 069,38 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Крихтіна Є.О. (дов. б/н від 02.10.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербитхім" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича сервісна фірма "Фіорд" (далі по тексту - відповідач) стягнення 122 069,38 грн. за договором № 01/11 від 01.11.2010 року з яких 112320 грн. сума переплати, 9749, 38 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/16139/13, розгляд справи призначено на 08.10.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.10.2013 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

22.10.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи по справі.

В судове засідання 22.10.2013 року відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 01/11 від 01.11.2010 року, в частині поставки обладнання в строк обумовлений в договорі.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Предславинська , 34-Б.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем 01.11.2010 року укладено договір № 01/11 (далі за текстом - договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого виконавець взяв на себе зобов'язання по поставці обладнання: етикетувальна машина 1 одиниця, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити поставку обладнання, а також погрузну та доставку по місцю призначення.

Відповідно до ст. 2 договору, сторони погодили, що оплата за цим договором проводиться наступним чином:

- 60 % передплати від вартості етикетувальної машини, що складає 112 320, 00 грн. в т.ч. ПДВ;

- 40 % вартості етикетувальної машини, що складає 74 880, 00 грн. в т.ч. ПДВ, по факту готовності обладнання до відвантаження.

Згідно п. 3.1. договору загальна вартість машини з ПДВ складає 187 200, 00 грн.

Пунктом 4.2. договору сторонами було погоджено строк виготовлення обладнання - 72 робочих днів з дня надходження на розрахунковий рахунок виконавця передплати згідно п. 2.1.1. договору.

Обладнання вважається переданим виконавцем, та прийнятим замовником після обов'язкового підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на передачу обладнання (п. 6.5. договору).

Відповідно до п. 8.7. договору за затримання передачі (відвантаження) обладнання виконавець зобов'язаний за вимогою замовника сплатити останньому пеню у розмірі 0, 01 % від вартості непоставленого та (або) не до поставленого обладнання за кожний день прострочення передачі (відвантаження).

Згідно п. 8.12. договору договір може бути розірваним за згодою сторін. Одностороннє розірвання договору неможливе.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача 19.11.2010 року платіжним дорученням № 182 (належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи) 112 320, 00 грн.

Відповідно твердження позивача, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, про свою готовність відвантажити обладнання позивача не повідомив. Внаслідок чого, позивач направив відповідачу 10.07.2013 року вимогу, відповідно до якої користуючись правами наданими ст.ст. 611, 665 та 693 ЦК України відмовився в односторонньому порядку від договору № 01/11 від 01.11.2010 року, та вимагав протягом 7 днів перерахувати на його поточний рахунок суму сплаченої передплати у розмірі 112 320, 00 грн.

За твердженням позивача, відповідач відповіді на зазначену вище вимогу не надав, кошти в розмірі 112 320, 00 грн. на рахунок позивача не перерахував, матеріали справи доказів іншого не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 01/11 від 01.11.2010 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору здійснено відповідачу передплату за поставку товару (обладнання) на суму 112 320, 00 грн. згідно договору, що підтверджується випискою по рахунку позивача про проведення оплати 19.11.2010 року та платіжним дорученням № 182 від 19.11.2010 року.

При цьому, оплачений товар (обладнання) за договором поставлений не був, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження поставки товару/готовності обладнання до відвантаження за договором відповідачем суду не надано, викладеного в позовній заяві не спростовано. Строк повернення попередньої оплати за товар, встановлений вимогою від 10.07.2013 року є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати за договором у розмірі 112 320, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 9 749, 38 грн. пені за несвоєчасну поставку товару за період з 04.03.2011 року по 18.07.2013 року відповідно до п. 8.7 договору.

Пунктом 8.7. договору встановлено, що за затримання передачі (відвантаження) обладнання виконавець зобов'язаний за вимогою замовника сплатити останньому пеню у розмірі 0, 01 % від вартості непоставленого та (або) не до поставленого обладнання за кожний день прострочення передачі (відвантаження).

За таких обставин, пеня нараховується за невиконання зобов`язань саме по поставці товару, які існували до 10.07.2013 року, а отже пеня має нараховуватися тільки за період з 04.03.2011 року по 17.07.2013 року, що складає 9738, 14 грн.

По факту направлення позивачем відповідачу претензії-вимоги Вих. № 453 від 06.09.2012 року про повернення попередньої оплати за договором до 16.09.2012 року на підставі ч. ст. 693 ЦК України, зобов'язання відповідача по договору по поставці товару в силу закону та факту направлення вимоги позивача про повернення суми передплати змінилося на зобов'язання по поверненню суми попередньої оплати. Отже, нарахування пені за несвоєчасну поставку товару за період з 06.09.2012 року по 25.10.2012 року, передбачене п. 4.2 договору, з 06.09.2012 року є неправомірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково на суму 9738, 14 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича сервісна фірма "Фіорд" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-б; код ЄДРПОУ 14354262; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербитхім» (61093, м. Харків, вул. Соціалістична, буд. 2 ж, кв. 50; код ЄДРПОУ 32867813) 112 320 (сто дванадцять тисяч триста двадцять) грн. попередньої оплати, 9 738 (дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 14 коп. пені та 2 441 (дві тисячі чотириста сорок одну) грн. 17 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко