Постанова

від 22.10.2013 по справі 813/5790/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №813/5790/13-а

22 жовтня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.

з участю секретаря судового засідання Кончук Н.С.,

представників:

позивача Круглія Ю.Б.

відповідача Телішевського І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області до Приватного вищого навчального закладу «Інститут управління» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області звернулося до суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Інститут управління" про стягнення заборгованості в розмірі 203,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача утворилась заборгованість по відшкодуванню суми витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначеною згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, яку визначено йому у повідомленнях про відшкодуванню сум пенсій, виплачених науковим працівникам, яка самостійно відповідачем не погашена.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Пояснив, що Приватний вищий навчальний заклад «Інститут управління» протягом кількох років не здійснює освітньої діяльності, не має сертифіката про акредитацію, тобто не належить до категорії вищих навчальних закладів 3-4 рівня акредитації, відтак на нього не може поширюватися дія норми ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", визначено, що науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Відповідно до статті 24 цього ж Закону, різниця між сумою призначеної пенсії за цим законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право дана особа, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. № 372, який визначає механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - різниця у розмірі пенсії).

Пунктом 2 Порядку визначено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно з пунктом 3 Порядку, фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

При цьому, пунктом 5 цього ж Порядку встановлено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно доЗакону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення, які щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулих та поточному роках.

Судом встановлено, що за період роботи в Приватному вищому навчальному закладі "Інститут управління" право на призначення пенсії отримала науковий працівник ОСОБА_3 на підтвердження чого є наявні в матеріалах справи копії документів з пенсійної справи вищезазначеного пенсіонера. Зокрема, як вбачається з таких, ОСОБА_3 працювала в Приватному вищому навчальному закладі "Інститут управління" на посаді, яка, передбачена Переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001 року № 1571.

На виконання ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та зазначеного вище Порядку, відповідачу були направлені повідомлення про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів на 2013 рік .

Відповідно до вказаного повідомлення стосовно ОСОБА_3 розмір витрат на фінансування різниці сум пенсій на 2013 рік для відповідача становить 2 506,61 грн.

Згідно з розрахунком сум відшкодування витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за травень-червень 2013 року, заборгованість відповідача, з урахуванням самостійно сплачених сум, становить 203,10 грн.

Суд не враховує доводи відповідача про те, що Приватний вищий навчальний заклад "Інститут управління" не повинен відшкодовувати витрати на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсій обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, оскільки не здійснює освітньої діяльності та не має сертифікату про акредитацію. Так, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку наукового стажу, ОСОБА_3 для визначення розміру пенсії, як наукового працівника, враховано стаж роботи у Приватному вищому навчальному закладі «Інститут управління» в період з 13.04.1999р. по 01.07.2004р. У вказаний період діяльності відповідач мав ліцензію на провадження освітньої діяльності, пов'язаної з наданням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до спеціаліста та мав сертифікат про акредитацію за ІІ та ІІІ рівнем.

Станом на час розгляду справи відповідач не виключений з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій, відтак здійснює господарську діяльність.

Системний аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, зокрема ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», дає підстави зробити висновок, що обов'язок по фінансуванню різниці між сумою пенсії, призначеної за цим Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, покладено на ті наукові установи, в яких працював такий науковець. При цьому, Законом не ставиться в залежність проведення таких виплат від наявності чинної ліцензії на право здійснення освітньої діяльності чи відповідної акредитації на час таких виплат.

Таким чином, законодавством покладено на відповідача обов'язок по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не подано.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області є обґрунтованими, підтверджуються наявни ми у справі доказами та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163,167 Кодексу адміністративного України, суд -

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Інститут управління» (місцезнаходження: вул. П.Орлика, 14/1, м. Дрогобич, Львівська область, 82100, ЄДРПОУ 20778078) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області 203 (двісті три) грн. 10 коп. витрат на виплату пенсії, що становить різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 жовтня 2013 року.