Ухвала

від 31.07.2013 по справі 820/3576/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 р.Справа № 820/3576/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 820/3576/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромфарба"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромфарба", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив с скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 17.01.2013р. № 0000332220 та № 0000462220.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укрпромфарба" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП "Раіком" за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. та ТОВ "Рест-Профі" за період 01.01.2012р. по 31.05.2012 р., за наслідками якої складений акт від 04.01.2013 року № 18/2220/37363611. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 17.01.2013 року №0000332220 та №0000462220. ТОВ "Укрпромфарба" з податковими повідомленнями-рішеннями не згодне, вважає їх такими, що прийняті з перевищенням службових повноважень та у порушення приписів діючого законодавства України, а саме: норм Податкового Кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Конституції України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р. по справі № 820/3576/13-а задоволено позов.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 17.01.2013 року №0000332220, №0000462220.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромфарба" (ідентифікаційний код - 37363611, місцезнаходження: 61001, Харківська область, м. Харків, вул. Куйбишева,буд. 9) суму сплаченого судового збору у розмірі 1.144,44 грн. (одна тисяча сто сорок чотири гривні сорок чотири копійок).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р. по справі № 820/3576/13-а та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромфарба", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статус суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 37363611, місцезнаходження: вул. Куйбишева, буд.9, м. Харків, 61001 (т.1.а.с.10).

З 29.11.2010 року підприємство перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за №38310 та з 29.12.2010 року зареєстрований як платник податку на додану вартість (т.1.а.с.11-12).

На підставі направлення на перевірку №1338 від 21.12.2012 року, виданого Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Московському районі м. Харкова Остапенко П.С., та відповідно до пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, наказу ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" від 21.12.2012 № 1444, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укрпромфарба", податковий номер 37363611, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП „Раіком" за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 та ТОВ "Рест-Профі" за період з 01.01.2012 по 31.05.2012 року.

Результати вказаної позапланової виїзної документальної перевірки оформлені актом від 04.01.2013 року № 18/2220/37363611 (т.1.а.с.14-19).

За висновками податкової інспекції, викладених у згаданому акті перевірки, встановлено порушення позивачем:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV із змінами та доповненнями внаслідок чого, занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 46.894,00 грн., в т.ч 1 кв. на суму 28.062,00 грн., та у 2 кв. на суму 18.832,00 грн.;

- п.п. 198.4. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV із змінами та доповненнями в наслідок чого, занижено податок на додану вартість за період січень-травень 2012 року на загальну суму 44.661,00 грн. в т.ч в січні 2012 року у сумі 10.350,00 грн. в лютому 2012 року у сумі 12.775,00 грн. в березні 2012 року 36.00,00 грн. в квітні 2012 89.00,00грн в травні 2012 року у сумі 9.036,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 17.01.2013 року прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- №0000332220, яким ТОВ "Укрпромфарба" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 58.617,50 грн., з яких 46.894,00 грн. - основний платіж, 11.723,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т.1.а.с.20);

- №0000462220, яким ТОВ "Укрпромфарба" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів (робіт, послуг) у розмірі 55.826,25 грн., з яких 44.661,00 грн. - основний платіж, 11.165,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т.1.а.с.21).

Керуючись правилами, визначеними ст.55 та пп. 56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ТОВ "Укрпромфарба" відносно прийнятих ДПІ податкових повідомлень-рішень розпочало процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів.

За наслідками розгляду скарги, рішенням ДПС у Харківській області від 29.03.2013 року №1720/10/00.2-17 (т.1.а.с.22-23) та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 23.04.2013 року №1376/6/99-99-10-01-15 (т.1.а.с.24-25) податкові повідомлення - рішення від 17.01.2013 року №0000332220 та №0000462220 - залишено без змін, а скарги директора ТОВ "Укрпромфарба" від 29.01.2013 року - без задоволення.

Не погодившись з вказаними вище рішеннями податкової інспекції, ТОВ "Укрпромфарба" звернулось з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у перевіреному періоді позивач - ТОВ "Укрпромфарба", мав господарські взаємовідносини з підприємством ПП „Раіком" код ЄДРПОУ 36036555 та ТОВ "Рест-Профі" код ЄДРПОУ 35860329.

Так, на підставі договорів купівлі-продажу від 10.01.2012 року №100112 (т.1.а.с.26), та від 02.02.2012 року №02-02/2012 (т.1.а.с.39), укладених між ПП „Раіком" та ТОВ "Рест-Профі"-(продавці) та ТОВ "Укрпромфарба"-(покупець), продавець зобов'язується передавати лакокрасочну, хімічну і іншу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Фактичне виконання договорів підтверджується виписаними ПП „Раіком" та ТОВ "Рест-Профі" на адресу позивача податковими накладними від 16.01.2012 року №39 на суму з ПДВ 62.100,00 грн., від 13.02.2012 року №69 на суму з ПДВ 76.650,00 грн., від 26.03.2012 року №165 на суму з ПДВ 21.600,00 грн., від 12.04.2012 року №82 на суму з ПДВ 21.000,00 грн., від 24.04.2012 року №167 на суму з ПДВ 32.400,00 грн., від 25.05.2012 року №127 на суму з ПДВ 27.000,00 грн. (т.1.а.с.27-32), від 22.05.2012 року №222 на суму з ПДВ 6.213,00 грн., від 25.05.2012 року №271 на суму з ПДВ 21.000,00 грн. (т.1.а.с.40-41), видатковими накладними від 16.01.2012 року №РН-160103, від 13.02.2012 року №РН-130205, від 26.03.2012 року №РН-260308, від 12.04.2012 року №РН-120402, від 24.04.2012 року №РН-240408, від 15.05.2012 року №РН-150501 (т.1.а.с.33-38), від 22.05.2012 року №РН-220506, від 25.05.2012 року №РН-250503 (т.1.а.с.42-43).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені в повному обсязі та в безготівковій формі від 12.06.2012 року №196, від 08.06.2012 року №193, від 31.05.2012 року №185, від 25.05.2012 року №181, від 23.05.2012 року №175, від 17.05.2012 року №165, від 14.05.2012 року №157, від 11.05.2012 року №155, від 26.04.2012 року №147, від 24.04.2012 року №143, від 12.04.2012 року №126, від 06.04.2012 року №123, від 05.04.2012 року №122, від 04.04.2012 року №120, від 27.03.2012 року №102, від 22.03.2012 року №98, від 20.03.2012 року №93, від 16.03.2012 року №90, від 13.03.2012 року №80, від 28.02.2012 року №71, від 23.02.2012 року №69, від 15.02.2012 року №60 (т.1.а.с.44-65).

Транспортування товару за вказаними договорами здійснювалося на підставі товарно - транспортних накладних від 16.01.2012 року №16/01, від 13.02.2012 року №13-02, від 26.03.2012 року №26/03, від 12.04.2012 року №12/04, від 24.04.2012 року №2404, від 15.05.2012 року №21/05, від 22.05.2012 року №22-01, від 25.05.2012 року №25/05 (т.1.а.с.91-98).

Придбаний товар за договором купівлі-продажу зберігався в нежитлових приміщеннях, орендованих позивачем на підставі договорів оренди від 04.03.2011 року №03/11 та від 15.04.2012 року №33 (т.1.а.с.82-88) за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та вул. Куйбишева, 9.

Функціональні добавки Additive OF MEKO, придбані позивачем у ПП „Райком" та ТОВ "Рест-Профі" в подальшому з метою отримання економічного ефекту були реалізовані на підставі договорів поставки та видаткових накладних (т.2.а.с.101-135).

Також, окрім реалізації функціональних добавок Additive OF MEKO для покращення якості товару позивач - ТОВ "Укрпромфарба", додавав функціональні добавки до емалей та грунт - емалей, про що в матеріалах справи свідчать акти про списання сировини та попередньої калькуляції вартості виробництва продукції (т.1.а.с.99-250, т.2.а.с.1-74).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії витребуваних, долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), відповідачем суду не надані та відсутні в матеріалах справи.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ПП „Раіком" та ТОВ "Рест-Профі" були зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не надав.

Суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час такої звірки первинні документи підприємств не вивчались, оскільки, як вбачається з назви актів суб'єктів господарювання, зустрічні звірки ПП „Раіком" та ТОВ "Рест-Профі" взагалі не були проведені, а саме:

- від 18.05.2012 року №404/2201/35860329 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Рест-Профі", щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення";

- від 12.06.2012 року №517/2204/35860329 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Рест-Профі", щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення";

- від 31.07.2012 року №671/2204/36036555 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП „Райком", щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року";

- від 31.07.2012 року №666/2204/35860329, "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Рест-Профі", щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року".

Окрім того,

- постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 року №2а-11374/12/2070 визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Рест - Профі" (код ЄДРПОУ 35860329) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року, за наслідками якої складений акт від 31.07.2012 року №666/2204/35860329;

- постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 року №2а-8967/12/2070 визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Рест-Профі" (код ЄДРПОУ 35860329) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, за наслідками якої складений акт від 18.05.2012 року №404/2201/35860329. Визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Рест-Профі" (код ЄДРПОУ 35860329) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-квітень 2012 року, за наслідками якої складений акт від 12.06.2012 року №517/2204/35860329;

- постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 року №2а-10987/12/2070 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Раіком" код ЄДРПОУ 36036555, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року, за наслідками якої складений акт від 31.07.2012 року №671/2204/36036555.

Вказані судові рішення набули законної сили, і тому суд при вирішенні даної справи бере до уваги правові позиції, що викладені у згаданих судових актах.

Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що оскільки ТОВ "Укрпромфарба" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Згідно статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про те, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом-Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також слід зазначити, що наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна не є необхідною підставою для здійснення фінансово -господарської діяльності підприємства, вони можуть бути орендованими, тощо. Наявність або відсутність у платника податків власних виробничих, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів не може бути сама по собі доказом товарності поставок.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (п. 138.1.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та-фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому, ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних) вбачається, що господарські операції між ТОВ "МІКО" та його контрагентом мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що дії податкового органу пов`язані з прийняттям податкового повідомлення-рішення не кореспондуються з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.13 р. по справі № 820/3576/13-а прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 820/3576/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.