Ухвала

від 03.10.2013 по справі к/9991/16029/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року м.Київ К/9991/16029/11

Вищий адміністративного суду України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» до Київської міської ради про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» звернулось до суду з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення від 29 жовтня 2009 року № 546/2615 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 1 липня 2004 року № 82-6-00196, від 14 січня 2003 року № 78-6-00071, від 19 квітня 2004 року № 66-6-00145 у зв'язку з використанням їх способами, що суперечать екологічним вимогам».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, прийнятого з перевищенням повноважень та порушенням встановленого законом порядку припинення права користування земельними ділянками.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року, позов задоволено; рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року №546/2615 визнано протиправним та скасовано.

При прийнятті рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили із обґрунтованості позовних вимог позивача щодо неправомірності дій Київської міської ради, оскільки відповідачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження факту невиконання ТОВ «Київміськвторресурси» умов договорів оренди земельних ділянок та використання їх способами, що суперечать екологічним вимогам, що було підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міська рада звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про право орендодавця на розірвання договору оренди в односторонньому порядку в разі використання орендарем земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам та не за цільовим призначенням; вважає дії правомірними, а рішення від 29 жовтня 2009 року №546/2615 таким, що прийнято в межах повноважень відповідача та у відповідності до чинного законодавства.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Київською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Київміськвторресурси» (Орендар) укладено договори оренди земельної ділянки:

- за договором оренди від 29 листопада 2002 року відповідач на підставі рішення Київради від 11 липня 2002 року за № 119/119 передав позивачу у довгострокову оренду на 10 (десять) років земельну ділянку, розташовану по вул.Героїв Дніпра,49 в Оболонському районі м. Києва, розміром 0,624 га для обслуговування та експлуатації павільйону для приймання макулатури у межах, які перенесені в натурі (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього Договору. Кадастровий номер земельно ділянки - 8000000000:78:036:0125. Вказаний Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 14 січня 2003 року за № 78-00071 у книзі записів державної реєстрації договорів;

- за договором оренди земельної ділянки від 01 квітня 2004 року Київська міська рада передала ТОВ «Київміськвторресурси» на підставі пункту 7 рішення ради від 26 вересня 2002 року №18/178 в оренду на 10 (десять) років земельну ділянку, розташовану по вул.Ованеса Туманяна,1 у Дніпровському районі м. Києва; розмір - 327 кв. м.; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування павільйону приймання вторинної сировини. Кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:63:018:0001. Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 19 квітня 2004 року за № 66-6-00145 у книзі записів державної реєстрації договорів;

- за договором від 18 червня 2004 року відповідач на підставі п.29 рішення Київської міської ради від 26 вересня 2002 року за №19/179 передав, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку за адресою бульвар Лихачова,1/27 у Печерському районі м.Києва розміром 0,0538 га; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування павільйону для приймання вторсировини. Договір укладено на 10 (десять) років. Кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:094:0014. Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 1 липня 2004 року за № 82-6-00196 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Рішенням Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 546/2615 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 01 липня 2004 року № 82-6-00196, від 14 січня 2003 року № 78-6-00071, від 19 квітня 2004 року № 66-6-00145 у зв'язку використанням їх способами, що суперечать екологічним вимогам»:

- розірвано в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки від 1 липня 2004 року № 82-6-00196, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» для експлуатації та обслуговування павільйону для приймання вторсировини на бульварі Лихачова, 1/27 у Печерському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 26 вересня 2002 року № 19/179;

- розірвано в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки від 14 січня 2003 року № 78-6-00071, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» для обслуговування та експлуатації пункту для приймання макулатури на вул. Героїв Дніпра, 49 в Оболонському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 11 липня 2002 року № 119/119 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»;

- розірвано в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки від 19 квітня 2004 року № 66-6-00145, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» для обслуговування та експлуатації павільйону для приймання вторинної сировини на вул. Ованеса Туманяна, 1 в Дніпровському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 26 вересня 2002 року № 18/178 «Про оформлення права користування земельними ділянками».

Як встановлено ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначено статтею 141 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої в редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваного рішення, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства регламентовано статтею 144 Земельного кодексу України.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.144 Земельного Кодексу України у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Отже, зазначеними нормами Земельного кодексу України чітко визначено, що підставою для подання інспектором клопотання про припинення права користування та відповідно і підставою для припинення користування є встановлений факт порушення землекористувачем земельного законодавства та не усунення у визначений строк таких порушень.

Як встановлено ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій вірно відзначили про ненадання відповідачем обґрунтованих доказів на підтвердження факту невиконання позивачем умов договорів оренди земельних ділянок та використання їх способами, що суперечать екологічним вимогам, що стало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, не надано доказів додержання встановленого ст.144 Земельного кодексу України порядку припинення права користування земельною ділянкою, в тому числі доказів проведення перевірки, оскаржуване рішення посилання на норми Земельного кодексу України або інші закони щодо права на розірвання договору в односторонньому порядку не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оскаржуваного рішення ради, яке не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства, що є підставою для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.В.Голяшкін

В.С.Заяць

Т.Г.Стрелець