Рішення

від 17.10.2013 по справі 919/1117/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року справа № 919/1117/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом Територіального відділення Антимонопольного комітету України

в Автономній Республіці Крим,

ідентифікаційний код 23895258

(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Олександра Невського, буд. 1, каб. 503)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лондон-Крим",

ідентифікаційний код 34541468

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 27-И)

про стягнення штрафу у розмірі 68 000,00 грн та пені у розмірі 68 000,00 грн,

Представники сторін:

позивач - Левицький Р.О. - головний експерт-юрисконсульт, довіреність № 03/158 від 15.01.2013;

відповідач - явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

27.09.2013 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Територіальне відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лондон-Крим" (далі - відповідач) про стягнення 136 000,00 грн, з яких: 68 000,00 грн - штраф за порушення Закону „Про захист економічної конкуренції"; 68 000,00 грн - пеня за прострочення сплати штрафу.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" обґрунтовані несплатою відповідачем штрафу в сумі 68 000,00 грн, накладеного рішенням Адміністративної колегії Територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим № 29/07-13/27 від 30.03.2013 у справі № 15/07-26/22.

Ухвалою суду від 03.10.2013 порушено провадження у справі № 919/1117/13, розгляд справи призначено на 17.10.2013 /арк. с. 1/.

В судовому засіданні 17.10.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданим йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав, явку свого повноваженого представника у засідання суду не забезпечив.

Водночас, 14.10.2013 відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання через його перебування в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області з питання виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 17/5005/5082 /арк. с. 21/.

На підтвердження поважності причин неявки в судове засідання відповідач надав постанову Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 21.12.2012 про відкриття виконавчого провадження /арк. с. 22/.

Представник позивача залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того суд зауважує, що хоча участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, цьому праву кореспондує обов'язок сторони добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ст. 22 ГПК України).

Як убачається з матеріалів справи, ухвалу про порушення провадження у справі було отримано відповідачем 09.10.2013, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення /арк. с. 20/. Отже, відповідач мав достатньо часу на підготовку письмового відзиву на позов та надання суду доказів, які спростовують доводи позивача. Утім, як зазначено вище, не скористався цим правом.

До того ж, наданий відповідачем доказ (постанова про відкриття виконавчого провадження) не містить інформації про виклик відповідача для участі у проведенні виконавчих дій, як і не підтверджує його участі у таких діях.

Виходячи зі змісту статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосування при розгляді справ Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини є обов'язковим для господарського суду.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення спору, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів в господарських правовідносинах.

Тобто, користуючись наданими йому процесуальним законом правами (приміром, правом на участь у судовому засіданні) відповідач не може порушувати прав інших учасників судового процесу, в даному випадку - права позивача на вирішення спору протягом розумного строку.

Оскільки явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а відкладення розгляду справи суперечить принципу вирішення спору протягом розумного строку та порушує відповідне право позивача, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване та вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у ній матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом взято до уваги те, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю „Лондон-Крим" перебуває у стані припинення підприємницької діяльності /арк. с. 17-18/, тобто подальше зволікання із вирішенням даного спору може призвести до неможливості відновити порушені права позивача через ліквідацію юридичної особи відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим № 29/07-13/27 від 30.03.2013 (справа № 15/07-26/22) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Лондон-Крим", узгодивши свою поведінку з Приватним підприємством „Фірма Таіс", під час участі у процедурі відкритих торгів із закупівлі м'яса свіжого та замороженого вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів). Цим же рішенням на Товариство з обмеженою відповідальністю „Лондон-Крим" накладений штраф у розмірі 68 000,00 грн /арк. с. 5-11/. Вказане рішення не оскаржувалося.

У зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Лондон-Крим" добровільно не сплатило штраф у встановлені Законом строки, позивач звернувся за його стягненням до господарського суду міста Севастополя. Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати штрафу за період з 18.07.2013 по 23.09.2013 у розмірі 68 000,00 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Порядок виконання рішень про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України встановлений статтею 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", згідно з частиною першою якої рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як убачається з матеріалів справи, рішення Територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим № 29/07-13/27 від 30.03.2013 (справа № 15/07-26/22) про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю „Лондон-Крим" штрафу в розмірі 68 000,00 грн було надіслано на адресу відповідача 15.05.2013 та отримано останнім 17.05.2013 /арк. с. 12-13/.

Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, відповідач був зобов'язаний оплатити штраф у термін до 17.07.2013 включно.

Судом установлено, що у визначений Законом строк штраф у сумі 68 000,00 грн відповідачем не сплачений.

Доказів оскарження рішення Територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим № 29/07-13/27 від 30.03.2013 суду також не надано. До того ж, відповідно до частини першої статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України можуть бути оскаржені повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. І цей строк не може бути відновлено. Тобто на теперішній час відповідач втратив право на оскарження вказаного рішення.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 68 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною п'ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Таким чином, у позивача виникло право на стягнення із відповідача пені, нарахованої за період з 18.07.2013 (день, наступний після спливу двомісячного строку з дня одержання рішення про накладення штрафу) по день прийняття господарським судом рішення про стягнення цього штрафу.

Позивачем було нараховано відповідачеві пеню за період з 18.07.2013 по 23.09.2013 (68 днів) у розмірі 69 360,00 грн, виходячи із суми несплаченого штрафу - 68 000,00 грн: 1,5%*68 000,00 грн*68 днів.

Водночас, враховуючи, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції"), позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 68 000,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 68 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги в сумі 136 000,00 грн (68000,00 грн штрафу та 68000,00 грн пені) підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лондон-Крим" (ідентифікаційний код 34541468; 99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 27-И; відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) в доход Державного бюджету України (отримувач - Державний бюджет м. Сімферополя, код ЗКПО 38040558, п/р 31112106700002 в ГУ ДКС України в АР Крим, МФО 824026, код бюджетної класифікації доходів 21081100 „Надходження по штрафам та санкціям, відповідно до Рішення адміністративної колегії ТВ АМКУ в АР Крим від 30.04.2013 за № 29/07-13/27") 136 000,00 грн (сто тридцять шість тисяч грн 00 коп.), з яких: штраф в розмірі 68 000,00 грн; пеня в розмірі 68 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.10.2013.

Суддя підпис В.О. Головко