Рішення

від 21.10.2013 по справі 116/5708/13-ц

СІМФЕРОПОЛЬСКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/5708/13-ц

Провадження № 2/116/2636/13

21.10.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючої судді Пакули М.Р.

при секретарі Єрмакової Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора Сімферопольського району Автономної Республіки Крим в інтересах Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, спричиненої внаслідок злочину,

В С Т А Н О В И В

Прокурор Сімферопольського району Автономної Республіки Крим звернувся до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим в інтересах Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок злочину. Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 серпня 2012 року було порушено кримінальне провадження №12012037770130 відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України. У ході досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_2, являючись головою комітету з конкурсних торгів Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» та наділений організаційно-розпорядними правами та обов'язками, неналежним чином виконуючи свої службові повноваження, через несумлінне ставлення до них, заподіяв істотної шкоди державним інтересам. Так, тендерним комітетом Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» 14 грудня 2011 року були проведені відкриті торги по закупівлі м'яса свіжого та замороженого для забезпечення харчування пацієнтів даної установи, за результатами яких переможцем був визнано фізична особа - підприємець ОСОБА_3 П. 2.10 п.2 розділу 6 документації конкурсних торгів передбачено, що учасники торгів повинні надати для участі в торгах довідку Пенсійному фонду про відсутність заборгованості по обов'язкових платежах, видану не пізніше ніж за 10 днів відносно дати розкриття пропозиції конкурсних торгів. Однак довідка, надана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, суперечить зазначеним вимогам, оскільки її датовано 2 грудня 2011 року, в той час як розкриття торгів мало місце 14 грудня 2011 року, що суперечило вимогам документації конкурсних торгів. Згідно п. 3 розділу ІІІ документації конкурсних торгів передбачено, що їх учасники повинні в якості забезпечення участі в них в нести на розрахунковий рахунок Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» 26 700 гривень, однак фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було надано платіжне доручення, згідно з яким платником цієї суми є ОСОБА_4, яка не є учасником торгів. Відповідно до розділу 6 п.1.3.1 документації конкурсних торгів учаснику необхідно надати інформацію - договори про аналогічні поставки товару (не менше двох), які є предметом закупівлі в бюджетній галузі, але фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 надані договори, де предметом закупівлі зазначені зовсім інші продукти харчування, що також не відповідає вимогам документації конкурсних торгів. Внаслідок зазначених порушень голова тендерного комітету - заступник головного лікаря з технічних питань ОСОБА_2, який згідно ст. 11 Закону України «Про здійснення державних закупівель» та розділу ІІ Положення про комітет з конкурсних торгів Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» несе персональну відповідальність за виконання покладених на комітет функцій, неналежним чином ставлячись до своїх службових обов'язків, всупереч вимогам ст. ст. 29, 30 Закону України «Про здійснення державних закупівель» питання про відхилення тендерних пропозицій фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та скасування тендерних торгів не ініціював, належний контроль над діяльністю тендерного комітету не здійснював. У зв'язку з чим, на підставі тендерної документації фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 з Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» було укладено договір №01-ВТ-2012 від 27 грудня 2011 року на поставку м'ясної продукції, а саме яловичини свіжої 1 категорії та телятини свіжої 1 категорії за ціною 54 гривні 05 копійок за 1 кг. На підставі зазначеного договору фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 з січня по липень 2012 рок до Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» було поставлено м'ясо яловичини свіжої 1 категорії та телятини свіжої 1 категорії за завищеною ціною. В результаті неналежних дій ОСОБА_2, на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за договором №01-ВТ-2012 від 27 грудня 2011 року незаконно були перераховані бюджетні кошти на загальну суму 116 783 гривні 57 копійок. Заподіяну злочином шкоду відповідач ОСОБА_2 відшкодував у розмірі 12 000 гривень. На підставі викладеного просять стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» завдану в результаті його неправомірних дій шкоду в розмірі 104 783 гривень 57 копійок.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному об'ємі.

Відповідач та його представник позов не визнали, зазначивши, що прокуратурою Сімферопольського району пропущено визначений ст. 233 Кодексу законів про працю України строк звернення до суду, оскільки факт спричинення шкоди був встановлений 31 серпня 2012 року. Просить врахувати майновий стан ОСОБА_2, який є пенсіонером, на даний час працює на рядовій низькооплачуваній посаді - слюсаря по ремонту Кримського Республіканського закладу «Протитуберкульозного диспансеру № 1» і на його утриманні перебувають престарілі та хворі батьки, які потребують стороннього догляду, а також врахувати те, що розмір шкоди за висновком економічної експертизи від 30 жовтня 2012 року № 74, виходячи із вартості 1 кг яловичини та телятини 1 категорії у розмірі 54 гривень 50 копійок був визначений без урахування витрат поставщика на транспортування, розрахункове-касове обслуговування та сплату податків, однак за п. 1 розділу «Технічне завдання» документації конкурсних торгів передбачено, що ціна на товар повинна визначатися з урахуванням податків та зборів, сплачених чи підлягаючих сплаті, витрат на страхування, транспортування (транспорт поставщика чи за рахунок поставщика), загрузка, розгрузка та інших витрат, визначених законодавством. У зв'язку з чим загальна сума різниці вартості м'ясної продукції з урахування застосування цін згідно висновків товарознавчої експертизи № 2125 над вартістю фактично поставленої м'ясної продукції фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за вирахування витрат поставщика на транспортування, сплату єдиного податку та витрат на розрахунково-касове обслуговування за період з січня по липень 2012 року повинна складати 73 013 гривень 68 копійок. Окрім цього вказують на те, що за ч. 5 ст. 28 Закону України «Про здійснення державних закупівель» єдиним критерієм в даному випадку оцінки переможців торгів є ціна, визначення терміну якої ні вказаний Закон, ні підзаконні, локально нормативно-правові акти не містять, яких-небудь роз'яснень з цього приводу на той момент не було, а тому 14 грудня 2011 року комітетом конкурсних торгів Кримського Республіканського закладу «Протитуберкульозний диспансер № 1», переможцем був визначений фізична особа - підприємець ОСОБА_3, оскільки ним була запропонована найменше ціна товару. Рішення про визначення переможців приймалося членами комітету конкурсних торгів колегіально, з яких ніхто не звернув увагу на те, що ціна не відповідає ринковій. За таких обставин спричинена шкода є також і наслідком відсутності умов, які б забезпечували відповідачу можливість здійснювати закупку продукції по ринковим цінам, та механізм перевірки цінових пропозицій на предмет їх відповідності ринковим цінам. Також звертають увагу і на достатньо широкий діапазон та категорій цін на м'ясну продукцію в Автономній Республіці Крим, що значно ускладнює і визначення ринкової ціни на м'ясну продукцію та характеризує обстановку, за якою була спричинена шкода.

Представник позивача Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, головний лікар установи надіслав до суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.

Вислухавши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали кримінальної справи № 118/7602/12, а також матеріали даної цивільної справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги повністю підлягають задоволенню в силу наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 14 грудня 2011 року тендерним комітетом Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» були проведені відкриті торги по закупці свіжого та замороженого м'яса для забезпечення харчування пацієнтів установи. Участь в торгах прийняли фізична особа - підприємець ОСОБА_3 та фізична особа - підприємець ОСОБА_5 За наслідками проведення торгів переможцем був визнаний фізична особа - підприємець ОСОБА_3

Відповідно до п. 2.10 п. 2 розділу 6 документації конкурсних торгів учасники повинні надати для участі довідку органу Пенсійного фонду про відсутність заборгованості з обов'язкових платежів, видану не пізніше ніж за 10 днів відносно дати розкриття пропозицій конкурсних торгів. Однак довідка, надана фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 суперечить цим вимогам, оскільки датована 2 грудня 2011 року, тоді як дата розкриття пропозицій визначена на 14 грудня 2011 року.

Відповідно до п. 3 Розділу ІІІ документації конкурсних торгів участь учасників торгів повинна бути забезпечена шляхом внесення на розрахунковий рахунок Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» грошової суми у розмірі 26 700 гривень, що також не було виконано фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за участь у торгах якого грошова сума внесена ОСОБА_4, яка не брала участь у проведенні торгів.

Відповідно до п. 5.1 оголошення конкурсних торгів предметом закупки є м'ясо заморожене.

Згідно з розділом 6 п. 1.3.1 документації конкурсних торгів учаснику необхідно представити інформацію, договори про аналогічні поставки продукції (не менш двох), які є предметом закупки в бюджетній сфері, але фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 надані договори, де предметом закупки були інші продукти харчування.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про здійснення державних закупівель» і розділу ІІ Положення про комітет з конкурсних торгів Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» голова тендерного комітету несе персональну відповідальність за виконання покладених на комітет функцій.

ОСОБА_2 неналежним чином поставився до своїх службових обов'язків, всупереч вимогам ст. ст. 29, 30 Закону України «Про здійснення державних закупівель» питання про відхилення тендерних пропозицій фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 і скасуванню тендерних торгів не ініціював, належного контролю над діяльністю тендерного комітету не здійснив, внаслідок чого на підставі тендерної документації між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Кримською Республіканською установою «Протитуберкульозний диспансер № 1» було укладено договір № 01-ВТ-2012 від 27 грудня 2011 року на поставку м'ясної продукції, а саме яловичини свіжої 1 категорії і телятини свіжої 1 категорії за ціною 54, 05 грн./кг на підставі якого в період з січня 2012 року по липень 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 поставив до Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» м'ясо - яловичину та телятину 1 категорії, за завищеною ціною, що спричинило згідно висновку економічної експертизи № 74 від 30 жовтня 2012 року суттєву шкоду, яка полягала в незаконному перерахуванню бюджетних коштів за договором № 01-ВТ-2012 у розмірі 116 783 гривні 57 копійок.

За неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди інтересам держави, постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2013 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з квитанцій від 11 грудня 2012 року № 1976.289.3 та від 8 січня 2013 року № 183, листа Управління Державної казначейської служби України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року № 05.2-06/192 відповідачем ОСОБА_2 до Державного бюджету Сімферопольського району у відшкодування спричиненої шкоди було сплачено 12 000 гривень.

Статтею 130 Кодексу законів про працю України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

За ст. 134 Кодексу законів про працю України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадках, коли шкода завдана діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

В силу ст. 135-3 Кодексу законів про працю України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Відповідно до ст. 137 Кодексу законів про працю України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

За роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. п. 3, 4, 19 постанови № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (з послідуючими змінами та доповненнями), суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 Кодекс законів про працю України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними

діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан

працівника. За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах. При цьому під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю працівником, допустиме лише у виключних випадках при наявності зазначених у ст. 137 Кодексу законів про працю України умов, які мають бути підтверджені ретельно перевіреними в судовому засіданні доказами, з обов'язковим викладенням у рішенні мотивів зниження суми, яка стягується.

До конкретної обстановки, за якої було заподіяно шкоду, слід відносити обставини, що перешкоджали працівникові виконувати належним чином покладені на нього обов'язки, зокрема, відсутність нормальних умов зберігання матеріальних цінностей, неналежна організація праці. Разом з тим необхідно враховувати, чи приймав працівник залежні від нього заходи до запобігання шкоди.

Передбачена ст.137 Кодекс законів про працю України можливість зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю, з урахуванням ступеня вини, конкретних обставин і майнового стану працівника, стосується всіх видів матеріальної відповідальності працівників.

Зниження розміру шкоди, що підлягає покриттю, не допускається, якщо шкоду заподіяно злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Частинами 3, 4 ст. 233 Кодексу законів про працю України визначено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (з послідуючими змінами та доповненнями) днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Беручи до уваги встановлені факти та відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази суд, вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» підлягає стягненню пряма дійсна шкоду, спричинена внаслідок вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України, у розмірі 104 783 гривень 57 копійок.

Доводи відповідача та його представника щодо порушення визначеного ч. 3 ст. 233 Кодексу законів про працю України річного строку звернення до суду із вимогами щодо відшкодування матеріальної шкоди є безпідставними, оскільки виходячи з положень діючого кримінального процесуального законодавства факт спричинення відповідачем ОСОБА_2 матеріальної шкоди Кримській Республіканській установі «Протитуберкульозний диспансер № 1» було встановлено саме з набранням чинності постанови Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2013 року - з 31 січня 2013 року, а не з дня винесення постанови від 31 серпня 2012 року про порушення кримінальної справи.

Враховуючи конкретні обставини скоєного злочину, порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог ст. ст. 29, 30 Закону України «Про здійснення державних закупівель», виходячи з положень ст. 137 Кодексу законів про працю України суд находить безпідставними доводи відповідача та його представника про те, що спричинена шкода є наслідком відсутності у діючому законодавстві визначення терміну «ціна» та встановлення умов, які б забезпечували можливість здійснювати закупку продукції по ринковим цінам, перевірку цінових пропозицій, а також достатньо широкого діапазону та категорію цін на м'ясну продукцію в Автономній Республіці Крим.

Безпідставним суд находить і посилання відповідача та його представника на те, що розмір спричиненої шкоди враховуючи витрати поставщика на транспортування товару, оплату єдиного податку та витрат по розрахунково-касовому обслуговуванню, становить 73 013 гривень 68 копійок, оскільки відповідно до висновку судової економічної експертизи від 30 жовтня 2012 року № 74 різниця між ринковою вартістю продукції з урахуванням висновків товарознавчої експертизи від 2 жовтня 2012 року № 2125 і вартістю фактично поставленої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 становить 116 783 гривні 57 копійок. При цьому при проведенні експертного дослідження враховувалася ціна на м'ясну продукцію, за якою Кримський Республіканський заклад «Протитуберкульозний диспансер № 1» перераховував на підставі договору від 27 грудня 2011 року № 01-ВТ-2012 та специфікації № 1 до нього, грошові кошти фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 А відповідно до п. 1 розділу «Технічні завдання» документації конкурсних торгів при визначенні ціни товару враховуються податки і збори, що сплачуються або мають бути сплачені, а також витрати на страхування, транспортування (транспортом постачальника за рахунок постачальника), зважування, розважування та інші витрати, визначені законодавством.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника щодо зменшення розміру визначеної матеріальної шкоди, враховуючи майновий стан відповідача ОСОБА_2, те, що на даний час він працює на рядовій низькооплачуваній посаді - слюсаря по ремонту Кримського Республіканського закладу «Протитуберкульозний диспансер № 1» і на його утриманні перебувають престарілі та хворі батьки, які потребують стороннього догляду, оскільки на підтвердження зазначених обставин не надані належні та допустимі докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача ОСОБА_2 на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1 047 гривень 84 копійок.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

Позовну заяву прокурора Сімферопольського району Автономної Республіки Крим в інтересах Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, спричиненої внаслідок злочину, повністю задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Кримської Республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1» (рахунок 35410001001474, ОКПО 05535823, МФО 824026, банк одержувача ГУ ГКСУ в АР Крим м. Сімферополя) шкоду, спричиненої внаслідок вчинення злочину, у розмірі 104 783 гривень 57 копійок (ста чотирьох тисяч сімсот вісімдесяти трьох гривень п'ятдесяти семи копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 1 047 гривень 84 копійок (однієї тисячі сорока семи гривень вісімдесяти чотирьох копійок).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, у відсутності якої воно було постановлено, - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 жовтня 2013 року.

Суддя М.Р. Пакула