Рішення

від 17.10.2013 по справі 758/11272/13-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11272/13-ц

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

при секретарі - Озерчук Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного підприємства "Лавр і Со", третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,

зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Приватне підприємство "Лавр і Со" та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

зустрічним позовом Приватного підприємства "Лавр і Со" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. Шлюб між ними було розірвано, проте розподіл нажитого в шлюбі майна ні в добровільному, ні в судовому порядку не проводився. Більша частина грошових коштів, що були об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, після розірвання шлюбу залишилася ОСОБА_4 Крім того, позивач до і після розірвання шлюбу допомагала ОСОБА_4 матеріально, утримувала його, надаючи власні кошти, отримані від підприємницької діяльності, оскільки останній часто хворів, був непрацездатним, в зв'язку з чим потребував матеріальної допомоги.

В 1993 році ОСОБА_4, за усної згоди позивача, було засновано Приватне підприємство «Лавр і Со», засновником та директором якого являвся ОСОБА_4

Позивач вважає, що їй на праві власності належить частка у вказаному підприємстві з тих підстав, що ПП «Лавр і Со» було засноване частково за кошти, що були її та ОСОБА_4 спільною сумісною власністю як подружжя, та частково за належні їй кошти, які вона надавала йому в якості матеріального утримання після розірвання шлюбу.

А тому позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ПП «Лавр і Со» після смерті ОСОБА_4 перейшло у власність до його сина ОСОБА_2, та визнати за нею право власності на частину майна ПП «Лавр і Со», а саме: на нежитловий будинок АДРЕСА_1 та нежитловий будинок АДРЕСА_2

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на нерухоме майно - нежитловий будинок АДРЕСА_1 та нежитловий будинок АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті батька прийняв спадщину та 25.10.2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно - ПП «Лавр і Со». Оскільки він прийняв у спадщину ПП «Лавр і Со» як єдиний майновий комплекс, то і відповідно набув права власності на все майно підприємства, яке належало засновнику на праві приватної власності, в тому числі і на спірне майно.

З зустрічними позовними вимогами до суду звернулося також ПП «Лавр і Со» про зобов'язання вчинити дії, в якому підприємство просить зобов'язати Позивача ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у здійсненні його права власності на ПП «Лавр і Со» та зобов'язати Позивача не звертатися з позовом до суду про оспорювання його права власності.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві, просила їх задовольнити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ПП «Лавр і Со» не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити з мотивів його безпідставності та необґрунтованості, свої зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, наведених в зустрічній позовній заяві, просив їх задовольнити. Також вказував, що задоволенню підлягають зустрічні позовні вимоги ПП «Лавр і Со».

Представник відповідача ПП «Лавр і Со» ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнала, просила відмовити з мотивів його безпідставності та необґрунтованості. Зустрічні позови підтримала, просила їх задовольнити.

Третя особа - Приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надіслала на адресу суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням власника майна - фізичної особи ОСОБА_4 14 грудня 1993 року було створено Приватне підприємство «Лавр і Со» (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, а.с. 57, статут ПП «Лавр і Со», а.с. 73-80).

В результаті господарської діяльності ПП «Лавр і Со» було придбано, створено майно, в тому числі: 28.12.2000 року було придбано нежитловий будинок АДРЕСА_1; а 05.09.2001 року було придбано нежитловий будинок АДРЕСА_2 (договори купівлі продажу від 28.12.2000 та від 05.09.2001 р., а.с. 91-94). В подальшому, в ході господарської діяльності підприємства, неодноразово було проведено ремонт та поліпшення вказаних будівель.

У відповідності до ст. 113 Господарського кодексу України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.

Аналізуючи вказані норми закону та положення статуту ПП «Лавр і Со», суд приходить до висновку, що єдиним власником майна підприємства був його власник (засновник) ОСОБА_4

Відповідно до Статуту ПП «Лавр і Со» єдиним засновником та власником ПП «Лавр і Со» являвся ОСОБА_4, а майно та статутний фонд підприємства сформовані лише за рахунок його внесків. Відомості щодо формування майна підприємства з інших джерел, в тому числі і за рахунок внесків позивача ОСОБА_1, відсутні.

Позивач ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання за нею права власності на частину майна підприємства, вказує, що ПП «Лавр і Со» було засноване частково за кошти, що були її та ОСОБА_4 спільною сумісною власністю як подружжя, та частково за кошти, які вона надавала останньому в якості матеріального утримання після розірвання шлюбу.

Однак вказані доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, не були підтверджені належними та допустимими доказами.

Статтею 60 ЦПК України встановлений обов'язок сторін щодо доказування та подання доказів, відповідно до якої: «кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».

Проте позивачем жодних доказів того, що ПП «Лавр і Со» було засноване за кошти, що були спільною сумісною власністю подружжя не надано, як і не надано доказів того, що для формування майна підприємства були залучені кошти, надані позивачем ОСОБА_4 як матеріальне утримання після розірвання шлюбу. Крім того, жодним доказом не підтверджено, що таке утримання взагалі надавалось.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивачем не доведені обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання за позивачем права власності на частину майна ПП «Лавр і Со» до задоволення не підлягають.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв його син ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом, та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно - Приватне підприємство «Лавр і Со».

Разом з тим, судом вбачаються обґрунтованими вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за ним права власності на майно Приватного підприємства «Лавр і Со», а саме: на нежитловий будинок АДРЕСА_1, та нежитловий будинок АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4

Так, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25.10.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 у вигляді Приватного підприємства «Лавр і Со», код ЄДРПОУ 22907060.

Судом встановлено, що нежитлові будинки літ. «В» та літ. «Г» по вул. Верхній Вал в м. Києві входили до майнового комплексу ПП «Лавр і Со» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Київською державною нотаріальною конторою 28.12.2000 р. за р. № 10-667, та на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Київською державною нотаріальною конторою 05.09.2001 р. р. № 2-2655.

Згідно даних технічного паспорту, виготовленого станом на 11.10.2013 року, загальна площа нежитлового будинку АДРЕСА_1 складає 346,0 кв. м.; загальна площа нежитлового будинку АДРЕСА_2 складає 288,3 кв. м. Самочинне будівництво в обох зазначених будівлях відсутнє.

Відповідно до витягу з бази даних київського міського земельного кадастру станом на 09.07.2013 року земельна ділянка, кадастровий номер 85:356:006, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на якій розташовані вказані нежитлові будинки, належить Приватному підприємству «Лавр і Со» (а.с. 95-96).

З огляду на те, що ОСОБА_2 прийняв у спадщину після смерті батька ПП «Лавр і Со» як єдиний майновий комплекс, то до нього, відповідно, перейшло і право власності на нежитловий будинок АДРЕСА_1 та нежитловий будинок АДРЕСА_2 як на частину майна підприємства.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, та вважає за необхідне визнати за ним право власності на вказані нежитлові будинки.

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_1 підлягають до стягнення на користь ОСОБА_2 сплачені ним судові витрати в розмірі 229,40 гривень.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог ПП «Лавр і Со» про зобов'язання позивача ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у здійсненні його права власності на майно ПП «Лавр і Со», а також про зобов'язання позивача не звертатися з позовом до суду про оспорювання права власності ОСОБА_2 на вказане майно, суд приходить до висновку, що вони до задоволення не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Оскільки ПП «Лавр і Со» звернулося з зустрічним позовом не за захистом прав підприємства, а з метою захисту інтересів фізичної особи ОСОБА_2, суд вважає зустрічні позовні вимоги ПП «Лавр і Со» безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, в зв'язку з чим до задоволення не підлягають.

Також слід зазначити, що вимоги про зобов'язання позивача ОСОБА_1 не пред'являти позов до суду є порушенням передбаченого законом права на судовий захист.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 16, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 113 ГК України, ст.ст. 10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного підприємства "Лавр і Со", третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Лавр і Со" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Приватне підприємство "Лавр і Со" та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на майно Приватного підприємства "Лавр і Со", а саме: на нежитловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 346,0 кв. м. та нежитловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 288,3 кв. м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 229, 40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення через Подільський районний суд м.

Суддя Г. Б. Супрун