Рішення

від 10.03.2009 по справі 3401-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3401-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2009Справа №2-9/3401-2008

За позовом ТОВ "Сендмаркет-Компані", м. Севастополь АР Крим

До відповідача ТОВ "Портланд", м. Ялта АР Крим

Про стягнення 85 000,00 грн.

Суддя ГС  АР  Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача – Краснопюр В.С., пред-к., дов. пост. від 18.02.2009р.

Від відповідача – не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сендмаркет – Компани», м. Севастополь, звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Портланд», м. Ялта, про стягнення 85 000,0 гривень за надані послуги перевезення піску річного.

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов від 12.01.2009р. та у запереченні на позов від 29.01.2009р.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. не явки представника Відповідача суду не відома.

Від відповідача надійшло клопотання від 10.03.2009 р. про призначення по справі бухгалтерської експертизи.

Позивач у судовому засіданні проти призначення по справі бухгалтерської експертизи заперечує, так як вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, підтверджуючих суму наданих послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України  для  роз'яснення  питань,  що   виникають    при    вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення по справі бухгалтерської експертизи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду його по суті.  

Справа розглядається по наявним у неї матеріалам, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслуховує пояснення представника позивача,   суд –

В с т а н о в и в:

17, 20 та 26 червня 2007 року за усною домовленістю між ТОВ «Сендмаркет – Компани» та ТОВ «Портланд» про надання послуг з перевезення піску річного,  позивач на  т/х «Гольфстрим» здійснив перевезення піску річного. Згідно коносаментів №870630 від 17.06.2007г., №870636 от 26.06.2007г. виданих, Скадовським морським торгівельним портом, 26 червня та 17 червня 2007 року т/х «Гольфстрим» в адресу ТОВ «Портланд» було перевезено дві тисячі тон піску. Згідно коносаменту №910589 від 20.06.2007г., виданого Херсонським морським портом, т/х «Гольфстрим» в адресу ТОВ «Портланд» було перевезено одна тисяча тон піску. Вартість послуг, наданих ТОВ «Сендмаркет – Компани» з перевезення піску для ТОВ «Портланд», склала 85 00,0грн.

          Перевезення здійснювалось т/х «Гольфстрим», який знаходився в оренді позивача за договором універсального тайм-чартеру №07/06 від 07.06.2007р.

          Про факт надання позивачем послуг з перевезення піску також свідчить підписаний 16 червня 2007 року позивачем та відповідачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 30 червня 2007 року.

Крім того, відповідач в судовому засіданні підтвердив отримання, наданих позивачем, послуг.

          Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

          Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином  є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не передбачено законом.  Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          В червні 2007 року між позивачем та відповідачем в усній формі було укладено договір морського перевезення піску. В результаті дій сторін, позивачем на                             т/х «Гольфстрим» були надані послуги відповідачу з перевезення трьох тисяч тон піску річного.

          Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента  та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Заперечення відповідача проти факту виникнення зобов'язання  щодо оплати суми позову, через відсутність письмово укладеного договору, не можуть бути прийняті до уваги, тому що відповідно до ст.638 цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

          Відповідно до ч.1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

          Відповідно до ч.1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору  становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, як і ті що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач в усній формі уклади договір морського перевезення річного піску, де виконавцем є позивач, замовником – відповідач.  Позивач здійснив перевезення піску річного з відповідного пункту  на адресу вказану відповідачем т/х «Гольфстрим», відповідач прийняв надані йому послуги позивачем, тобто підтвердив укладення договору між сторонами.

          За своєю правовою природою договір перевезення є різновидом договору про надання послуг. Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна (виконавець) сторона зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Доводи відповідача про те, що коносамент не є договором, не  можуть бути прийняті до уваги  на підставі того, що відповідно до ст. ст. 134, 135 Кодексу торгівельного мореплавства України, після прийняття вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладення договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі.

          Підтвердженням здійснення перевезення піску є коносаменти  №870630 от 17.06.2007г., №870636 от 26.06.2007г., видані Скадовським морським торгівельним портом, та коносамент  №910589 от 20.06.2007г., виданий Херсонським морським портом. Відповідно вони свідчать про укладення договору морського перевезення.

Доводи відповідача, що позивачем сума позову не підтверджена, не можуть бути прийняв до уваги, оскільки договір укладено, про свідчать надані документі, та  відповідні дії сторін, то визнається що досягнуто згоди між сторонами щодо ціни наданих послуг. Якщо ціна наданих послуг не була домовленою між сторонами, то і відповідні послуги відповідач міг не приймати, або заперечити дану суму після прийняття послуг, наданих відповідачем. Проте відповідач не надав суду жодних доказів, що протягом часу до подання позову позивачем, він вів претензійну роботу відносно суми наданих послуг.

          Крім того, на підтвердження суми договору позивач надав суду податкові накладні: СК-0000024 от 27.06.2007г. на суму 25000грн; СК – 0000023 от 18.06.2007г. на суму 25000грн; СК-0000025 от 22.06.2007г. на суму 35000грн.  Відповідно до ст. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох  примірниках.  Оригінал податкової  накладної  надається  покупцю,  копія  залишається   у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна   є   звітним   податковим   документом  і одночасно розрахунковим документом.     Податкова накладна  виписується  на  кожну повну або часткову поставку товарів  (робіт,  послуг).

Посилання відповідача на те, що акт звірки взаємних розрахунків від 16 червня 2007 року був підписаний не уповноваженою особою, не можуть бути прийнятий до уваги, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування  і подання доказів покладений на кожну сторону. Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Як вбачається з наданого акту звірки взаємних розрахунків між сторонами,   на підписі уповноваженої особи від ТОВ «Портланд» є відтиск печатки товариства. Крім того, до теперішнього часу витання про недійсність даного документа відповідачем не підіймалось.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу6 інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.15 цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічне положення містить ст.20 господарського кодексу України, я кою визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав та законних інтересів.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.  

Ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем таких суду не представлено.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст.  49  ГПК України.

У судовому засіданні  10.03.2009 р. зі згодою позивача були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано  11.03.2009 р.

З огляду на викладене,  керуючись ст. ст.  33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд -    

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Портланд» (98600, м. Ялта, вул. Леніна – Морська 21/1, ОКПО 32764906, р/р 2600001735036 в ЯФ ВАТ «Укрексимбанк», МФО 324786, ИНН 327649001129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сендмаркет – Компани» (поштова адреса: 99011, м. Севастополь, вул. Суворова 22-А, юридична адреса: 99043,   м. Севастополь, індустріальний проїзд 10, ОКПО 31042716, р/р 26002733265001 в СФ КБ «Приватбанк» м. Севастополь, МФО 324935, ІНН 310427127058) 85 000 грн. основного боргу, 850 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання  судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Петухова Н.С.