Рішення

від 03.03.2009 по справі 7899-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7899-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2009Справа №2-15/7899-2008

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Алуштинської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул.. Лісна, 1; ідентифікаційний код 26226262)

До відповідача Відділу культури Алуштинського міськвиконкому (98500, АР Крим, м. Алушта, пл.. Радянська, 1; ідентифікаційний код 02229149)

Про стягнення 21046,51 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Пісцова О.В., довіреність № 20-3/33/3/13 від 25.12.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго” звернулось до господарського суду в особі Алуштинської філії ОП „Кримтеплокомуненерго” з позовом до Відділу культури Алуштинського міськвиконкому про стягнення 21046,51 грн. заборгованості.

Резолюцією в.о. голови Господарського суду АР Крим С.А. Чумаченко справа була передана на розгляд судді І.А. Іщенко.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.09.2008 р. справа була прийнята у провадження судді ГС АР Крим І.А. Іщенко з привласненням їй № 2-15/7899-2008.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуг в повному обсязі та згідно встановлених тарифів за договором  на постачання теплової енергії б/н від 01.01.2006 р. на суму 21046,51 грн., що і стало приводом для звернення  з позовом до суду для стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач посилається на неправомірне застосування позивачем тарифів за спожиті відповідачем послуги.

07.11.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли письмові пояснення позивача стосовно застосування тарифу, узгодженого рішенням Алуштинської міської ради від 13.10.2006 р.

У судовому засіданні 12.02.2009 р. представником позивача була надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 19918,41 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення розміру  позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог та подальший розгляду справи здійснювати в межах зменшеного розміру позовних вимог.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, то суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у справі документами в порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.01.2006 р. між Алуштинською філією Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (Теплопостачальна організація) та Відділом культури Алуштинського міськвиконкому (Споживач) був укладений договір на відпустку теплової енергії № 34/202 (а.с. 8-11).

Згідно з пунктом 1 Договору Теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати Споживача теплову енергією у вигляді опалення та підігріву води для ГВС у необхідний йому об'ємах, а Споживач зобов'язується прийняти теплову енергію в об'ємах, визначених дійсним договором та сплачувати по встановленим тарифам (цінам) у строки, передбачені дійсним договором.

Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинними Правилами користування тепловою енергією та іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства України та АР Крим.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.4 Договору).

Послуги теплопостачання, які надаються Теплопостачальною організацією, оплачуються Споживачем згідно тарифів, затверджених згідно вимогам чинного законодавства. При зміні вартості електроносіїв, води, матеріалів та інших складових,змінюється ціна на теплову енергію, про що Постачальник повідомляє Споживача письмово або через засоби масової інформації. У випадку зміни тарифів, чинних на момент укладення Договору, оплата послуг теплопостачання здійснюється по новим тарифам, без зміни умов договору. (пункт 6.1 Договору).

Відповідно до пунктів 10.1 Договір діє до 01.01.2011 р.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Так, позивачем надавалися послуги з опалення та підігріву води у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками, актами.

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 19918,41 грн. за надані послуги, що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Алуштинської філії з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами судового розгляду, сума заборгованості у розмірі 19918,41 грн. складається з різниці в тарифах за період з 01.11.2006 р. по17.12.2006 р.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так, відповідач посилається на неправомірне застосування позивачем тарифу за листопад місяць 2006 р. – 17.12.2006р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

  Відповідно до статті 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Статтєю 31 Закона України „Про житлово-комунальні послуги” встановлений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, яким встановлено, зокрема, виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Пунктом 9 статті 31 Закону України „Про житлово-комунальни послуги” також передбачено, що спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх  виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, відповідно до закону.

Вказана норма права є бланкетною і повинна бути застосована у кореспонденції зі статтею 28 Закону України “Про місцеве самоврядування”, якою окреслено дві правові форми визначення цінової політики: встановлення та погодження тарифів.

При цьому, встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги орган місцевого самоврядування в особі свого виконавчого органу вправі виключно по відношенню до підприємств, що перебувають у його комунальній власності, відповідно до вимог статей 17, 28 Закону України “Про місцеве самоврядування”. Щодо підприємств, які не перебувають у комунальній власності місцевого органу самоврядування, то законодавчо передбачено таку форму реалізації цінової політики, як погодження цін і тарифів.

Судом встановлено, що позивач не перебуває в комунальній власності.

          Так, рішенням № 696 виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 13.10.2006 р. «Про погодження тарифів на послуги теплопостачання» був погоджений тариф у розмірі 210,64 грн. за 1 Гкал.

У відповідності зі статтею 57 Конституції України та статті 59 Закону україни «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевих органів самоврядування про встановлення (погодження) тарифів повинні бути доведені до відома споживачів. Рішення, прийняті органами місцевого самоврядування про тарифи на послуги теплопостачання повинні бути доведені до споживачів шляхом опублікування вказаних рішень печатних виданнях ЗМІ.

Згідно пункту 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у випадку зміни тарифів рішення органів місцевого самоврядування набирають сили через 30 днів після їх офіційного оприлюднення.

Вказане рішення було опубліковане у газеті „Кримська газета” від 16.11.2006 р.

          Суду не представлено доказів скасування або визнання недійсним вказаного рішення у встановленому законом порядку, отже на момент розгляду справи воно є чинним.

Отже, вказаний тариф повинен був застосовуватися відповідно до чинного законодавства та умов Договору саме з 17.12.2006 р.

Отже, суд визнає правомірним застосування позивачем тарифу, погодженого Рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 13.10.2006 р., саме з 17.12.2006 р.

Відповідач  відповідно до статті  33 Господарського процесуального кодексу України  не представив доказів оплати заборгованості  за надані йому послуги за договором № 34/202 від 01.01.2006 р.  у розмірі 19918,41 грн., яка склалася через невірне застосування відповідачем тарифів на послуги теплопостачання.

У судовому засіданні представником позивача був наданий акт звірки взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 19918,41 грн.

При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому позивачем послуг, через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19918,41 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відділу культури Алуштинського міськвиконкому (98500, АР Крим, м. Алушта, пл.. Радянська, 1; ідентифікаційний код 02229149)  на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Алуштинської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул.. Лісна, 1; ідентифікаційний код 26226262; р/р 26004302325319 філія Кримське ЦВ «Промінвестбанк» м. Сімферополь, МФО 324430)  заборгованість у розмірі 19918,41 грн., 199,18 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.