Рішення

від 08.10.2013 по справі 911/3315/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа № 911/3315/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе

до Приватного підприємства «Вікторія-Трейдинг Компані», Київська область, Броварський район, с. Димитрово

про стягнення 16862,45 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Недошовенко С.С. (довіреність №142 від 28 травня 2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Вікторія-Трейдинг Компані» (далі - відповідач) про стягнення 16862,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії від 15 жовтня 2008 року за №2113-10849131, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за спожиту електроенергію, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 16465,44 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 329,71 грн. та 3% річних в розмірі 67,30 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 28 серпня 2013 року та призначено справу до розгляду на 10 вересня 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 28 серпня 2013 року, від 10 вересня 2013 року та від 24 вересня 2013 року, в судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

8 жовтня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - споживач) 15 жовтня 2008 року укладено договір про постачання електричної енергії за №2113-10849131.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 5 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик: в межах 5 кВт дозволеної потужності, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (Додаток №2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених у додатку №3 «Режими постачання електричної енергії»; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами України (Додаток №10 «Узгодженні показники якості електричної енергії на межі балансової належності»).

Пунктом 2.3.1 договору встановлено, що споживач зобов'язується виконувати умови цього договору.

Відповідно до пункту 2.3.3 договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку №6 «Порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку».

Згідно пункту 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

15 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем підписано додаток №4 до договору №1011 «Порядок розрахунків за активну електроенергію».

Відповідно до пункту 1.1 додатку №4 розрахунковий період споживачу встановлено з 8 числа календарного місяця по 8 число наступного місяця.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 16465,44 грн. за спожиту електроенергію в період з лютого 2013 року по квітень 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не розрахувався з позивачем за спожиту електроенергію у повному обсязі. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 16465,44 грн. заборгованості за спожиту електроенергію підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 329,71 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем 3% річних у сумі 67,30 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 74,00 грн. додатково понесених витрат під час розгляду справи, а саме витрат за отримання позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ.

На підтвердження факту понесення вищезазначених витрат, позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію №10286481 від 7 жовтня 2013 року на суму 69,00 грн. та квитанцію №18286481 від 7 жовтня 2013 року на суму 5,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Господарський суд ухвалами від 28 серпня 2013 року, від 10 вересня 2013 року та від 24 вересня 2013 року зобов'язував відповідача подати довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ.

Враховуючи те, що відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився та не надіслав до суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ, господарський суд дійшов висновку про те, що додатково понесені позивачем витрати за отримання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ відносяться до судових витрат, оскільки вони пов'язані з реалізацією позивачем своїх процесуальних прав.

У пункті 29 інформаційного листа №01-8/164 від 18.03.2008 р. «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушених у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» зазначено, що якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Вікторія-Трейдинг Компані» (07402, Київська область, Броварський район, с. Димитрово, провулок Залізничний, 15а, код 32420486) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-б, код 23243188) - 16465 (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 44 коп. заборгованості, 329 (триста тисяч двадцять дев'ять) грн. 71 коп. пені, 67 (шістдесят сім) грн. 30 коп. 3% річних, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору та 74 (сімдесят чотири) грн. 00 коп. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 10 жовтня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.