Рішення

від 26.09.2013 по справі 910/14217/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14217/13 26.09.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/14217/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія

«Агро-Альянс з іноземною інвестицією»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере»;

про стягнення 233 713,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Самойленко В.В., довіреність б/н від 01.07.2013р.;

від відповідача: Ракітянський О.М., директор, паспорт СО 788277 від 19.01.2002р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Агро-Альянс з іноземною інвестицією» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере» (надалі - відповідач) про стягнення 233 713,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повністю не оплатив отриманий у період з 22.04.2013р. по 11.05.2013р. за накладними товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 233 713,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/14217/13 та призначено її розгляд на 12.09.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 12.09.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26.07.2013р. про порушення провадження у справі не виконав та витребувані докази не подав, проте на адресу суду надійшли телеграма та заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 12.09.2013р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням представника позивача та відклав розгляд справи на 26.09.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 26.09.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на часткове повернення товару та часткову його оплату в сумі 50000,00 грн., проте доказів на підтвердження зазначених обставин та інших витребуваних ухвалами суду від 26.07.2013р. і від 12.09.2013р. доказів не надав.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості між сторонами, позивач за накладними № 12 від 22.04.2013р., № 13 від 24.04.2013р., № 14 від 11.05.2013р., копії залучені до матеріалів справи, передав відповідачеві товар на загальну суму 268713,00 грн.

Судом встановлено, що видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач отриманий товар оплатив частково, в сумі 35000,00 грн.

06.06.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 18 та № 19 від 04.06.2013р. з вимогами погасити заборгованість за отриманий товар у загальній сумі 238713,00 грн. Відповідач вказані вимоги задовольнив частково, сплативши 5000,00 грн.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 233713,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується накладними щодо передачі товару відповідачу. Відповідно до цього договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його та оплатити.

Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10 та від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів оплати або повернення переданого товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 233713,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача 5609,11 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Агро-Альянс з іноземною інвестицією» та адвокатом Самойленко В.В. укладено Договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання комплексу послуг з реалізації прав клієнта на судове врегулювання спору між клієнтом та ТОВ «Агротере».

Відповідно до п. 4 договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 8% від задоволеної суми позовних вимог, що орієнтовано становить 233 713,00 грн. наступним шляхом: 30% від орієнтованої суми гонорару, що становить 5609,11 грн., впродовж трьох банківських днів за дати підписання сторонами договору та залишок гонорару, розмір якого визначений з урахуванням внесеного авансу в межах встановленого цим пунктом розміру, впродовж трьох банківських днів з дати виконання рішення суду.

Платіжним дорученням № 193 від 27.06.2013р. позивач сплатив на рахунок Самойленка В.В. 56009,11грн.

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4498 від 26.04.2011р., виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я Самойленка Владислава Володимировича. Інтереси позивача у даній справі представлялись адвокатом Самойленко В.В.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, надано докази фактичного перерахування коштів адвокату на підставі договору, господарський суд дійшов висновку, що витрати, понесені ТОВ «Торгово-промислова компанія «Агро-Альянс з іноземною інвестицією», відповідають судовим витратам на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, відтак підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 12-А, к. 1-1; код ЄДРПОУ 36530175) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Агро-Альянс з іноземною інвестицією» (97100, АР Крим, смт. Нижнігорський, вул. Перемоги, 93, оф. 69; код ЄДРПОУ 36534426) 233713 грн. - боргу, 4674 грн. 26 коп. - витрат по сплаті судового збору, 5609 грн. 11 коп. - витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов