Рішення

від 21.10.2013 по справі 913/2106/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

21 жовтня 2013 року Справа №913/2106/13

Провадження №26/913/2106/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітчизна», м.Конотоп, код ЄДРПОУ 30490299

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал», м.Луганськ, код ЄДРПОУ 32371350

про стягнення 68400 грн.

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітчизна», м.Конотоп звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал», м.Луганськ про стягнення заборгованості в сумі 60000 грн. та штрафних санкцій у розмірі 8400 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між учасниками спору було підписано договір №0408/2010 від 04.08.2010р., внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітчизна» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал» попередню оплату в сумі 60000 грн. за послуги зі складальних робіт обладнання, які відповідач фактично не надав.

Відповідач у судові засідання 27.08.2013р., 10.09.2013р., 02.10.2013р., 21.10.2013р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступного:

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.03.2013р., 19.08.2013р., 05.09.2013р. відповідач зареєстрований за адресою: м.Луганськ, вул.Совєтская, буд.47 Б. Крім того, у договорі №0408/2010 від 04.08.2010р. зазначено про наступну адресу відповідача: м.Луганськ, м-ко Пархоменко, буд.49, кв.1.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано процесуальні документи по справі з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Крім того, ухвали від 10.09.2013р., 02.10.2013р. про відкладення розгляду справи направлялись за адресою місцезнаходження засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал» Лєбєдева Олександра Вікторовича, а саме: Російська Федерація, Ростовська область, м.Донецьк, вул.Гастелло, буд.5.

Направлена судом кореспонденція була повернута відділеннями поштового зв'язку з позначками «Неповна адреса», «Організації немає», «За закінченням терміну обслуговування», «За зазначеною адресою не проживає».

У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал», які наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та матеріалах справи, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач та відповідач у судові засідання на виклик суду не з'явились, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті. Крім того, судом враховано зміст клопотань №353/1 від 05.09.2013р., №399 від 30.09.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітчизна» про розгляд справи без участі власного представника.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 04.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітчизна» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал» (підрядник) був укладений договір №0408/2010 на надання послуг зі складальних робіт обладнання.

За змістом п.п.1.1, 1.1.1 вказаного договору підрядник зобов'язався виконати за завданням замовника роботи по складанню металоконструкцій силосу - 1шт. (силос з конусним днищем 6,88/9, кут 45 гр. - виробництва силос Кордоба (Іспанія).

У відповідності до п.п.2.1, 2.2 підписаного сторонами договору загальна вартість робіт по даному договору складає 60000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 10000 грн. Оплата робіт виконується поетапно, в наступному порядку: 50% від суми договору замовник попередньо оплачує на протязі 3-х календарних днів після підписання договору; 50% від суми договору замовник сплачує на протязі 10-ти календарних днів після попередньої оплати.

Пунктом 8.1 договору №0408/2010 від 04.08.2010р. сторони узгодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та скріплення його печатками сторін.

За правилами п.8.2 вказаної угоди строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 договору та закінчується після повного взаємного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як встановлено судом, платіжним дорученням №5 від 19.08.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітчизна» перерахувало на користь підрядника грошові кошти в сумі 60000 грн.

За твердженням позивач, відповідач зобов'язання зі складання металоконструкцій силосу не виконав, внаслідок чого існують підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал», зокрема, суми попередньої оплати у розмірі 60000 грн.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту п.п.2.3, 2.4 договору №0408/2010 від 04.08.2010р. підрядник приступає до виконання робіт на протязі 5-ти календарних днів після надходження передоплати на його банківський рахунок. Підрядник зобов'язується виконати роботи на протязі 30 календарних днів.

Як зазначалося вище, попередню оплату було здійснено позивачем 19.08.2010р., внаслідок чого, за висновками суду, роботи мали бути виконані не пізніше 18.09.2010р.

Проте, за твердженням позивача, яке з боку відповідача на підставі норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростоване, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал» передбачені договором роботи не виконало.

Наразі, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України неможливості виконання зобов'язання з вини замовника відповідачем не представлено, а судом не встановлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №0408/2010 від 04.08.2010р. виконав, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітчизна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал» про стягнення 60000 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За правилами ч.ч.4, 6 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п.5.6 договору №0408/2010 від 04.08.2010р. сторони домовились, що в разі прострочення підрядником строку виконання робіт, передбаченого п.2.5 цього договору, більш ніж на десять робочих днів та за умови, що таке прострочення не зумовлене неналежним виконанням своїх зобов'язань замовником, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт по договору.

Виходячи з того, що сума невиконаних робіт становить 60000 грн., а облікова ставка НБУ на момент звернення позивача до суду становила 7%, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітчизна» розрахувало та заявило до стягнення штраф у розмірі 8400 грн. (60000 грн. * 7% * 2).

За висновками суду, розрахунок позивача не суперечить положенням закону та умовам укладеного між сторонами договору, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 8400 грн. також підлягають задоволенню.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, з огляду на те, що відповідачем доводів позивача у визначеному законом порядку не спростовано, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітчизна» про стягнення 60000 грн. та 8400 штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітчизна», м.Конотоп до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал», м.Луганськ про стягнення заборгованості в сумі 60000 грн. та штрафних санкцій у розмірі 8400 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Будуніверсал» (91055, м.Луганськ, Ленінський район, вул.Совєтская, буд.47 Б, код ЄДРПОУ 32371350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітчизна» (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул.Ватутіна, буд.6 код ЄДРПОУ 30490299) заборгованість в сумі 60000 грн. та штрафні санкції у розмірі 8400 грн., а також судовий збір - 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.10.2013р.

Суддя Ю.О. Паляниця