Рішення

від 25.02.2009 по справі 20/16/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/16/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.09                                                                          Справа №  20/16/09

Суддя   Гандюкова  Л.П.

м. Запоріжжя

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м.Київ

до Всеукраїнської громадської організації “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій”, м. Запоріжжя   

про стягнення суми  2752 грн.

                                                                                                              Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача   –  Сириця О.Д. (дов.№ 103 від 24.12.2008 р.);

Від відповідача –не з'явився;

       Штабовенко Д.В. (дов.№ 1 від 19.01.2009р.) –у засіданні 19.01.2009р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

          Заявлений позов про стягнення з Громадської організації “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій” на користь Державного бюджету України суми 2 228,89 грн. заборгованості з орендної плати за період з січня по травень 2008р. за договором оренди № 2275 нерухомого майна, що належить до державної власності від 17.10.2005р., суми 312,37 грн. пені, суми 169,50 грн. збитків від інфляції, всього суми 2710,76 грн.

          Ухвалою господарського суду від 04.12.2008р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/16/09, судове засідання  призначено на 19.01.2009р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи №20/16/09 відкладено на 02.02.2009р., 25.02.2009р. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 02.02.2009р. строк вирішення спору у справі №20/16/09 в порядку ст.69 ГПК України продовжено на один місяць –до 02.03.2009р.

          25.02.2009р. справу розглянуто, за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

 09.02.2009р. судом від позивача отримано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою фактично збільшено їх розмір, просить стягнути з відповідача суму 1347,99 грн. основного боргу по орендній платі за період січень-03 квітня 2008р., суму 271,39 грн. пені, суму 251,87 грн. збитків від інфляції, а також, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008р. договір №2275 від 17.10.2005р. визнано недійсним, акт приймання-передачі про повернення нерухомого майна орендодавцем було підписано 19.05.2008р., позивач просить стягнути  суму 880,90 грн. втраченої вигоди (збитків) по день фактичної передачі майна. Всього просить стягнути суму 2752 грн. Позовні вимоги обґрунтовані умовами договору №2275 від 17.10.2005р., ст.ст.526, 546, п.1 ст.548, ст.ст.549, 551, 610, 612, 625, 629 ЦК України, п.1 ч.3 ст.225, п.2 ст.224, п.1 ст.193, ст.198 ГК України, п.3 ст.18, ст.ст.27, 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Заява про збільшення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

  Відповідач у своєму відзиві, який було надано до подання уточненої позовної заяви, зазначив наступне. Між відповідачем та позивачем дійсно був укладений договір оренди нерухомого майна №2275 і протягом дії договору відповідач користувався вказаним приміщенням у власних цілях та сплачував орендну плату, що зазначена в договорі. У січні 2008р. позивачем був поданий позов до господарського суду м.Києва про визнання договору оренди недійсним. 28.02.2008р. суд задовольнив позовні вимоги, договір оренди №2275 визнано недійсним та виселено відповідача з орендованих приміщень. Зазначене рішення постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008р. залишено без змін та набрало законної сили з цієї дати.  Із позовних вимог слідує, що позивач просить стягнути орендну плату в тому числі  і за період з 03 квітня 2008р. по 19 травня 2008р. Відповідач вважає, що нарахування орендної плати, починаючи з 03.04.2008р., а також нарахування на цю суму індексу інфляції та пені є безпідставним. Просить у задоволенні позову відмовити.   

У судове засідання 25.02.2009р. представник відповідача не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог не надав.  Про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.  

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2008р. господарським судом міста Києва розглянуто справу №16/77 за позовом РВ ФДМУ по м.Києву до ГО “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій” про визнання договору оренди нерухомого майна №2275 від 17.10.2005р. і додаткових угод до нього недійсними на майбутнє та зобов'язання відповідача звільнити приміщення (виселити). Позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008р. зазначене рішення залишено без змін. Вказана постанова Київського апеляційного господарського суду постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2008р. залишена без змін.

Відповідно до положень ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.  

Судом, зокрема, встановлено наступне. 17.10.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву (Орендодавець, позивач у справі) та Громадською організацією “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій” (Орендар, відповідач) укладений договір оренди №2275 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого  позивач передав, а відповідач прийняв в строкове користування  державне нерухоме майно - нежитлове приміщення за адресою: м.Київ, вул.Тургенівська, 71, загальною площею 65 кв.м.

31.05.2007р. та 16.06.2007р. між сторонами було укладено Додатковий договір №1 та Додатковий договір №2, якими було внесено ряд змін та доповнень до договору оренди №2275.

Позовні вимоги про визнання договору недійсним було задоволено, зокрема, на підставі п.2 ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”,  оскільки встановлено, що  нерухоме майно, що було предметом оренди за договором №2275, закріплено за органом виконавчої влади та не може бути об'єктом оренди.

Матеріали даної справи №20/16/09, що розглядається господарським судом  Запорізької області, свідчать, що 19.05.2008р. сторонами підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого Орендар, згідно з договором оренди від 17.10.2005р. №2275  передав, а Орендодавець прийняв нежитлове приміщення у зв'язку з припиненням дії договору згідно з рішенням Господарського суду м.Києва від 28.02.2008р. (справа №16/77).  

02.12.2008р. позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з ГО “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій” суму 1 347,99 грн. основного боргу по орендній платі, яка залишилися несплаченою відповідачем.  

Із змісту Додаткового договору №2 від 16.06.2007р. слідує, що ним було внесено відповідні зміни, зокрема, щодо орендної плати, а саме: внесено зміни до абз.1 п.п.3.1 та 3.2 договору оренди та встановлено, що: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку –травень 2007р. - 895,34 грн. Орендна плата за перший місяць оренди – червень 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень 2007р.

Відповідно до п.3.3 договору оренди перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за  звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, таким чином: 50% - до державного бюджету; 50% - на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

         Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.  Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

           Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

  Враховуючи положення ч.3 ст.207 ГК України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Таким чином, зобов'язання за договором оренди припинилися з дня набранням рішенням законної сили,  позовні вимоги про стягнення  орендної плати за період з січня 2008р. по 03 квітня 2008р.  є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що сума орендної плати, яка заявлена до стягнення до державного бюджету за вказаний період,  нарахована  позивачем  вірно.  

Доказів перерахування заявленої до стягнення суми 1347,99грн. заборгованості відповідач не надав. Таким чином,  позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.   

 Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 880,90 грн. втраченої вигоди (збитків) за період з 03 квітня 2008р. по 19.05.2008р. Позовні вимоги в цій частині  суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

 Згідно з ст.22  ЦК України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди,  особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч.1 ст.225 ГК України, на які посилається позивач, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною.

          Із змісту цих норм, а також ст.ст.610,611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

            Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України,  із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника –відсутність вини (ст.ст.614,623 ЦК України).

Приписами ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 22 ЦК України визначає упущену вигоду, як дохід, який суб'єкт  міг би реально одержати, але не одержав внаслідок обставин, які від нього не залежать. Виходячи з цього, розмір доходу повинен доводитися доказами, які містять точні та реальні відомості про можливість отримання позивачем доходу від передачі майна в оренду у вказаний період.

            Як вбачається, позивачем заявлено  збитки у вигляді упущеної вигоди з дня коли у відповідача виникло зобов'язання повернути орендоване приміщення у зв'язку з набранням рішенням у справі №16/77 законної сили по день його фактичного повернення. Розмір збитків визначено, виходячи з суми орендної плати за договором, яка належала б до сплати у цей період.  

Проте, беручи до уваги ту обставину, що в постанові Вищого  господарського суду  України у справі №16/77 встановлено, що  нерухоме майно, яке було предметом оренди за договором №2275 не може бути об'єктом оренди, відсутні підстави вважати, що позивач міг би отримати прибуток від здачі цього приміщення в оренду іншій особі.  Доказів укладення договору оренди з іншою особою також не надано.

          Крім того, згідно з ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних  доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Доказів у підтвердження вжиття цих заходів позивач не надав.

          Таким чином,  суд вважає, що склад збитків позивачем не доведено.

          Позивач, обґрунтовуючи вимоги в частині збитків, безпідставно посилається на ч.1 ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, якою встановлено правові наслідки припинення або розірвання договору оренди, оскільки зазначеним положенням передбачено відшкодування орендарем збитків орендодавцю у разі погіршення стану майна або його загибелі, що в даному випадку не має місця.  

Обов'язки наймача у разі припинення договору найму встановлені в ст.785 ЦК України. Частиною 2 цієї статті передбачено наслідки невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі у разі припинення договору, однак дана норма не вказана у підставі позову. Зміна предмету або підстав позову згідно з ст.ст.22 ГПК України є правом позивача.

Позивач також просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 251,87 грн. за період з січня по грудень 2008р.  та пеню у розмірі 271,39 грн. за період з 11.02.2008р. по 28.01.2009р.    

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем грошових зобов'язань суд вважає доведеним, однак із розрахунку збитків від інфляції, здійсненого позивачем, вбачається, що  вони нараховані, в тому числі, на суму, заявлену як збитки. Враховуючи вищевикладені в мотивувальній частині рішення обставини щодо необґрунтованості нарахування збитків, а також ту обставину, що ст.625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання і інфляція нараховується на основний борг, а не на збитки, до стягнення підлягає сума втрат від інфляції у розмірі 189,79 грн., нарахованих лише на суму основного боргу.           

Із змісту ст.ст.610,611 ЦК України слідує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.  Згідно з  ст.549 ЦК України неустойка, видом якої є пеня, це грошова сума або інше майно, які боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

 Відповідно до п.3.5 договору оренди №2275 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.   

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що пеня нарахована за період  з 11.02.2008р. по 28.01.2009р., тобто за 353 дні.

Суд вважає, що з урахуванням положень до ч.6 ст.232 ГК України, оскільки інше не встановлено законом або договором, до стягнення підлягає пеня в сумі 156,02 грн. за 183 дні (шість місяців). При цьому суд звертає увагу, що у розрахунку пені позивач помилково брав  365 днів у 2008р., тоді як цей рік мав 366днів. Крім того, позивач помилково ототожнює у мотивувальній частині  заяви про уточнення позовних вимог термін позовної давності для стягнення пені 1 рік (ст. 258 ЦК України) із періодом нарахування пені, встановленим ч.6 ст.232 ГК України.  

На підставі викладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь державного бюджету  необхідно стягнути пропорційно задоволеним вимогам суму 62 грн. 78 коп.  державного мита та суму 72 грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що згідно з наданими у судовому засіданні свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №453926, довідки АА №063605 є Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідач має правильну назву “Всеукраїнська громадська організація “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій”, суд вважає за необхідне уточнити назву відповідача та у всіх процесуальних документах вважати відповідачем Всеукраїнську громадську організацію “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій”.    

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій”   (69035, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд..63, кім.308, код ЄДРПОУ 20077890, р/р260073011172 в АКБ “Національний кредит”, МФО 320702) на користь Державного бюджету України  (одержувач –ВДК у Шевченківському районі м.Києва, код 26077968, банк одержувача –ГУДК в м.Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕДК 22080200) суму 1 347 грн. 99 коп. основного боргу з орендної плати, суму 156  грн. 02 коп. пені, суму 189  грн. 79 коп. збитків  від інфляції.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій”   (69035, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд..63, кім.308, код ЄДРПОУ 20077890, р/р260073011172 в АКБ “Національний кредит”, МФО 320702) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму  62  грн. 78 коп. державного мита.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій”   (69035, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд..63, кім.308, код ЄДРПОУ 20077890, р/р260073011172 в АКБ “Національний кредит”, МФО 320702) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) суму 72 грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

         Уточнити назву відповідача та у всіх процесуальних документах вважати відповідачем Всеукраїнську громадську організацію “Бізнес-інкубатор підприємництва та інновацій”.    

                                Суддя                                                                   Л.П. Гандюкова

            Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.   Рішення оформлено і підписано у повному обсязі  31.03. 2009 р.