Ухвала

від 17.10.2013 по справі 816/4335/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р.Справа № 816/4335/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. по справі № 816/4335/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

17 липня 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000451702/343 від 05 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 76 358 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1111,25 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року по справі № 816/4335/13 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0000451702/343 від 05 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 76 358 грн. (сімдесят шість тисяч триста п'ятдесят вісім гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями 1 111,25 грн. (одна тисяча сто одинадцять гривень двадцять п'ять копійок).

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 774,69 грн. (сімсот сімдесят чотири гривні шістдесят дев'ять копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. по справі № 816/4335/13-а та прийняти нову постанову, якою відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту травня та червня 2011 року суму ПДВ з вартості транспортно-експедиційних послуг за договором із ТОВ «Рєгада-Груп» по операціям, які відповідач вважає такими, що реально не відбулися, а також із вартості дизельного палива, придбаного у ПАТ «УкрНафта» та ТОВ «МІС», яке не було використане позивачем у господарській діяльності. Вказує на неналежне оформлення первинних документів, наданих позивачем в обґрунтування реальності операцій із ТОВ «Рєгада-Груп», а саме, відсутність у заявках позивача на разове автоперевезення відомостей стосовно вантажу, перевезення якого здійснює ТОВ «Рєгада-Груп», відсутність у товарно-транспортних накладних підписів та печаток вантажовідправника та вантажоодержувача, відомостей про вантаж, неточне зазначення адреси в графах «Пункт навантаження» та «Пункт розвантаження», а також на ненадання позивачем подорожніх листів на зазначені перевезення. Також, наполягає на невідповідності наданих позивачем актів прийому-передачі транспортно-експедиційних послуг, наданих ТОВ «Рєгада-Груп», вимогам до первинних документів, викладеним у ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, за твердженням відповідача, зазначення в актах «Організація транспортно-експедиційних послуг» не дає змогу розкрити зміст наданих послуг. У зв'язку з викладеним, вважає правомірним донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 76358 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1111,25 грн. та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач в надісланих до суду письмових поясненнях проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував. Зазначив, що ані в ході перевірки, ані в ході розгляду справи судом першої інстанції у відповідача не виникло і не відображено в акті перевірки будь-яких зауважень щодо правильності оформлення позивачем первинних документів, які надавались позивачем по справі. Стверджує, про належне оформлення заявок та товарно-транспортних накладних на перевезення, які здійснювалися ТОВ «Рєгада-Груп» за замовленням позивача згідно договору від 03.05.2011 року, оскільки у заявках чітко зазначено умови перевезення вантажу, а саме: місце і час перевезення, властивості вантажу, вимоги до автотранспортного засобу, строки здійснення перевезення, адреса пункту навантаження, ціна договору і порядок оплати, а товарно-транспортні накладні, заповнені вантажовідправником - ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» (м.Кременчук, Полтавська область), містять усі необхідні реквізити: дату, вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника, відомості про автотранспорт, яким здійснювалось перевезення, відомості про водія, пункти навантаження і розвантаження, відмітки складу про завантаження та розвантаження товару. На підставі вказаних документів сторонами складався акт прийняття-здачі виконаних робіт, виконавцем надавався рахунок на оплату виконаних робіт (послуг), після чого проводилась оплата у безготівковому порядку. Вказує на те, що факт здійснення перевезення вантажів у травні та червні 2011 року підтверджено відповідями вантажовідправника та вантажоодержувача на запит суду першої інстанції. З огляду на викладене, вважає донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ безпідставним.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 24.10.2005 р. зареєстрована як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 25.10.2005 р. за № 1611-05 та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2, виданого Кременчуцькою ОДПІ 13.04.2011, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії АА № 943639 станом на 23.10.2012 (а.с. 193 том 2) основним видом економічної діяльності позивача є: 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

В період з 04.03.2013 р. по 18.03.2013 р. посадовими особами Кременчуцької ОДПІ відповідно до направлення від 01.03.2013 №1341/001341, наказу від 20.02.2013 року №880 та плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання було проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами проведеної перевірки, складений акт від 25.03.2013 р. № 2742/17.3-08/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 76 358 грн., в т.ч. по періодах: травень 2011 року - 35 000 грн.; червень 2011 року - 36 917 грн.; січень 2012 року - 486 грн.; лютий 2012 року - 255 грн.; березень 2012 року - 1 111 грн.; квітень 2012 року - 232 грн.; травень 2012 року - 660 грн.; листопад 2012 року - 360 грн.; грудень 2012 року - 1 337 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0000451702/343 від 05 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 76358 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1111,25 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у складі вартості транспортно-експедиційних послуг, наданих позивачеві ТОВ «Рєгада-Груп», а також вартості дизельного палива, придбаного позивачем у ПАТ «УкрНафта» та ТОВ «МІС», на підставі виписаних вказаним постачальниками податкових накладних, отриманих в ході реального виконання господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що зумовлює його скасування в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.04.2011 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "АМА Логістік" укладено договір №141Л про надання транспортно - експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (т.1 а.с. 29-32).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 предметом договору є відносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, наданих Експедитору-2 Експедитором-1 для організації перевезень автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученнях.

Конкретні умови по кожному замовленню обговорюються в заявці, що є невід'ємною частиною даного договору. Можливе отримання заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов даного договору, пріоритетними є умови, вказані у заявці. В заявці вказуються: дата і точні адреси завантаження/розвантаження та митного оформлення; дані про вантаж: кількість, вага брутто, пакування, розмір; митниці пунктів перетину кордону; маршрут руху; сума ставки за здійснення перевезень (з розрахунку на один транспортний засіб); рухомий склад, що вимагається; додаткові інструкції; терміни та умови оплати.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем по справі, на виконання вказаного договору ТОВ "АМА Логістік" направлено ФОП ОСОБА_1 заявки на перевезення вантажу від вантажовідправника - ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (м. Кременчук) до вантажовідправника - ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" (м. Стаханов).

В подальшому, на виконання умов вищевказаного договору 03 травня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор-1) та ТОВ "Рєгата Групп" (Експедитор-2) укладено договір №37/7 про надання транспортно - експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (т.1 а.с. 33-35).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 цього договору предметом останнього є транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, наданих Експедитору-2 Експедитором-1 для організації перевезень автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученнях. Конкретні умови по кожному замовленню обговорюються в заявці, що є невід'ємною частиною даного договору. Можливе отримання заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов даного договору, пріоритетними є умови, вказані у заявці. В заявці вказуються: дата і точні адреси завантаження/розвантаження та митного оформлення; дані про вантаж: кількість, вага брутто, пакування, розмір; митниці пунктів перетину кордону; маршрут руху; сума ставки за здійснення перевезень (з розрахунку на один транспортний засіб); рухомий склад, що вимагається; додаткові інструкції; терміни та умови оплати.

В рамках виконання вказаного договору, ТОВ "Рєгада Групп" у травні 2011 року надано позивачеві ФОП ОСОБА_1 транспортно - експедиційні послуги щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом на суму 175000 грн., в тому числі ПДВ 35000,00 грн., та у червні 2011 року - на суму 184583,33 грн., в тому числі ПДВ 36916,67 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції ФОП ОСОБА_1, з придбання у травні - червні 2011 року транспортно - експедиційних послуг у ТОВ "Рєгата Групп", виписані наступні первинні бухгалтерські документи: договори-заявки на одноразове автотранспортне перевезення вантажу, рахунки - фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 36-250, т. 2 а.с 1-185).

Наявними в матеріалах справи копіями вищевказаних первинних бухгалтерських документів підтверджено, що останні оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, а податкові накладні - у відповідності до вимог п.201. ст..201 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено актом перевірки, оплата позивачем вартості наданих послуг, виконаних ТОВ "Рєгата Групп", проведена в повному обсязі.

Колегія суддів відмічає, що оформлені виконавцем ТОВ «Рєгата Груп» та замовником ФОП ОСОБА_1 акти здачі-прийому робіт (надання послуг) містять детальний опис характеру послуг, що надавались, із зазначенням марки та державного номера автомобіля, яким здійснювались перевезення, та маршруту перевезень, з посиланням на номер і дату рахунку, а відтак, доводи відповідача в обґрунтування твердження про відсутність реального характеру операцій з надання ТОВ "Рєгата Групп" транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 про неналежне оформлення зазначених актів, не беруться колегією суддів до уваги.

Фактичне повне виконання позивачем договору №141Л від 13.04.2011 з надання транспортно - експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом для замовника ТОВ "АМА Логістік" також оформлено необхідними первинними документами, які в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача, а саме: заявками на перевезення вантажу, рахунками - фактурами, актами здачі приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими виписками про рух коштів (т. 3 а.с. 119-250, т.4 а.с. 1-174, 237-241, т. 5 а.с. 71-85).

Судом першої інстанції з метою з'ясування реальності здійснення операцій з перевезення вантажів від ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (м. Кременчук) до ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" (м. Стаханов) із залученням позивача було направлено відповідні запити до вищевказаних вантажовідправника та вантажоодержувача.

На запит суду першої інстанції від 25.07.2013 № 10/816/4335/13-а (т. 5 а.с. 133) ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" надано відповідь від 01.08.2013 р. № 40-21/142 (а.с. 145-146) за підписом представника ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" ОСОБА_2, якою підтверджено взаємовідносини із ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" у травні - червні 2011 року та зазначено, що перевезення продукції (рама бокова 4 СБ, балка надресорна 4 СБ, хомут тяговий, автосцепка СА-3, упор передній, упор задній) здійснювалося автотранспортом вантажоодержувача.

З відповіді ПАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" № 7523 від 02.08.2013 року на запит суду першої інстанції від 01.08.2013 № 10/816/4335/13-а (т. 5 а.с. 136, 139) вбачається, що вантажоодержувачем підтверджено вищевказані поставки продукції у зазначених періодах, а перевезення товарів від ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" до ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" здійснювалося на підставі договору про транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного вантажоодержувачем з ТОВ "АМА Фрейд Україна" (код ЄДРПОУ 32663455) №30 від 01.01.2011 р.

Представником позивача до матеріалів справи надано копію договору - доручення №30/13Л, укладеного між ТОВ "АМА Логістік" та ТОВ "АМА Фрейд Україна" про надання транспортно - експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (т.5 а.с. 142-144).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає господарські операції з перевезення вантажів від ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» до ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» із залученням позивача ФОП ОСОБА_1 та його контрагента ТОВ «Рєгада-Груп» такими, що реально відбулися.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, висновок про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Рєгада Груп» зроблено відповідачем, зокрема, на підставі акту від 07.09.2011 №648/234/37302957 про результати зустрічної звірки ТОВ "Рєгата Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з питання взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ "Дніпроторгсервіс Плюс" за період травень, червень 2011 року, в якому зроблено висновок про порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст.215. ст. 216, ст. 662, ст. 655 та ст. 656 - ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах; п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Рєгада Груп" завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 925 236,00 грн. в т. ч. за травень 2011 року в розмірі - 493400,00 грн., червень 2011 року в розмірі - 431836,40 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Дніпроторгсервіс Плюс" та завищено податкові зобов'язання всього на суму 983997 грн., у т.ч. за травень 2011 р. на суму 496430 грн,, за червень 2011 року на суму 487567 грн. по "ймовірним" вигодонабувачам.

Однак, колегія суддів зауважує, що акт Дніпропетровської міжрайонної ДПІ Дніпропетровської області ДПС від 07.09.2011 №648/234/37302957 стосується виключно відносин з ТОВ «Рєгада Груп» із ТОВ Дніпроторгсервіс Плюс», і не можуть бути належним доказом по справі за позовом ФОП ОСОБА_1, оскільки не стосується спірних правовідносин.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки від від 25.03.2013 р. № 2742/17.3-08/НОМЕР_1 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у ТОВ «Рєгада Груп», що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про відсутність реального характеру правочину між ФОП ОСОБА_1 та вказаним контрагентом або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір оспорювався в судовому порядку.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості наданих послуг контрагентом ТОВ «Рєгада Груп» на відсутність у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспорту, на думку колегії суддів, не може свідчити про неможливість фактичного надання послуг позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Також, слід відмітити, що сам відповідач зазначає в акті перевірки про те, згідно звіту 1 ДФ за ІІ квартал 2011 року на підприємстві ТОВ «Рєгада Груп» працює 12 осіб.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій з надання послуг позивачеві контрагентом ТОВ «Рєгада Груп» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а надані послуги позивачем замовлені в рамках власної господарської діяльності.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту травня-червня 2011 року суму ПДВ в розмірі 71 917 грн. за результатами придбання у ТОВ "Рєгата Груп" транспортно-експедиційних послуг.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентами ТОВ "МІС" та ПАТ "УкрНафта", колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту лютого, березня, квітня, травня, листопада, грудня 2012 року сум ПДВ, сплачених позивачем у складі вартості дизельного палива, придбаного у ТОВ "МІС" та ПАТ "УкрНафта", слугувало твердження первіряючих про те, що зазначені ТМЦ не були використані позивачем у господарській діяльності та відсутні у складі залишків на кінець перевіряємого періоду. Також, за твердженням відповідача, вартість придбаного товару не було віднесено до складу валових витрат.

З огляду на викладене, з посиланням на неспроможність надання позивачем пояснень, яким чином придбане дизельне паливо використовувалося в оподатковуваних операціях, або доведення зв'язку даного придбання з господарською діяльністю, відповідачем в акті перевірки зазначено про завищення податкового кредиту на загальну суму 4441 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, беручи до уваги наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 на праві власності належать вантажний автотранспорт, який використовується нею у підприємницькій діяльності, а саме: КАМАЗ 54112 НОМЕР_3, DAF 95ХF380 НОМЕР_4, DAF 95ХF380 НОМЕР_5 та напівпричіпи бортові KOGEL SNCO НОМЕР_6, ПП SAWO-HFR S 240 НОМЕР_7, МАЗ 9330 НОМЕР_8, МАЗ 93866 НОМЕР_9, що підтверджується наданими до матеріалів справи свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (т. 1 а.с. 186-191).

З пояснень представника позивача судом першої інстанції з'ясовано та не спростовано відповідачем по справі, що протягом 2012 року з метою виконання транспортних послуг, ФОП ОСОБА_1 придбавалося на автозаправних станціях ТОВ "МІС" та ПАТ "УкрНафта" за готівку дизельне паливо, при розрахунку отримувалися фіскальні чеки, згідно яких ТОВ "МІС" та ПАТ "УкрНафта" виписувалися податкові накладні.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "МІС" у 2012 році з придбання дизельного палива, останнім виписані податкові накладні: № 134 від 25.01.2012 на суму ПДВ 485,98 грн., № 199 від 28.02.2012 на суму ПДВ 254,63 грн., № 199 від 20.03.2012 на суму ПДВ 311,98 грн., №146 від 15.03.2012 на суму ПДВ 252,90 грн., № 218 від 21.03.2012 на суму ПДВ 302,65 грн., № 261 від 25.04.2012 на суму ПДВ 232,27 грн., № 98/012 від 28.11.2012 на суму ПДВ 359,56 грн., на загальну суму 11005,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 201 грн.

Також у 2012 році ФОП ОСОБА_1 придбано у ПАТ "УкрНафта" дизельне паливо на загальну суму 11 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 240,00 грн., згідно податкових накладних, виписаних ПАТ "УкрНафта": № 3005/7030 від 03.03.2012 на суму ПДВ 242,65 грн., № 1002/7030 від 01.05.2012 на суму ПДВ 326,80 грн., № 25006/7030 від 25.05.2012 на суму ПДВ 333.33 грн., № 12035/7030 від 12.12.2012 на суму ПДВ 300,53 грн., №20015/7030 від 20.12.2012 на суму ПДВ 294,00 грн., № 25044/7030 від 25.12.2012 на суму ПДВ 742,06 грн.

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печатками ТОВ "МІС" та ПАТ "УкрНафта", що сторонами у справі не заперечується.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено актом перевірки, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту за січень 2012 року суму 486 грн., за лютий 2012 року суму 255 грн., за березень 2012 року суму 1 111 грн., за квітень 2012 року суму 232 грн., за травень 2012 року суму 660 грн., за листопад 2012 року суму 360 грн., за грудень 2012 року суму 1 337 грн., всього на загальну суму 4 441 грн.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у готівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками (т.4, а.с.232, 234, 242, т.5, а.с.56 (зворотній бік), а.с.69 (зворотній бік). Зі змісту вказаних чеків вбачається про розрахунок позивача із ТОВ "МІС" та ПАТ "УкрНафта" за придбане дизельне паливо в повному обсязі, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, колегія суддів дійшла висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості. Податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 КАС України.

Судом першої інстанції встановлено і не спростовано відповідачем по справі, що придбане у ТОВ "МІС" та ПАТ "УкрНафта" дизельне паливо було використано у господарській діяльності підприємства для заправки вищевказаного автомобільного транспорту, який належить позивачу на праві власності та використовується ним у підприємницькій діяльності для здійснення транспорно-експедиційних послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями подорожніх листів, посвідченнями про відрядження водіїв, що працюють у ФОП ОСОБА_1, рахунками - фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами-заявками на разове автотранспортне перевезення вантажу, фіскальними чеками (т. 4 а.с. 176-236, т. 5 а.с. 1-69).

Як вже зазначалося вище, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 943639 станом на 23.10.2012 (а.с. 193 том 2) основним видом економічної діяльності позивача є: 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

Згідно з наявними в матеріалах справи актом від 31.12.2012 року (т.5, а.с.70), а також копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, у приватній власності ФОП ОСОБА_1 перебуває вантажний автотранспорт (вантажні сідлові тягачі, напівпричіпи бортові), який використовується позивачем у підприємницькій діяльності.

Отже, придбання позивачем дизельного палива відповідає меті та змісту господарської діяльності ФОП ОСОБА_1

Позивачем до матеріалів справи надано реєстр використання дизельного палива по взаємовідносинах, зокрема, з ТОВ "МІС" та ПАТ "УкрНафта", копію акту про рух дизельного палива станом на 31.12.2012, довідку про доходи при здійсненні транспортно-експедиційної діяльності ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Рєгата Груп" (т.4 а.с.175, т.5, 147-150).

Таким чином, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції зміни у структурі активів позивача, які підпадають під визначення господарської операції у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з придбання ФОП ОСОБА_1 дизельного палива у постачальників ТОВ «МІС», ПАТ «УкрНафта» підкріплені належним чином оформленими первинними документами, а придбані ТМЦ використані позивачем у власній господарській діяльності.

У відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів відмічає, що контрагенти позивача у спірних відносинах - ТОВ «Рєгада Груп», ТОВ «МІС», ПАТ «УкрНафта» на час видачі спірних податкових накладних є право- і дієздатними юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України, мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зроблений за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для донарахування податкового зобов'язання податку на додану вартість.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 62318 грн. по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 25.03.2013 р. № 2742/17.3-08/НОМЕР_1 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від №0000451702/343 від 05 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 76 358 грн. (сімдесят шість тисяч триста п'ятдесят вісім гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями 1111,25 грн. (одна тисяча сто одинадцять гривень двадцять п'ять копійок) - таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. по справі № 816/4335/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.