Рішення

від 06.04.2009 по справі 7/59/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/59/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.09                                                                          Справа №  7/59/09

Суддя   Кутищева Н.С.

Позивач  Товариства з обмеженою відповідальністю  “Виробничо-торгівельна компанія  “Скіф”, м. Запоріжжя

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне підприємство “Дон-Сервіс”,   м. Василівка,   Запорізька область

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Позивача         Кочубей О.А. –директор.

Відповідач      не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 125754грн.80коп. заборгованості.  

Позивач обґрунтував свої вимоги ст. ст. 173, 193, 199 ГК України, ст.ст. 15, 16, 526, 612, 625, 629 ЦК України.           

Ухвалою суду від 30.12.2008р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено в судовому засіданні на 25.02.2009р. В судовому засіданні    оголошувалась перерва до  03.03.2009р. Судове засідання відкладалось до  12.03.2009р.  За клопотанням представників сторін, з метою мирного врегулювання спору в судовому засіданні  оголошувалась перерва  до 06.04.2009р.

Вищезазначені ухвали   були направлені на адреси сторін в установлений законом строк, поштовим відділенням на адресу  господарського суду не повертались, що свідчить про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору.  

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.    

            У відповідності із ст. 93  ЦК України, місцезнаходженням  юридичної  особи  є  адреса  органу або особи,  які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

             В продовжене 06.04.2009р.  представник  відповідача  не з'явився,  про  причини неявки суд не повідомив.

Відповідач по справі № 7/59/09 є юридичною особою, таким чином, згідно зі ст.28ГПК України, керівник підприємства відповідача був зобов'язаний направити компетентного представника  в судове засідання, чи особисто прийняти участь в судовому засіданні.  

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

               Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.   

            10.02.2009р.  позивачем  була надана заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд  стягнути з відповідача  135162 грн. 23 коп., яка складається  з 125754 грн. 80 коп.  основного боргу, 506 грн. 46 коп.  3% річних, 2823 грн. 40 коп.  витрат  від  інфляції, 4051 грн. 71 коп.  суми пені, 2025 грн. 86 коп.  процентів  за користування чужими  грошовими коштами.

             Враховуючи вищевикладене,  спір розглядається в сумі  135162 грн. 23 коп.,  згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

             Позивач  підтримав заявлені позовні вимоги.                           

 За усним клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

Судовий процес завершено 06.04.2009р.  оголошенням  рішення суду в повному об'ємі.   

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача,  суд встановив:   

23 вересня 2008 року між ТОВ „Скіф" (далі-позивач)  та ТОВ „ВТП „Дон-сервіс" далі-відповідач)  був укладений договір № 23/09-1 від 23.09.2008 р. (далі договір) та додаткова угода № 1 від 23.09.2008 р. до цього договору.

          Відповідно до умов договору (п. 1.1.), позивач (продавець за договором) зобов'язався поставити, а  відповідач (покупець за договором) прийняти та оплатити товар, в асортименті, в строки і на умовах, передбачених в цьому договорі і додаткових угодах, які є невід'ємною  частиною цього договору.

Згідно із п. 2.1. договору, сторони домовились, що ціна, кількість та загальна вартість партії товару передбачаються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

У додатковій угоді № 1 від 23.09.2008 р. сторони визначили, що за договором буде поставлятися аміачна селітра у кількості 64 тонни 660 кг на суму   179 754,80 грн. у строк - не пізніше 30.09.2008 р.

          26 вересня 2008 року, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу селітру аміачну у кількості 64 тон 660 кг на загальну суму 179 754,80 грн., що підтверджується видатковою накладною позивача №РН-0000053 від 26.09.2008р.

           Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю відповідача на отримання ТМЦ серії ЯОГ № 480039 від 26.09.2008 р.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання та поставив відповідачу своєчасно увесь товар на суму 179 754,80 грн.

Відповідач взяті  на себе зобов'язання виконав частково у сумі 54 000,00 гри., а саме:

- 19 листопада 2008 року відповідач перерахував позивачу 20 000,00 гри., що підтверджується банківською випискою банку ВАТ ,,Банк „Фінанси та Кредит" від 19.12.2008 р.;

          - 05 грудня 2008 року відповідач перерахував позивачу 34 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою банку ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит" від 05.12.2008 р.

Таким чином, на момент розгляду спору по суті, заборгованість відповідача перед позивачем складає 125 754,80 грн.  

Згідно із п. 4.1. договору сторони домовились, що відповідач здійснює 100 %

оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача

протягом 2-ох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури на погоджену партію товару.

 22.12.2008 р. позивачу направлено письмову вимогу (вих. № 22/12-01 від 22.12.2008 р.) про виконання грошового зобов'язання, а саме: вимогу про сплату позивачу 125 754.80 грн. за товар по договору. (квитанція від 22.12.2008 р. та опис вкладення у цінний лист від 22.12.2008 р. долучені до матеріалів справи).

Відповідно до частини 3 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак відповідач зобов'язання з оплати товару до цього часу  не виконав.

Сума  заборгованості  відповідача перед позивачем складає  125754 грн. 80 коп., заявлена  обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.  

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

 Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.     

  Згідно з п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано.

   Згідно з п. 6.2 договору, в разі , якщо оплата  за товар  буде здійснена  пізніше  строків, зазначених в п. 4.1  договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню  в розмірі  0,1 % від  вартості  неоплаченої партії товару за кожен день прострочки.

   Позивачем пред'явлена до стягнення сума пені  в розмірі  4051 грн. 71 коп.  

   Згідно   проведеного перерахунку в судовому засіданні, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає  стягненню, складає 3969 грн. 03 коп. (розрахунок долучено до матеріалів справи).

   В решті пред'явленої до стягнення суми пені слід відмовити, як пред'явленій необґрунтовано.                   

           Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем пред'явлена до стягнення сума 3 % річних  в розмірі 506 грн. 46 коп. та   2823 грн.40 коп. суми індексу інфляції. Перевіривши правильність нарахування даних сум суд встановив, сума 3 % річних та індексу інфляції пред'явлені до стягнення обґрунтовано та  підлягають задоволенню.

           Крім того, позивачем, на підставі  ст. 536 ЦК України,  пред'явлені до стягнення  сума  процентів  за користування чужими грошовими  коштами в розмірі 2025 грн. 86 коп.

На підставі  ст.  536 ЦК України,  за користування   чужими  грошовими  коштами  боржник  зобов'язаний сплатити відсотки,  якщо  інше  не передбачено договором між фізичними  особами.

Розмір   процентів  за користування чужими  грошовими коштами  встановлюється   договором, законом або іншим актом цивільного  законодавства.

Такий вид стягнення, як  проценти  за користування чужими грошовими  коштами сторонами в договорі не передбачені, таким чином, ст. 526 ЦК України, кореспондує до  ст. 625 ЦК України.  

На підставі  викладеного, суд відмовляє в стягненні  процентів за користування чужими грошовими  коштами в сумі 2025 грн. 86 коп., поскільки вже є задоволені  вимоги про  стягнення  3% річних по ст. 625 ЦК України.   

           Судові витрати, в частині задоволених вимог, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України,  слід  покласти на відповідача, так як  спір з його вини  доведено до судового розгляду.  

            З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

            На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 193, 230-232 ГК України,  ст.ст. 526, 530, 625  ЦК України,  ст. ст. 3, 22, 28, 33,  44,  49, 75, 82,  84, 85 ГПК України, суд:                                                                            

    ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

             Стягнути з Товариства  з обмеженою відповідальністю  “Виробничо-торгівельного  підприємства” Дон-Сервіс”, 71600,  м. Василівка, Василівський район, Запорізька область, пров.  Васильовка, 11 (п/р  26006354655001 в  Запорізькому  РУ КБ “ПриватБанк”, м.Запоріжжя, МФО  313399, ЄДРПОУ 31704610)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф”, 69035,  м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 18  (п/р  26007013460301 в  Філії  ЗРУ ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, м. Запоріжжя  МФО 313731,  ЄДРПОУ 23790074)    125754 грн. 80 коп.  основного боргу,  506 грн. 46 коп.  3% річних,  2823 грн. 40 коп.  суми індексу інфляції,  3969 грн. 03 коп.   пені, 1330 грн. 54 коп. державного мита, 118   грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

            Видати наказ.  

            В решті позову відмовити.

            Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

          Суддя                                                                             Н.С. Кутіщева