Постанова

від 20.08.2013 по справі 804/9791/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 р. Справа № 804/9791/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КС Лоджистікс» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

17 липня 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000992260 від 09.04.2013р.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «КС ЛОДЖИСТІКС», код ЄДРПОУ 37453816, з питань дотримання податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України за 2012 рік, за результатами якої складено Акт №983/22-6/37453816 від 28.03.2013 року. В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального здійснення правочинів та відповідних господарських операцій з контрагентами позивача, тобто про не направлення таких правочинів та господарських операцій на реальне настання правових наслідків, та як наслідок безпідставне завищення ТОВ «КС Лоджистікс» податкового кредиту за березень, червень, липень, листопад, грудень 2012 року на загальну суму 62771,86 грн. На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013р. №0000992260. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки протиправними та безпідставними, такими, що зроблені з порушенням норм законодавства. Крім того, господарські правовідносини підприємства ТОВ «КС Лоджистікс» з контрагентами підтверджені відповідними первинними документами, що свідчить про наявність господарської мети та направлення на реальне настання правових наслідків. За таких обставин позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 провадження в даній адміністративній справі було зупинено до 08.08.2013.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 провадження в даній справі поновлено.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Подав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню. В задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «КС ЛОДЖИСТІКС», код ЄДРПОУ 37453816, з питань дотримання податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України за 2012 рік, за результатами якої складено Акт №983/22-6/37453816 від 28.03.2013 року (надалі - Акт перевірки).

В результаті перевірки податковий орган прийшов до наступних висновків:

- наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового Кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для відшкодування ПДВ (зменшення сплати поточних платежів по ПДВ за рахунок сформованого податкового кредиту), оскільки не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту;

- правочин, який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, та не маючий під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, може бути визнаний недійсним. При цьому для запобігання ухиленню від сплати податків, одержана податкова вигода не визнається діловою метою правочину;

- підприємством не додержано вимоги пункту 198,3 статті 198 ПК, згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку (арк. 24 Акту).

На підставі Акта перевірки керівником ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська 09.04.2013р. прийнято податкове повідомлення рішення №0000992260, згідно якого було збільшено суму податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ЛОДЖИСТІКС» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 014010100» на суму 80317,50 грн.: 64254 грн. - сума основного платежу та 16063,50 грн. - штрафні санкції (надалі - податкове повідомлення-рішення).

Судом встановлено, що 29.02.2012р. між ТОВ "КС ЛОДЖИСТІКС" (покупець) та ТОВ «Інтегрітас» (код ЄДРПОУ37055591) (продавець) було укладено Договір купівлі - продажу від 29.02.2012р. №11р12.

Відповідно до якого ТОВ «Інтегрітас» (Продавець) зобов'язується передати, а ТОВ "КС ЛОДЖИСТІКС" (Покупець) прийняти та оплатити на умовах договору товар у кількості, асортименті та за цінами, що вказані у накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору ТОВ «Інтегрітас» (Продавець) поставило Позивачу товар на загальну суму 385521,76 грн., в т. ч. ПДВ - 64253,62 грн., на що виписало видаткові та податкові накладні.

За поставлений товар Покупцем було проведено у повному обсязі розрахунки у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

В ході перевірки було встановлено, то товар реалізовано за договорами купівлі продажу на загальну суму - 339246,28 грн., в той час сума його придбання складає - 385521,76 грн.

Виходячи з цього, відповідач дійшов висновку про те, що визначення ТОВ «КС ЛОДЖИСТІКС» витрат на придбання товарів побутового та тігіеничного призначення здійснено без урахування витрат на сплату ПДВ, а валових доходів від реалізації товару - з урахуванням бюджетного відшкодування цього податку (зменшення сплати поточних платежів по ПДВ за рахунок сформованого податкового кредиту), що не свідчить про одержання доходу, і тому в сукупності такі операції не відповідають меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку.

Суд не погоджується з зазначеним висновком відповідача з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Правила формування податкового кредиту визначені нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вваоїсається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається судь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - даma оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту - наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що згідно умов Договору купівлі - продажу від 29.02.2012р. №11р12, укладеному між ТОВ "КС ЛОДЖИСТІКС" (покупець) та ТОВ «Інтегрітас» (код ЄДРПОУ37055591) (продавець) ТОВ «Інтегрітас» (Продавець) поставило Позивачу товар на загальну суму: 321268,14 грн., крім того ПДВ - 64253,62 грн.. всього 385521,76 грн., в т ч. на що виписало видаткові та податкові накладні.

ТОВ "КС ЛОДЖИСТІКС" продало товари, придбані у ТОВ «Інтегрітас», двом нерезидентам: SC «Veseltis» srl за контрактом №MD-01 від 21.02.2012р. на загальну суму 215568,90грн.; ТОВ «Восток РТС» за контрактом №KZ-01 від 27.02.2012р. на загальну суму 123720,93 грн. Всього на суму 339289,83 грн.

На підтвердження правомірності задекларованих показників податкової звітності, реальності настання правових наслідків та наявності господарської мети по правочинам укладених ТОВ «КС Лоджистікс» та ТОВ «Інтегрітас», позивач надав копії наступних первинних та інших документів:

- Копія договору купівлі - продажу від 29.02.2012 № 11р12,

- Контракт від 27.02.2012 №KZ-01.

- Контракт від 21.02.2012 p. № MD-01, додаткова угода №1 від 20.05.2012р., додаткова угода №2 від 22.05.2012, додаткова угода №3 від 27.06.2012 р.

- Копії видаткових накладних (№ 97 від 01.03.2012p.; № 123 від 15.03.2012p., № 313 від 07.06.2012p., № 387 від 02.07.2012р, № 628 від 19.09.2012p., № 803 від 05.12.2012p., № 825 від 05.12.2012р.)

- Копії податкових накладних (№ 1 від 01.03.2012p., № 32 від 15.03.2012p., № 15 від 07.06.2012р, № 5 від 02.07.2012p., № 30 від 19.09.2012p., № 10 від 05.12.2012p., № 17 від 05.12.2012p.).

- Копії платіжних доручень (№ 8 від 16.03.2012p., № 82 від 22.03.2012p., № 104 від 03.05.2012p., № 7 від 25.05.2012p., № 8 від 06.06.2012p., № 157від 12.06.2012р. № 188 від 06.07.2012р, № 194 від 11.07.2012p., № 54 від 10.09.2012p., № 9 від 15.08.2012p., № 276 від 17.09.2012p., № 321 від 17.10.2012p., № 10 від 30.10.2012 р, № 360 від 23.11.2012 p., № 12 від 05.12.2012 p.).

- Копії вантажно-митних декларацій (№ 206279 від 01.03.2012р., № 118073 від 03.07.2012р. № 126702 від 20.09.2012p., № 134596 від 06.12.2012p., № 208159 від 16.03.2012p., № 220206 від 08.06.2012p., № 134597 від 06.12.2012 p).

- Копії виписок (від 28.04.2012р, - 2974,14 дол.; від 24.05.2012p., -5170,44 дол.; від 14.08.2012р. - 3055.88 дол.; від 07.09.2012p., - 3971,12 дол.; від 30.10.2012p., - 3436,01 дол.; від 23.11.2012 p. - 2970,53 дол.; від 15.03.2012p. - 4541,86 дол.; від 05.06.2012p., - 5507,23 дол., від 05.12.2012р. - 5377,32 дол.).

Зі змісту досліджених вище документів, зокрема первинних, видно, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Отже, саме досліджені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивачем згідно укладених правочинів.

Вищенаведене свідчить про наявність у позивача виробничих потужностей та необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Під час судового розгляду справи позивачем документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням вказаних послуг платником податків у своїй діяльності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що факт реалізації товару за ціною, нижчою від ціни придбання, не свідчить про безумовну і беззаперечну відсутність здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності, підприємство має право самостійно обирати способи отримання своїх доходів та розподілу своїх видатків. Під час судового розгляду справи встановлено та не спростовано відповідачем, що наслідки виконання зазначеного договору спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, що є визначальною ознакою господарської операції, та свідчить про правомірність дій позивача щодо формування податкового кредиту за даним договором.

Відповідно до Акту перевірки, Відповідач приходить до висновків, що правочин укладений між ТОВ «КС ЛОДЖИСТІКС» з ТОВ «Інтегрітас», у якого придбано товар, що в подальшому експортовано по договорам купівлі - продажу, не спричинив реального настання юридичних наслідків. Правочин, який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, та не маючий під собою розумної, економічно-обтрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, може бути визнаний недійсним. При цьому для запобігання ухиленню від сплати податків, одержана податкова вигода не визнається діловою метою правочину.

Суд не погоджується з даними висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат (витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

З огляду на викладене, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними немає.

Проте суд зазначає, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції (Лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11, 02.06.2011).

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального вчинення правочинів з придбання товарів та отримання послуг, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності спірних правочинів. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення шо, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено наявість фізичних, технічних та технологічних можливостеї ТОВ «КС Лоджистікс» для вчинення правочинів з іншими контрагентами, що становлять зміст господарської операції. Зазначені обставини підтверджуються первинною документацією позивача, яка була надана представником позивача та міститься в матеріалах справи.

Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг) та господарською діяльністю позивача.

Позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів. В свою чергу відповідачем не надано жодних доказів про відсутність змін в активах ТОВ «КС Лоджистікс» внаслідок укладання нереальних правочинів та здійснення вищевказаних оподатковуваних операцій.

Суд зазначає, що безтоварність операцій не може підтверджуватися тільки відсутністю товарно-транспортних накладних. Так в ухвалі суду від 26.06.2012г. по справі № К/9991/16335/12 ВАСУ вказав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Судом критично оцінюються посилання відповідача й на відсутність сертифікатів відповідності, оскільки податковим органом не надано достатніх та належних доказів на обгрунтування зазначеної обставини. Вимога щодо встановлення сертифікатів якості на товар взагалі виходить за межі прав, наданих Податковим кодексом України органам державної податкової служби (ст.20). Податковий орган не вправі контролювати наявність або відсутність сертифікатів якості на товар (продукцію) і в залежності від їх наявності або відсутності робити висновок про нікчемність господарських правочинів. Крім того, сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КС Лоджистікс» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 803,18 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 803,18 грн.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КС Лоджистікс» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області №0000992260 від 09.04.2013р., яким збільшено суму податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КС ЛОДЖИСТІКС» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 014010100» на суму 80317,50 грн.: 64254 грн. - сума основного платежу та 16063,50 грн. - штрафні санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КС Лоджистікс» сплачений судовий збір у розмірі 803,18 грн. (вісімсот три гривні 18 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 20.08.2013. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна