Постанова

від 07.10.2013 по справі 809/2640/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. справа № 809/2640/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: фірми "Назіс" - Ружицького В.М.

представника відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Саранчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фірми "Назіс" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000102201 від 14.08.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фірми "Назіс" (далі по тексту - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000102201 від 14.08.2013 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення підпунктів 7.2.3., 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, необґрунтовано, за наслідками проведеної у липні 2013 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне формування позивачем у грудні 2010 року, грудні 2012 року податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого в ціні вартості отриманого товару, по господарських відносинах із товариствами з обмеженою відповідальністю "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" і "Пікк-Інтернешнл". Помилково, трактуючи норми частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, визначив нікчемними договори поставки товарів, укладених позивачем із вказаними товариствами, вважаючи їх фіктивними і удаваними угодами, які за умови документального оформлення, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і не мали наслідком фактичного руху товарів. У зв'язку з чим, оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням від 14.08.2013 року протиправно визначено суму зобов'язань за платежем податок на додану вартість в розмірі 91 865,00 грн., як заниженого зобов'язання, та застосовано 45 932,50 грн. фінансових санкцій. Зокрема, в грудні 2010 року і грудні 2012 року між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" і "Пікк-Інтернешнл" було укладені договори придбання товарів, на підставі яких останні поставили електричні кабелі, антивандальні шафи, оптоволоконні бокси, контейнера. По отриманих податкових накладних за рахунок сум 64 864,50 грн. (ТзОВ "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн") і 27 600,00 грн. (ТОВ "Пікк-Інтернешнл") позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у грудні 2010 року і грудні 2012 року відповідно. На момент перевірки на підприємстві позивача були наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи: договори купівлі-продажу товарів, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на працівників на отримання товарів, що в свою чергу при фактичному їх прийнятті свідчить про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснив суду, що у акті перевірки за №114/22-018/22174887 від 31.07.2013 року перевіряючими зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту із податку на додану вартість, із урахуванням висновків про нікчемність правочинів, фактичну відсутність господарських операцій і реального руху товарів. Такі обставини спростовуються наявними на підприємстві первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких сформований податковий облік позивача, та засвідчують прийняття від контрагентів постачальників відповідних товарів в межах договірних зобов'язань фірми "Назіс" із товариствами з обмеженою відповідальністю "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" і "Пікк-Інтернешнл". Однак, відповідач вказані документи не врахував при перевірці, безпідставно не взяв їх до уваги, вважаючи, що вони складені формально. Відсутність фактичного руху товару і нікчемність правочину відповідач безпідставно окремо по кожному контрагенту обґрунтовує наслідками перевірки, проведених органами державної податкової служби інших областей. Так, знімаючи податковий кредит по відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" у грудні 2010 року відповідач використав акт перевірки Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва. Мотивами не підтвердження податкового кредиту стали наявні розбіжності ТзОВ "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" у показниках декларацій податкового кредиту і зобов'язань по відносинах із своїм контрагентом - ТОВ "Довіра". З приводу контрагента ТОВ "Пікк-Інтернешнл" відповідач використав дані акта перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, за змістом якого у зв'язку із не встановленням фактичного місця знаходження підприємства і можливого не підписання власноручно директором товариства Улітовою В.П. свідоцтва платника ПДВ, операції такого контрагента із продажу товарів, надання послуг за серпень 2012 року по лютий 2013 року визнано такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Вважає, що в матеріалах перевірки і справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договори, позивач або ж його контрагенти діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідач, вказуючи на нікчемність угоди, не надав і не послався в акті перевірки на належні та допустимі докази наявності протиправного умислу і мети у діях посадових осіб підприємства при укладенні угод, що мали місце під час господарської діяльності позивача, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави. Зазначив, що припустиме не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків, неправильне оформлення ними податкової звітності чи первинних документів по своїх зобов'язаннях із іншими суб'єктами господарювання, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної у липні 2013 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є законним та обґрунтованим.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів, викладених в письмовому запереченні та пояснили, що перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем у грудні 2010 року і грудні 2012 року податкового кредиту із податку на додану вартість по взаємовідносинах із товариствами з обмеженою відповідальністю "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" і "Пікк-Інтернешнл". Зокрема, по таких контрагентах до перевірки не представлено товарно-транспортних накладних, у зв'язку із чим не було встановлено факт поставки товарів. Згідно даних органів державної податкової служби за місцем реєстрації контрагентів позивача такі постачальники за адресою своєї реєстрації не знаходиться, власних податкових зобов'язань не виконують належним чином. Перевіркою контрагента ТзОВ "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Миколаєва встановлено розбіжність у його зобов'язаннях, сформованих них у грудні 2010 року із ТОВ "Довіра", що унеможливлю формування іншими контрагентами за рахунок такого сумнівного зобов'язання відповідних показників податкового кредиту з ПДВ. Крім того, на переконання перевіряючого, представлена до перевірки податкова накладна виписана в порушення вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", без зазначення номера договору поставки. В свою чергу, контрагент ТОВ "Пікк-Інтернешнл" за даними Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва не має на обліку відповідних працівників, робочого персоналу, будь-яких активів, а згідно даних почеркознавчого дослідження від 12.03.2013 року директор товариства Улітова В.П. власноручно не підписувалася на свідоцтві платника ПДВ. Із змісту актів інших податкових органів, використаних відповідачем при проведенні у липні 2013 року перевірки, по вказаних контрагентах і їх контрагентах встановлено відсутність останніх за їх місцем юридичної реєстрації, не надання відповідей на запити податкових інспекцій під час перевірки по операціях за перевіряємий період, що, в свою чергу, дало можливість дійти висновку про відсутність контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, машин і механізмів, виробничих потужностей, адміністративно-господарських можливостей для здійснення будь-якого виду діяльності. Такі обставини вказують на проведення контрагентами транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального товарного характеру, що свідчить, на думку контролюючого органу, про фіктивність характеру угод. У спірних господарських операціях відсутній об'єкт оподаткування, який підпадає під визначення Закону України "Про податок на додану вартість" і Податкового кодексу України. В сукупності зібраних доказів Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області винесла оскаржуване рішення. Вважають, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість по операціях з товариствами з обмеженою відповідальністю "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" і "Пікк-Інтернешнл", висновки, викладені в акті перевірки від 31.07.2013 року обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 14.08.2013 року, правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що фірми "Назіс" 12.12.1994 року зареєстровано Виконавчим комітетом Коломийської міської ради Івано-Франківської області як юридичну особу та 03.05.1995 року взята на податковий облік в органах державної податкової служби, зареєстрована платником податку на додану вартість (том а.с. зворотній а.с. 22, а.с. 74).

В період з 18.07.2013 року по 24.07.2013 року Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків товариствами з обмеженою відповідальністю "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" і "Пікк-Інтернешнл", їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року та грудень 2012 року, за наслідками якої складено акт №114/22-01/22174887 від 31.07.2013 року (а.с. 22-31).

В акті перевірки зроблено висновки про те, що фірмою "Назіс" порушено:

- частини 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених із TOB "Глобал Грейн ЛТД", TOB "Пікк-Інтернешнл" та фірмою "Назіс", документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму 389 187,00 грн. та у період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 165 600,00 грн.;

- підпункти 7.2.3., 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункт 198.6 статті 198, пункт 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 91 865,00 грн., в тому числі: за грудень 2010 року в сумі 19 074,00 грн., за січень 2011 року в сумі 18 997,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 10 527,00 грн., за травень 2011 року в сумі 4 773,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 11 494,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 3 927,00 грн., за січень 2013 року в сумі 22 322,00 грн., за червень 2013 року в сумі 751,00 грн., а також зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2013 року на 600,00 грн. (а.с. 91).

Аналіз описової частини акта перевірки вказує на те, що всі порушення стосуються двох контрагентів - товариств з обмеженою відповідальністю "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" і "Пікк-Інтернешнл", а тому дослідження обставин необхідно здійснити по кожному контрагенту окремо.

Що стосується правовідносин, які склались між фірмою "Назіс" та TOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" суд зазначає наступне.

Коломийська об'єднана державна податкова інспекція в акті перевірки від 31.07.2013 року (сторінка 8 акту) зазначає, що представлені до перевірки первинні документи свідчать про відсутність здійснення фінансово-господарських операцій між фірмою "Назіс" та TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн". Фірма "Назіс" відобразила у складі податкового кредиту суми ПДВ за грудень 2010 року по податковій накладній, яка виписана з порушенням вимог податкового законодавства за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів.

З такими висновками суд не може погодитися, виходячи із наступного.

Згідно рахунку №000516 від 29 грудня 2010 року TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" продало фірмі "Назіс" товар на загальну суму 389 187,00 грн. В подальшому, на основі вказаного рахунку, було сформовано видаткову накладну №000516 від 31 грудня 2010 року на суму 389 187,00 грн. У відповідності до даної видаткової накладної позивач отримав від TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" наступне найменування товарів:

- кабель ОЦПТ 16хЕ1.2 кН вартістю 50 822,50 грн.,

- антивандальні шафи VAGOS 2U вартістю 225 000,00 грн.;

- оптоволоконні бокси COMRAD 8/2 вартістю 48 500,00 грн.

Разом позивач отримав товарно-матеріальних цінностей на суму 324 322,50 грн. де ПДВ становить 64 864,50 грн., що разом склало загальну вартість поставки товару - 389 187,00 грн. (а.с. 32-33).

Дані товарно-матеріальні цінності від фірми "Назіс" було отримано працівником ОСОБА_5 за довіреністю від 31 грудня 2010 року № 935359 (а.с. 55).

По вказаній вище господарській операції, в зв'язку із продажем описаних товарів, TOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" виписало позивачу належним чином оформлену податкову накладну №000516 від 31 грудня 2010 року (а.с. 34).

Видаткова накладна підписана уповноваженими особами обох сторонами правочину, що підтверджує перехід права (передачу) власності на товар від продавця до покупця. Для підтвердження факту виконання правочину щодо купівлі-продажу товарів, жодних інших документів Закон не вимагає, окрім вищеперілечених.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Одночасно слід зазначити, що згідно пункту 6.2 наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" №969 від 21 грудня 2010 року податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Більше того, в силу дії підпункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, фірма "Назіс" виконавши усі вимоги податкового законодавства щодо нарахування податкового кредиту за договірною операцією, що мала місце з TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн", скористалась правом визначеним підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись нормами підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 коментованого Закону, пункту 6.2. наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" № 969 від 21 грудня 2010 року, правомірно включила до податкового кредиту оспорювану суму грошових коштів в розмірі 64 865,00 грн.

Інших документів, окрім вище перелічених та передбачених Законом України "Про податок на додану вартість" та наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" № 969 від 21 грудня 2010 року, для нарахування податкового кредиту жоден нормативно-правовий акт не передбачав.

Законодавець чітко визначив в підпункті 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" те, що документом, який засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг) є виключно податкова накладна, а не будь-який інший документ. А тому, виходячи із правила поведінки встановленого даним Законом, позивач не зобов'язаний зберігати та виготовляти будь-яких інших документів на підтвердження певної фінансово-господарської операції.

За таких обставин твердження відповідача про наявність з боку позивача порушення абзацу 1 підпункту 7.4.5. пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним та таким, що суперечить вимогам вищеописаних нормативно-правових актів, які були чинними на дату виникнення права на податковий кредит. А тому, збільшення розміру грошового зобов'язання позивача за основним платежем та за штрафними санкціями є безпідставним.

Безпідставним в цьому випадку є також посилання Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції на порушення позивачем норми підпунктів 7.4.3., 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 1 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно до якої не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), оскільки наявність податкової накладної №000516 від 31 грудня 2010 року очевидно свідчить про наявність підстав у позивача включити до податкового кредиту суму нарахованого податку розмірі 64 865,00 грн.

З приводу доводів перевіряючи про порушення підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині не відображення у податковій накладній №000516 від 31.12.2010 року номера договору поставки, суд зазначає слідуюче.

Суд відмічає, що коментована норма Закону, яка встановлює вимоги до податкової накладної та на яку послався перевіряючий, не містить такого обов'язкового реквізиту як номер і дата договору (правочину), на виконання якого виписано податкову накладну

Суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, зазначеної у виписаній продавцем податковій накладній, як податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України за №21-105 від 06.12.2005 року, рішення якого відповідно до вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна №000516 від 31.12.2010 року, виписана TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн", відповідає усім вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 1 Закону України "Про податок на додану вартість", скріплена відтиском печатки і підписом уповноваженої особи, та не виключає і не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, в тому числі і особу покупця, вид товару, його вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, а отже й не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту.

Враховуючи наявність достатньої кількості законодавчо передбачених доказів на підтвердження фінансово-господарської операції між фірмою "Назіс" та TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн", під час проведення документальної невиїзної перевірки фірми "Назіс", результати якої відображені в Акті перевірки, директор фірми "Назіс" надавав пояснення з приводу того, що мережеве обладнання, отримане від TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" знаходиться на складі підприємства і обліковується по рахунку "Товари на складі". У декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік вищевказаний товар знаходиться у прирості балансової вартості запасів р. 01.2. У валових витратах дане обладнання не відображене (а.с. 43-44).

Незважаючи на це, маючи весь обсяг передбачених податковим законодавством бухгалтерських та інших документів, що підтверджують факт проведення господарської операції, суб'єкт владних повноважень не взяв до уваги дані пояснення та прийшов до безпідставного, на переконання суду, суб'єктивного висновку про відсутність фінансово-господарських операцій між фірмою "Назіс" і TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн", та нікчемність правочинів, на підставі яких вони були проведені.

Окрім вищевикладених фактів та доводів, що підтверджують фактичність отримання товарно-матеріальних цінностей від TOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" за видатковою накладною №000516 від 31 грудня 2010 року та податковою накладною № 000516 від 31 грудня 2010 року, та їх перебування на складі позивача свідчить інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей на фірмі "Назіс" та акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на фірмі "Назіс" від 04 січня 2013 року (а.с. 48, 45-54).

З приводу тверджень Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про відсутність письмового договору-купівлі продажу товарів між фірмою "Назіс" та TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначалось вже судом вище придбання товарно-матеріальних цінностей фірмою "Назіс" у TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" відбувалось згідно рахунку №000516 від 29 грудня 2010 року, видаткової накладної №000516 від 31 грудня 2010 року та податкової накладної №000516 від 31 грудня 2010 року. Із змісту вказаних документів вбачається, що сторонами було укладено правочин у письмовій формі, оскільки сторонами чітко обумовлено усі істотні умови, а саме: предмет договору та його ціну. Одночасно, видаткова накладна була підписана уповноваженими на то представниками та скріплена відповідним печатками підприємств.

З огляду на це, та враховуючи зміст частин 1, 2 статті 207, частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України у суду є всі підстави стверджувати, що між сторонами виникли договірні відносини, оформлені належним чином.

Досліджуючи висновки відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, що в свою чергу, на переконання відповідача, свідчить відсутність фінансово-господарських операцій між фірмою "Назіс" та TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн ", суд зазначає наступне.

Відповідно до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363) товарно-транспортна накладна є єдиним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процесу.

Тобто, для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей товарно-транспортні накладні не застосовуються.

Таким чином, відсутність такої документації не обмежує зацікавлену особу у реалізації права на нарахування податкового кредиту за договірною операцією.

В судовому засіданні з'ясовано, що перевезення товару здійснено фізичною особою ОСОБА_6, якому на праві власності належить вантажний автомобіль марки МАЗ 54323 032, д.н.з. НОМЕР_3, та напівпричіп МАЗ9397, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 125-126). Прийняття, навантаження, розвантаження і супровід здійснювався за участю ОСОБА_5, який з 20.10.1997 року обіймає на фірмі "Назіс" посаду завідуючого складом (а.с. 124). В судовому засіданні представником позивача представлено наказ на відрядження ОСОБА_5 від 30.12.2010 року до м. Миколаї з 3 грудня 2010 року по 3 січня 2011 року, а також посвідчення про відрядження із відмітками про прибуття і вибуття, засвідчених підписом уповноваженої особи і відтиском печатки TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн " (а.с. 148-149).

Досліджуючи основні доводи відповідача в акті перевірки про не підтвердження фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" із посиланням на лист від 31 березня 2011 року №1833/7/23-113, яким ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва направила на адресу відповідача акт від 28 березня 2011 року №1056/23-100/37385698 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" (код за ЄДРПОУ 37385698) з питань правомірності формування податкового кредиту за грудень 2010, січень 2011 року, суд зазначає наступне (а.с. 99-106).

Вказаний акт перевірки від 28 березня 2011 року №1056/23-100/37385698, що був наданий відповідачу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, жодним чином не стосується фірми "Назіс" та не може стверджувати про існування чи відсутність фінансово-господарських операцій ніж фірмою "Назіс" та TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн". Суть висновків зроблених у даному акті стосується розбіжностей у даних по нарахованому податковому кредиту сформованому TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" за рахунок постачальника TOB "Довіра", та відповідного податкового зобов'язання сформованого TOB "Довіра". Не підтверджуючи податкові зобов'язання TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" за грудень 2010 року по відносинах із TOB "Довіра" в акті відсутні будь-які дані про фінансово-господарські операції TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" до грудня 2010 року, за рахунок яких формувалися чи не формувалися податкові зобов'язання останнього. У акті перевірки позивача від 31.07.2013 року відсутні фактичні дані, що податковий кредит фірми "Назіс" за грудень 2010 року сформовано із податкових зобов'язань TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" за той же податковий період, які останній задекларував по відносинах із TOB "Довіра". Дані обставини перевіряючим відповідача взагалі не досліджувалися. Більше того, у акті перевірки контрагента від 31.03.2011 року констатовано про нездійснення TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" операцій з транспортування, отримання, приймання-передачі зерна, насіння та кормів для тварин. Хоча в той же час, предметом фінансово-господарської операції між фірмою "Назіс" та TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" було мережене обладнання - кабель ОЦПТ 16хЕ1.2. кН, антивандальні шафи VAGOS 2U та оптоволоконні бокси COMRAD 8/2.

З огляду на викладені вище обставини слід зазначити і те, що згідно Наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (надалі по тексту - Порядок) - не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Пункт 6 Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, як вбачається з акту перевірки від 31.07.2013 року відповідачем жодних документів не перевірялося, по суті не досліджувалося, а перевіряючі виходили тільки з інформації наданої іншими структурами податкового органу. Відповідач отримавши певну інформацію від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, використав її та зробив суб'єктивне припущення про можливість застосування такої інформації до фінансово-господарських операцій фірми "Назіс", яка згідно основних видів своєї діяльності не займається транспортування, отримання, приймання-передачі зерна, насіння та кормів для тварин.

Представники відповідача отримавши пояснення директора фірми "Назіс'" (вих. №37 вії 22 липня 2013 року) про наявність товару на складі не вчинили жодних дій для встановленні чи спростування даного факту (а.с 44).

За таких обставин, враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією протиправно збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 64 864,50 грн. за грудень 2010 року по господарських відносинах з TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн", а тому податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 14 серпня 2013 року в цій частині є протиправним.

Що стосується правовідносин, які склались між фірмою "Назіс" та TOB "Пікк-Інтернешинал" суд зазначає наступне.

Коломийська об'єднана державна податкова інспекція в акті перевірки від 31.07.2013 року (сторінка 14 акту) зазначає, що правочини, укладені між фірмою "Назіс" та TOB "Пікк-Інтернешнл" не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. Фірма "Назіс" відобразила у складі податкового кредиту суми ПДВ за грудень 2012 року по податковій накладній, яка виписана з порушенням вимог податкового законодавства за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів. В результаті вищеописаних порушень даного акту перевірки встановлено, що фірмою "Назіс" завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 27 600,00 грн. за грудень 2012 року, чим порушено пункт 198.6 статті 198, пункт 201.11 статті 201 Податкового кодексу України. Одночасно зроблено висновок про порушення фірмою "Назіс" частин 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених із TOB "Пікк-Інтернешнл" та фірмою "Назіс", документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 165 600,00 грн.

Із такими висновки відповідача суд також не погоджується, виходячи із наступного наступним.

Із наявних у матеріалах справи письмових документів судом встановлено, що 19 грудня 2012 року між фірмою "Назіс" та TOB "Пікк-Інтернешнл" укладено договір купівлі-продажу товарів №1912 (а.с. 35-36). Відповідно до пункту 1 договору продавець продає, а покупець купує товар, повна вартість якого становить 165 600,00 грн. Найменування, кількість, асортимент, ціна товару, що продається, визначається у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно додатку №1 до договору №1912 купівлі-продажу товарів від 19 грудня 2012 року сторонами договору визначено найменування товару, що продається, а саме: контейнер 5x2.4 (1 шт.) та контейнер 2,5x2 (2 шт.) загальною вартістю 165 600,00 грн., в тому числі ПДВ - 27 600,00 грн. (а.с. 37).

На основі вказаного договору представником TOB "Пікк-Інтернешнл" виписано рахунок-фактуру № ПІ000000075 від 19 грудня 2012 року, де визначено той самий товар (а.с. 38).

В подальшому за видатковою накладною № ПІ000000068 від 21 грудня 2012 року даний товар в повному обсязі було відпущено (передано у власність) фірмі "Назіс", про що свідчить наявність печатки позивача та підпис уповноваженого представника згідно довіреності №25 від 21 грудня 2012 року (а.с. 39, 57-58).

За результатами вчинення фінансово-господарської операції, яка завершилась переданням товару від продавця до фірми "Назіс", TOB "Пікк-Інтернешнл" оформила податкову накладну №74 від 21 грудня 2012 року (а.с. 40).

На підтвердження факту перевезення представник позивача пояснив, що таке транспортування здійснювалося по домовленості із фізичною особою ОСОБА_6, про що останній підтвердив листом від 19 вересня 2013 року (а.с. 125). У матеріалах справи наявна довіреність №25 від 21.12.2012 року, видано позивачем на ОСОБА_5, а також наказ на останнього №11 від 20.12.2012 року про відрядження до м. Києва з 20 по 22 грудня 2012 року (а.с. 57, 150).

Під час перевірки директором фірми "Назіс" надано письмове пояснення №38 від 22 липня 2013 року про те, що контейнери, отримані від TOB "Пікк-Інтернешнл" введено в експлуатацію у грудні 2012 року, та обліковуються по 103 рахунку "Будівлі та споруди". У доходах та витратах. Декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, вищевказаний товар не відображено. Амортизація, на дані основні засоби підприємства, у І півріччі 2013 року не нараховувалась (а.с. 42).

Факт використання цих об'єктів в діяльності позивача та відповідно перебування їх у власності фірми "Назіс" свідчать актами введення в експлуатацію №10 від 25 грудня 2012 року, №11 від 26 грудня 2012 року і №12 від 28 грудня 2012 року (а.с. 71-73, 128-131).

Підтвердженням фактичності отримання товарно-матеріальних цінностей від TOB "Пікк-Інтернешнл" за договором №1912 купівлі-продажу товарів від 19 грудня 2012 року, видатковою накладною № ПІ000000068 від 21 грудня 2012 року та податковою накладною №74 від 21 грудня 2012 року, та їх використання в господарській діяльності позивача свідчить інвентаризаційний опис основних засобів на фірмі "Назіс" та акт інвентаризації основних засобів на фірмі "Назіс" від 04 січня 2013 року (а.с. 45-54).

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту із 01.01.2011 року регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 коментованого Кодексу датоювиникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою закладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, зарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного додаткового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення визначених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є придбання товарів та послуг, що підтверджується відповідною податковою накладною.

Таким чином, фірма "Назіс" виконавши усі вимоги податкового законодавства щодо нарахування податкового кредиту за договірною операцією, що мала місце з TOB "Пікк-Інтернешнл", скористалась правом визначеним абзацом 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, правомірно включила до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 27 600,00 грн.

Інших документів, окрім вище перелічених та передбачених абзацом 1 пункту 198.2 статті 198 згаданого Кодексу, для нарахування податкового кредиту жоден нормативно-правовий акт не передбачає.

Абзацом 1 пункту 198.6 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені додатковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як було встановлено відповідачем в акті перевірки від 31.07.2013 року, і позивач, і його контрагент TOB "Пікк-Інтернешнл" на час укладання договору №1912 купівлі-продажу товарів від 19 грудня 2012 року, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом вимог пункту 201.4 статті 201 даного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити до податкової накладної.

Із наявної у матеріалах справи податкової накладної №74 від 21 грудня 2012 року достовірно вбачається, що вона містить всі необхідні реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 згаданого Кодексу у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Досліджуючи обставини і висновки, встановлені перевіряючими у акті щодо ТОВ "Пікк-Інтернешнл", суд зазначає.

Як вбачається із акту перевірки від 31.07.2013 року (сторінка 10 акту) підставою для вищевказаних висновків про правопорушення фірмою "Назіс" цілого ряду правових норм стали висновки та факти встановлені в акті №1380/22.8-11/37139653 від 16 квітня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Пікк-Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 37139653) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 серпня 2012 року по 28 лютого 2013 року (а.с. 107-110).

Аналіз змісту даного акта від 16 квітня 2013 року вказує на те, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, виходячи із неможливості встановлення фактичного місця знаходження підприємства, а також наявної копії відповідного висновку спеціаліста НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці від 12.04.2013 року, прийшла до висновку про відсутність у ТОВ "Пікк-Інтернешнл" в період з серпня 2012 року по лютий 2013 року об'єктів оподаткування, а правочини з приводу таких об'єктів є такими, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Втім, суд відмічає, що такий акт від 16.04.2013 року не містить будь-яких фактичних обставин неправомірної діяльності контрагента позивача, у ньому не наведені конкретні первинні документи бухгалтерського чи податкового обліку, які спричинили порушення норм податкового законодавства, в тому числі у відношенні господарських операцій із фірмою "Назіс".

Посилання на висновку спеціаліста НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці від 12.04.2013 року про те, що директор товариства Улітова В.П. не підписувала свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.08.2012 року, не може спростовувати факт підписання нею податкової накладної №74, виписаної 21.12.2012 року, для фірмою "Назіс" по відчужених товарах.

У судовому засіданні представником позивача звернуто увагу суду на те, що контрагент ТОВ "Пікк-Інтернешнл" здійснює господарську діяльність і знаходиться за відповідною адресою своєї реєстрації. При цьому, представник позивача подав копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2013 року у справі №826/9067/13-а, якою задоволено частково позов TOB "Пікк-Інтернешнл" та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Пікк-Інтернешнл", за результатами якої складено акт від 16 квітня 2013 року №1380/22.8/37139653 "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Пікк-Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 37139653) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.08.2012 року по 28.02.2013 року".

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби вилучити з інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", інформацію, внесену на підставі акта від 16 квітня 2013 року №1380/22.8/37139653 "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Пікк-Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 37139653) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.08.2012 року по 28.02.2013 року" (а.с. 59-68).

Також представник позивача звернув увагу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у тій же справі, якою апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2013 року у справі №826/9067/13-а - без змін (а.с. 115-120).

Перевіркою даних офіційного вебсайту Єдиний державний реєстр судових рішень, судом встановлено відповідність поданих представником копій коментованих судових рішень, їх оригіналів занесених до вказаного Реєстру.

Таким чином, враховуючи, що абсолютно усі висновки відповідача ґрунтувались на основі зібраної інформації та дій, що були вчинені ДПІ у Печерському районі міста Києва, які відображено в акті від 16 квітня 2013 року №1380/22.8/37139653, та були визнанні протиправними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2013 року у справі №826/9067/13-а, то відповідно вказаний акт від 16 квітня 2013 року №1380/22.8/37139653 не може бути належним та допустимим доказом порушення з боку фірми "Назіс" наслідком чого стало збільшення суми грошового зобов'язання позивача.

В силу дії частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Акт від 16 квітня 2013 року №1380/22.8/37139653 та відповідно викладена в ньому інформація, є неналежними та недопустимими доказами порушення фірмою "Назіс" податкового законодавства, оскільки вони одержані із порушенням Закону.

Інших доказів, окрім акту від 16 квітня 2013 року №1380/22.8/37139653, які нібито свідчать про порушення фірмою "Назіс" податкового законодавства відповідачем в акті перевірки від 31.07.2013 року не наводяться.

Необхідно також зазначити, що відповідач отримавши пояснення директора фірми "Назіс" про наявність контейнерів у власності позивача не вчинив жодних дій для встановленні чи спростування даного факту, що слід розцінювати як порушення наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772).

З урахуванням наведеного, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2012 року суму в розмірі 27 600,00 грн. податку на додану вартість по господарській операції із TOB "Пікк-Інтернешнл".

За таких обставин, Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією протиправно збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27 600,00 грн. за грудень 2012 року, а тому податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 14 серпня 2013 року у цій частині позовних вимог також є протиправним.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про кредиторську заборгованості позивача по поставлених товарах, оскільки її наявність в силу вимог Закону України "Про податок на додану вартість" і Податкового кодексу України, не позбавляє права позивача на включення сум податку по накладних до формування податкового кредиту. Строки давності на оплату за вказані товари в розмінні Податкового кодексу України і Цивільного кодексу України не минули. Що стосується строків розрахунку, то такого роду правовідносини детально регламентовані частиною 2 статті 530 коментованого Кодексу.

На спростування пояснень представника позивача, Коломийська об'єднана державна податкова інспекція - суб'єкт владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських, податкових і фінансових документів, про те, що постачальники не передавали позивачу вказані вище матеріали і товари. Не укладали і не могли укладати із іншими суб'єктами господарювання відповідні договори поставки товарів, матеріалів з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед фірмою "Назіс".

Представники відповідача припускаючи, що такі товари могли бути передані іншими контраганетами позивача за спірний період, придбані в не облікованому порядку, на пропозицію суду, не вказали якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з податку на додану вартість. Не надано доказів відсутності можливості у товариств з обмеженою відповідальністю "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" і "Пікк-Інтернешнл".у період часу грудень 2010 року, грудень 2012 року самостійно виконати для позивача поставку товарів, що виключає і спростовує доводи позивача про їх продаж саме вказаними контрагентами, які є предметом дослідження у судовому розгляді даної адміністративної справи.

На підтвердження товарності по двох контрагентах і спростування факту не знаходження їх за адресами реєстрації, представником позивача надано у судовому засіданні для огляду оригінали листа №29 від 20 вересня 2013 року за підписом директора ТзОВ "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" Бурдюкава Є.В. та листа №2/23 від 19.09.2013 року за підписом директора ТОВ "Пікк-Інтернешнл" Улітової В.П., із нанесеними відтисками печаток вказаних товариств (а.с. 121, 152). В даних листах підтверджено наявність господарських операцій, які ставляться під сумнів відповідачем, та вказано про необхідність здійснити позивачем розрахунок за поставлений товар.

Що стосується висновків відповідача викладених в акті перевірки від 31.07.2013 року про порушення фірмою "Назіс" вимог Цивільного кодексу України про недодержання вимог частин 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, частини 1 статті 228 вказаного Кодексу в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених із TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн", ТОВ "Пікк-Інтернешнл" та фірмою "Назіс", і як наслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин у період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року на загальну суму 389 187,00 грн. і у період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 165 600,00 грн., суд зазначає наступне.

При визначенні нікчемним правочину, що був укладений між фірмою "Назіс" та TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" і ТОВ "Пікк-Інтернешнл", перевіряючі працівники податкового органу посилаються на частин 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України. Слід зазначити, що таке застосування правових норм при кваліфікації правочину нікчемним, є невірним.

Так, зокрема, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідного правочину (в т.ч. щодо контрагентів позивача) на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

В свою чергу, частина 1 статті 215 згаданого Кодексу встановлює лише загальні підстави недійсності правочину. Підставою ж для визнання недійсними правочинів, вчинених з порушенням частини 1 та частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, є норми інших статей цього Кодексу. Так, в акті перевірки від 31.07.2013 року стверджується, що правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Підставою для визнання таких правочинів недійсними є норми статті 234 Цивільного кодексу України, які встановлюють недійсність фіктивних правочинів (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином). Такі правочини відносяться до категорії оспорюваних правочинів та можуть бути визнані недійсними тільки судом. Орган державної податкової служби, визнаючи нікчемним правочин (при цьому не маючи на це жодних повноважень), який, на його думку, вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, порушує вимоги частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що вказаний правочин є господарським за своїм правовим характером та до нього повинні застосовуватися норми господарського права (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України) при наявності для цього підстав, які в згаданому випадку відсутні.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання правочину недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач по справі до суду не звертався і вказані в акті правочини недійсними судом не визнавав, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції.

Згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Таке рішення суду представником відповідача у судовому засіданні не надано.

На переконання суду вирішення питань визнання укладеного правочину нікчемним, неукладеним чи недійсним не передбачено переліком завдань та повноважень органів державної податкової служби, встановленим вимогами Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податкового кодексу України.

Одночасно в акті перевірки від 31.07.2013 року зазначено, що фірмою "Назіс" порушено статті 228 Цивільного кодексу України. В силу дії частини 1 статті 228 коментованого Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Слід зазначити, що пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що до переліку правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України відносяться правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Кошти бюджету в формі податкових платежів відносяться до інших об'єктів права, передбачених нормами публічного права та не є об'єктом цивільних прав.

В контексті вищевикладеного суд зазначає і те, що жодних доказів того, що вищезгаданий правочин був спрямований саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить і у судовому засіданні не надав.

Правова позиція відповідача щодо невідповідності укладених між позивачем та TзOB "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" і ТОВ "Пікк-Інтернешнл" правочинів вимогам статті 228 Цивільного кодексу України ґрунтується виключно на припущеннях. В акті перевірки від 31.07.2013 року відсутнє посилання на належні та допустимі докази.

Однією із обов'язкових умов для застосування санкцій є наявність умислу на вчинення правочинну з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що не доведено в силу дії норми статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів. Натомість частинами 1, 3 статті 215 вказаного Кодексу з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначає лише підстави визнання правочину недійсним в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Такий позов відповідач до суду не подав, судове рішенням в іншій справі на реалізацію таких власних повноважень, яке б набрало законної сили, не представив.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначені вище правові позиції висловлені в постанові і ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року, №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року відповідно.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договорів з товариствами з обмеженою відповідальністю "Глобал Грейн ЛТД-Юкрейн" і "Пікк-Інтернешнл", так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про безтоварність правочинів є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що позивачем не було допущено заниження суми податку на додану вартість, правомірно віднесено у грудні 2010 року, грудні 2012 року до податкового кредиту відповідні суми податку, що підтверджується встановленими у суді обставинами, первинними документами, податковими накладними по таких господарських операцій, які видані позивачу згідно договорів постачання товарів.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що оскаржуване рішення винесено без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття такого рішення, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області за №0000102201 від 14.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на користь фірми "Назіс" (ідентифікаційний код 22174887) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) гривень 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення №512 від 21.08.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 5 днів, у зв'язку із тим, що закінчення такого терміну припадає на вихідний день, постанова в повному обсязі складена 14.10.2013 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.