Рішення

від 21.10.2013 по справі 911/3376/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа № 911/3376/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декла ЛТД»

до Рокитнянської селищної ради Київської області

про стягнення 15275,64 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Сьомка О.А., протокол № 12 від 19.10.2001 р./паспорт

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Декла ЛТД» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Рокитнянської селищної ради (далі - відповідач) про стягнення 15275,64 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 02.09.2010 р. з Рокитнянською селищною радою договору на виконання капітального ремонту покрівлі житлового будинку № 10, відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати роботи, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити їх.

Проте відповідач не здійснив оплату робіт, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 11554,00 грн. основного боргу, 720,77 грн. інфляційних втрат, 892,98 грн. пені, 1155,40 грн. штрафу, 952,49 грн. 3% річних, а також 1720,50 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

03.10.2013 р. до господарського суду Київської області Рокитнянською селищною радою було подано відзив на позовну заяву б/н від 02.10.2013 р., відповідно до якого відповідач визнав позов частково в сумі 11681,40 грн. та просив суд відмовити позивачу в частині стягнення 892,98 грн. пені та 1155,00 грн. штрафу, зазначивши при цьому наступне.

Так, відповідач не погоджується з твердженням позивача щодо 1003 днів прострочення за договором, оскільки акт приймання виконаних робіт за вересень 2010 року не містить дати його складання та підписання, а тому слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Претензія позивача датована 19.02.2013 р. та зареєстрована в журналі кореспонденції селищної ради 21.02.2013 р., відтак у зв'язку із закінченням семиденного строку для виконання зобов'язання, останнє вважається простроченим з 01.03.2013 р.

Крім того, відповідач вважає вимогу позивача про стягнення 892,98 грн. пені безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю в умовах договору на виконання капітального ремонту покрівлі житлового будинку № 10 від 02.09.2010 р. відповідальності за порушення грошових зобов'язань у вигляді пені.

Також відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 1155,40 грн. штрафу за необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми в порядку ч. 7 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що така вимога може бути заявленою лише у випадку, коли сторона пред'являє визнану боржником претензію до установи банку, що списує визнану в претензії заборгованість.

Водночас, відповідач зазначив, що роботи з капітального ремонту за договором № 10 від 02.09.2010 р., виконані ТОВ «Декла ЛТД», фінансувались з державного бюджету за КЕКВ - 2130, а для реєстрації фінансових зобов'язань в органах казначейства одним із необхідних документів було визначено позитивний висновок комплексної державної експертизи. Оскільки позивачем не було надано такого висновку, фінансові зобов'язання не були зареєстровані і оплата за договором № 10 від 02.09.2010 р. не була проведена.

У судових засіданнях 03.10.2013 р. та 21.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 21.10.2013 р. не з'явився.

У судовому засіданні 21.10.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

02 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Декла ЛТД» (підрядник) та Рокитнянською селищною радою (замовник) було укладено договір № 10, відповідно до умов п. 1.1 якого за завданням замовника підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт покрівлі приміщення житлового будинку за адресою: вул. Вокзальна, 27.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість робіт становить 11586,00 грн. згідно кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплату за виконані підрядником роботи, замовник зобов'язується здійснити у повному обсязі після підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) на протязі 30 банківських днів.

Так, на виконання умов договору № 10 від 02.09.2010 р., ТОВ «Декла ЛТД» було виконано роботи на загальну суму 11554,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідкою про вартість робіт форми КБ-3 за вересень 2010 року.

Позивачем на адресу відповідача 19.02.2013 р. було направлено претензію № 1 з вимогою оплатити заборгованість, зокрема, за договором № 10 від 02.09.2010 р. в сумі 11554,00 грн.

У відповідь на вказану претензію, відповідач надіслав лист, в якому повідомив, що зазначена заборгованість буде погашена при наданні ТОВ «Декла ЛТД» необхідних документів для реєстрації їх в казначействі.

Оскільки заборгованість за договором № 10 не була погашена, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, у відповідності до норм чинного законодавства, договір підряду є оплатним договором.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що роботи з капітального ремонту за договором № 10 від 02.09.2010 р., виконані ТОВ «Декла ЛТД» фінансувались з державного бюджету за КЕКВ - 2130, а для реєстрації фінансових зобов'язань в органах казначейства одним із необхідних документів було визначено позитивний висновок комплексної державної експертизи, однак позивачем не було надано такого висновку, і фінансові зобов'язання не були зареєстровані, а оплата за договором № 10 від 02.09.2010 р. не була проведена.

Однак, як зазначив позивач, та як вбачається з матеріалів справи, всі необхідні документи, якими супроводжується підписання договору підряду та надання яких вимагається від позивача, є в наявності у відповідача.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати за виконані позивачем підрядні роботи.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 і відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для врахування господарським судом.

З матеріалів справи вбачається, що акт та довідка про вартість виконаних робіт підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками без будь-яких претензій, що свідчили б про неповноту чи неякісне виконання позивачем своїх зобов'язань згідно договору, а тому роботи вважаються прийнятими без зауважень згідно вартості, зазначеної у довідках форми КБ-3.

Відповідно до п. 4.3 договору, оплата по даному договору проводиться повністю після підписання акту виконаних робіт (форма КБ-2в) на протязі 30 банківських днів.

Як вбачається з акту виконаних підрядних робіт за вересень 2010 р., він не містить дати його складання, а тому неможливо встановити строк настання виконання зобов'язання, як це передбачено п. 4.3 договору, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги .

Як зазначалося вище, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 19.02.2013 р.

З урахуванням викладеного, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання в сумі 11554,00 грн. з 01.03.2013 р. (з урахуванням поштового обігу кореспонденції).

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення зазначеної суми основного боргу, позовна вимога про стягнення 11554,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 892,98 грн. за період з 01.10.2010 р. по 01.04.2011 р.

Слід зазначити, що згідно з частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням форми, є нікчемний.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38, висновки якої відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для врахування господарським судом.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом встановлено, що сторони при укладенні договору № 10 від 02.09.2010 р. не передбачили відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 892,98 грн. пені задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1155,40 грн. штрафу, нарахованого у відповідності до ч. 7 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зазначеної норми, за необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.

Застосування вказаної штрафної санкції є можливим лише тоді, коли сторона пред'являє визнану боржником претензію до установи банку, який, в свою чергу, списує визнану в претензії заборгованість. У такому випадку грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (договірне списання). Таким чином, вказана норма містить санкцію за необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми кредитором, а не боржником, а тому стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1155,40 грн. є необґрунтованим. Крім того, позивачем взагалі не надано доказів, які б свідчили про таке списання з боку відповідача, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення 1155,40 грн. штрафу.

Також позивач просить стягнути з відповідача 952,49 грн. 3% річних за період з 01.10.2010 р. по 01.07.2013 р. та 720,77 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2010 р. по травень 2013 р.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, належні до стягнення з відповідача 3% річних, згідно з арифметичним розрахунком, здійсненим судом, становлять 116,81 грн. -

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 11554,00 01.03.2013 - 01.07.2013 123 3 % 116,81 Розмір інфляційних втрат, належних до стягнення з відповідача, згідно з арифметичним розрахунком, здійсненим судом, становить 11,55 грн. -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.03.2013 - 01.07.2013 11554 1.001 11.55 11565.55 За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Декла ЛТД».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Рокитнянської селищної ради Київської області (09600, Київська обл., смт Рокитне, вул. Першотравнева, 6, код 04358997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декла ЛТД» (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Калініна, 16, код 19420621) - 11554 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. основного боргу, 116 (сто шістнадцять) грн. 81 коп. 3% річних, 11 (одинадцять) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 1315 (одну тисячу триста п'ятнадцять) грн. 78 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 28.10.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна