Рішення

від 11.03.2009 по справі 443-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

443-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.03.2009Справа №2-15/443-2009

За позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937) в особі Кримського територіального управління ЗАТ «Український мобільний зв'язок» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Самокіша, 9/7, ідентифікаційний код 24492094)

До відповідача  Республіканського підприємства «Феодосійське міжрайпаливо» (98107, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Геологічна, 18-В, ідентифікаційний код 01885162)

Про стягнення 4514,56 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Курдюк М,С., довіреність № 0145/8 від 18.06.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

         Обставини справи: Закрите акціонерне товариство „Український мобільний зв'язок”  звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим в особі Кримського територіального управління ЗАТ «Український мобільний зв'язок» з позовом до Республіканського підприємства «Феодосійське міжрайпаливо» про стягнення 4514,56  грн., в тому числі 3706,24 грн. основного боргу, 808,32 грн. договірної санкції.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе за договором № 1858964  від 15.09.2004 р. зобов'язань по своєчасній та повній оплаті наданих позивачем послуг мобільного зв'язку, у зв'язку з чим заборгованість Республіканського підприємства «Феодосійське міжрайпаливо» перед Закритим акціонерним товариством „Український мобільний зв'язок” складає 3706,24 грн. станом на 01.05.2008 р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у вигляді договірної санкції в розмірі 808,32 грн.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

         Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

15.09.2004 р. між Закритим акціонерним товариством „Український мобільний зв'язок” (UMC) та Республіканським підприємством «Феодосійське міжрайпаливо» (Абонент) були укладений договір  № 1858964 / 1.10507547.

Пунктом 1.1 вказаного Договору передбачено, що  UMC згідно з цим Договором надає Абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором UMC.

Відповідно до пункту 3.1 Договору нарахування за надані послуги мобільного зв'язку здійснюється згідно з тарифами UMC, які є невід'ємною частиною цього Договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць. Кожному Абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявним в Абонента телефонами.

Пунктом 3.3 Договорів передбачено, що рахунки за надані послуги та авансові внески Абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок UMC або кредитною карткою в національній валюті України. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані свої обов'язки за договором належним чином та надані послуги телефонного зв'язку. Проте, оплата за надані послуги Республіканським підприємством «Феодосійське міжрайпаливо» здійснювалась не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за послуги зв'язку перед ЗАТ «Український мобільний зв'язок» згідно укладеного Договору станом на 01.05.2008 р. складає 3706,24 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач  не надав суду доказів оплати ним заборгованості у розмірі 3706,24 станом на 01.05.2008 р. за надані позивачем послуги, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 1858964 / 1.10507547 від 15.09.2004 р., через що  вимоги позивача про стягнення з Республіканського підприємства «Феодосійське міжрайпаливо»  заборгованості у розмірі 3706,24 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача договірну санкцію у розмірі 808,32 грн. за невиконання зобов'язання в частині строку користування послугами зв'язку.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 1.3 Додаткової угоди № 3097145 до Договору № 1858964 / 1.10507547 від 17.03.2007 р. забезпеченням виконання зобов'язання Абонента перед UMC не відмовлятись від основного договору та/або від цієї Додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії за основним договором є договірна санкція, встановлена на підставі статті 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо Абонент відмовляється від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії, до закінчення  строку, встановленого пунктом 1.1 цієї Додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання UMC своїх зобов'язань згідно з основним договором), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі пункту 5.2 основного договору в зв'язку з несплатою Абонентом наданих йому послуг зв'язку, Абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь UMC договірної санкції в розмірі 1,92 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цієї Додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Таким чином, загальна сума договірної санкції за Додатковою угодою № 3097145 до Договору № 1858964 / 1.10507547 від 15.09.2004 р. складає 808,32 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань по оплаті наданих за договором № 1858964 / 1.10507547 від 15.04.2004 р. послуг не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин,  суд вважає за доцільне зменшити розмір договірної санкції на 90 % та стягнути зі Республіканського підприємства «Феодосійське міжрайпаливо»  суму договірних санкцій у розмірі 80,83 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Республіканського підприємства «Феодосійське міжрайпаливо» (98107, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Геологічна, 18-В, ідентифікаційний код 01885162) на користь Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937, п/р 26008526 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ МФО 300335) в особі Кримського територіального управління ЗАТ «Український мобільний зв'язок» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Самокіша, 9/7, ідентифікаційний код 24492094) заборгованість за послуги мобільного зв'язку в розмірі 3706,24 грн., договірну санкцію у розмірі 80,83 грн., 102 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.