Ухвала

від 23.10.2013 по справі 6-18393св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

23 жовтня 2013 рокум. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,

Мартинюка В.І., Остапчука Д.О.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Добробут» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Добробут» на рішення апеляційного суду Полтавської області від

25 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Добробут» (далі - ТОВ агрофірма «Добробут») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, в якому зазначав, що у серпні та жовтні 2012 року звертався до відповідача з вимогами розірвати укладений між ними договір у зв'язку із закінченням строку його дії, однак товариство заперечувало проти його заяв, спочатку посилаючись на те, що земельна ділянка засіяна, а потім - на те, що строк договору спливає у 2014 році.

Вважаючи, що при укладенні вказаного вище договору оренди не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: в ньому не зазначено конкретні умови збереження стану об'єкта оренди, умови та строки передачі земельної ділянки орендарю, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, ОСОБА_3 просив його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від

4 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 березня

2013 року рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від

4 лютого 2013 року скасовано, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 1 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Здобуток» (далі - СТОВ «Здобуток»), реорганізованим у подальшому в ТОВ агрофірму «Добробут», площею

2,92 га, кадастровий номер № 5321880700:00:003:0178, що знаходиться на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, який зареєстрований у Кобеляцькому відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного державного кадастру при Держкомземі України» 15 грудня 2010 року.

У касаційній скарзі ТОВ агрофірма «Добробут» просить рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2013 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 4 лютого

2013 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що волевиявлення сторін договору оренди земельної ділянки від

1 квітня 2008 року було визначено на час його укладення до внесення змін до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» згідно із Законом України № 509 від 16 вересня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву». На час укладення спірного договору визначення умов передачі в заставу та внесення до статутного фонду об'єкта оренди не було передбачено в якості однієї з обов'язкових умов договору оренди землі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, апеляційний суд виходив із того, що в оспорюваному договорі відсутні умови збереження стану об'єкта оренди, умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Як встановлено судами, 1 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та СТОВ «Здобуток» укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець передає, а орендар приймає в користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Бутенківської сільської ради. Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею

2,92 га. Договір укладено строком на 5 років.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, що належить позивачеві, така земельна ділянка передана СТОВ «Здобуток» у день укладення договору оренди землі, - 1 квітня 2008 року.

Встановлено, що спірний договір оренди зареєстрований Кобеляцьким відділом Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 15 грудня

2010 року.

У подальшому СТОВ «Здобуток» реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ агрофірма «Добробут», яке є його правонаступником.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявленням сторін спірного договору оренди земельної ділянки від 1 квітня 2008 року визначено його змістом на час підписання правочину.

Пунктом 17 договору оренди земельної ділянки, укладеного 1 квітня 2008 року, сторонами передбачено умови збереження стану об'єкта оренди землі: дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, структури посівних площ з урахуванням сівозміни.

Таким чином, вказівка судів на те, що договором не визначено умови збереження стану об'єкта оренди не відповідає змісту укладеного між сторонами договору.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції на час підписання сторонами договору оренди землі (1 квітня 2008 року) не було передбачено необхідності зазначення в договорі оренди умов передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Зміни до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», якими було передбачено необхідність зазначення в договорі оренди землі такої умови, внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року № 509-VI, який набрав чинності 14 жовтня 2008 року, тобто після підписання сторонами договору оренди землі і погодження ними його умов.

Отже, апеляційний суд, визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки, зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що сторонами не визначено усіх істотних умов договору.

Натомість, встановивши фактичні обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Такий висновок суду відповідає вимогам закону та узгоджується з матеріалам справи.

Ураховуючи те, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Добробут» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 березня

2013 року скасувати.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від

4 лютого 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов

Судді: Т.Л. Ізмайлова

В.І. Мартинюк

М.І. Наумчук

Д.О. Остапчук