Рішення

від 17.10.2013 по справі 395/874/13-ц

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/874/13-ц Провадження № 2/395/244/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Орендовського В.А.,

при секретарі - Піддубному С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Босько А.Б.», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - відділ Державного земельного агентства у Новомиргородському районі Кіровоградської області, Головне управління юстиції в Кіровоградській області про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду до фермерського господарства «Босько А.Б.» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р-ІІ № 475450, який виданий 29.08.2002 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 6,89 гектара, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523885800:02:000:1008, з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 26 березня 2013 року позивач звернулася до ФГ «Босько А.Б.» для укладання договору оренди землі з відповідачем та повернення належного їй оригінал державного акту на право приватної власності, на що відповідачем було надано відповідь про відсутність у нього оригіналу державного акту на право приватної власності на землю належного позивачу, а також надано ксерокопія договору оренди від 03 березня 2012 року. З наданої копії примірника договору оренди землі та акту приймання-передачі позивач дізналася, що уклала договір оренди землі з відповідачем від 3 березня 2012 року, який зареєстровано у відділі Деркомзему у Новомиргородському районі про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 09 квітня 2012 року за № 352380007001054. Позивач спірний договір оренди та акт приймання-передачі не підписувала, згоди на укладення даного спірного договору позивач не давала, а також не передавала нікому свої повноваження по довіреності на підписання такого договору оренди та акту приймання-передачі, її підписи в спірному договорі оренди та акті прийманні-передач виконані з ретельним наслідуванням підписам позивача шляхом попереднього тренування.

Крім зазначеного, позивач вказує, що у спірному договорі оренди землі відсутні всі істотні умови, встановлені законом щодо договору оренди землі, зокрема: відсутній кадастровий номер; не конкретизовано місце розташування земельної ділянки, оскільки в пункті 1 спірного договору вказано - Панчівська сільська рада, а в пункті 17 спірного договору оренди - територія Канізької сільської ради; в акті прийманні-передачі до спірного договору оренди відсутні дата, відомості про місцезнаходження земельної ділянки, розмір земельної ділянки; не конкретизовано строк дії договору, оскільки пункт 8 спірного договору оренди передбачає термін оренди 10 років, а акт приймання - передачі 5 років; відсутні відомості в спірному договорі оренди щодо розміру орендної плати, індексації, строків виплат, порядку внесення орендної плати; у спірному договорі оренди землі пунктом 20 передбачено передачу земельної ділянки в 10-денний термін після державної реєстрації, проте акт приймання-передачі земельної ділянки не містить дати; відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

На підставі викладеного позивач просить суд: визнати недійсним спірний договір оренди землі та акт приймання-передачі земельної ділянки, застосувати наслідки недійсності правочину.

Позивач та представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримали повністю та просили суд задовольнити його.

Представники відповідача Босько А.Б. та Атласова І.Ю. у судовому засіданні позов не визнали та просили суд відмовити в його задоволенні. Представники відповідача зазначили, що договір оренди земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства, підписаний позивачем без будь-якого примусу та пройшов державну реєстрацію у компетентних органах, що підтверджується відсутністю клопотання зі сторони позивача про проведення почеркознавчої експертизи, позивач передала відповідачу земельну ділянку набагато раніше ніж був укладений спірний договір, оскільки відповідач фактично використовував належну позивачу земельну ділянку тривалий час згідно попередніх договірних відносин, а тому було недоцільно ставити дату на акті приймання-передачі земельної ділянки. Крім того, представник відповідача Босько А.Б. зазначив, що позивач отримала оренду плату згідно спірного договору за 2012 рік, земля обробляється згідного цільового призначення; з приводу внесення будь-яких змін до договору позивач до нього не зверталася, а звернулася до суду з позовом лише по тій причині, що їй запропонували більшу орендну плату.

Представники третьої особи - відділу Державного земельного агентства у Новомиргородському районі Кіровоградської області у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, надали письмові пояснення, а також зазначили, що державна реєстрація договору була проведена відповідно до діючого законодавства, підстав для відмови у реєстрації спірного договору не було, оскільки він складений належним чином, в тому числі у ньому наявні всі істотні умови передбачені Законом України «Про оренду землі».

Представник третьої особи - Головного управління юстиції в Кіровоградській області в судове засідання не з'явився, проте повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі представника вказаної третьої особи.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за таких підстав.

Судом встановлено, що 3 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «Босько А.Б.» укладено договір оренди землі, який зареєстровано 09.04.2012 року за №352380004001054 у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі. Згідно умов договору ОСОБА_1 передала в оренду строком на 10 років ФГ «Босько А.Б.» земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 6,89 га., що належить позивачу на підставі державного акту на право приватної власності на землю та розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. За користування вказаною земельною ділянкою ФГ «Босько А.Б.» зобов'язалось сплачувати орендну плату в розмірі 3%, що становить 3641 грн. 28 коп. від грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Відповідно до ст.15 ч.1 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Частиною другою зазначеної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч.1 ст.210, ч. 3 ст. 640 ЦК України є укладеним із моменту його державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації таких договорів, а також для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч.2 ст.637 ЦК України у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови. Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.14 ЗУ «Про оренду землі» типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Зі змісту укладеного між сторонами спірного договору оренди землі від 3 березня 2012 року вбачається, що він відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою КМУ від 03.03.2004 року №220, у зв'язку з чим посилання позивача у позові на відсутність у договорі кадастрового номеру не є підставою для визнання договору недійсним. При цьому суд враховує, що згідно кадастрового плану, який є невід'ємною частиною спірного договору, а також державного акту серія Р2 № 475450, розділу договору «Об'єкт оренди» достатньо інформації для ідентифікації земельної ділянки, розташованої на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Також безпідставними є доводи позивача з приводу невизначеності місця розташування земельної ділянки, оскільки пункт 1 спірного договору конкретно вказує - територія Панчівської сільської ради, а вище згадані документи, зокрема кадастровий план, державний акт серія Р2 № 475450 лише підтверджують та конкретизують місце розташування земельної ділянки.

Що стосується посилання позивача на невизначеність строку дії договору, то суд не вбачає підстав з цього приводу визнавати договір недійсним.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем в строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі. Згідно до ст. 792 ч.1 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, текст спірного договору, суд вважає, що сторони дійшли згоди про строк дії договору, оскільки пункт 8 спірного договору містить положення про те, що договір укладено на 10 років, а тому доводи позивача про відсутність такої істотної умови є неаргументованими. Також є безпідставним посилання позивача на неконкретність визначення строку дії договору, оскільки лише положення договору встановлюють строк його дії, а не акт приймання-передачі земельної ділянки.

Що стосується доводів позивача на відсутність відомостей в спірному договорі оренди щодо розміру орендної плати, індексації, строків виплат, порядку внесення орендної плати, то такі доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки п.п.9-12 спірного договору містять вище зазначені істотні умови.

З приводу доводів позивача про відсутність у договорі конкретно визначеного строку передачі земельної ділянки в оренду, то суд не погоджується з такими доводами.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Згідно п.20 спірного договору передача земельної ділянки здійснюється у 10-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. У зв'язку з наведеним, суд вважає, що спірний договір є укладеним згідно з вимогами закону, тому доводи позивача в цій частині є також непереконливими.

Що стосується доводів позивача про відсутність у спірному договорі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, то в цій частині необхідно зазначити наступне.

Відповідно до розділу Х «Перехідні положення» визначено слідуюче:

- п.14 - до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств;

- п. 15 - до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається, у тому числі купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом.

З урахуванням зазначених норм діючого законодавства суд не вбачає порушення прав позивача ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, оскільки до 1 січня 2016 року згадані положення ЗК України обмежують обіг земель сільськогосподарського призначення і відповідно не дають можливості передавати у заставу та вносити до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

З приводу позовної вимоги про визнання недійсним акту прийманні-передачі земельної ділянки до спірного договору оренди, оскільки в ньому відсутні дата, відомості про місцезнаходження земельної ділянки, розмір земельної ділянки, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.202 ч.1 ЦК України визначене поняття «правочин», зокрема це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить про неможливість визнання недійсним акту прийманні-передачі земельної ділянки відповідно до норм ЦК України, оскільки вказаний акт по свої суті не є правочином, а тому в цій частині позовних вимог також необхідно відмовити. Більш того, у судовому засіданні власне позивач ОСОБА_1 пояснила, що особисто підписала акт прийманні-передачі земельної ділянки, чим фактично спростувала інформацію наведену у позові; що стосується не зазначення дати на вказаному акті, то сторони пояснили суду, що земельна ділянка до укладення спірного договору фактично перебувала у користуванні відповідача згідно правовідносин, які склались заздалегідь до укладення спірного договору, а тому приймання-передачі земельної ділянки фактично не відбувалось, а акт склали формально.

Враховуючи положення ст.3 ч.1 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України згідно якого кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, дотримуючись принципу змагальності сторін, згідно з яким саме позивач повинен довести, що її права порушені, суд вважає, позивач ОСОБА_1 не довела, що її право як власника земельної ділянки було порушено відповідачем, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства «Босько А.Б.», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - відділ Державного земельного агентства у Новомиргородському районі Кіровоградської області, Головне управління юстиції в Кіровоградській області про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В. А. Орендовський