Постанова

від 23.10.2013 по справі 813/6648/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року Справа № 813/6648/13-а

12 год. 35 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Козьмін А.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Лукенюк А.А., Біла Т.І.

від відповідача - Холявка І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Львівського центру Інституту космічних досліджень НАН та НКА України (ЛЦ ІКД) до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2013 року № 0000072240 та № 0000082240, -

в с т а н о в и в :

Львівський центр Інститут космічних досліджень НАН та НКА України (ЛЦ ІКД) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2013 року № 0000072240 та № 0000082240.

Суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) замінив відповідача - Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова, його правонаступником - Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова було винесено податкові повідомлення - рішення №0000072240 від 21.08.2013 року та № 0000082240 від 21.08.2013 року. Позивач зазначає, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки винесені податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі Акту № 122/22-40/0544750 від 07.08.2013 року, який фактично складено в основному за результатами перевірки Солом'янською районною податковою інспекцією м. Києва діяльності ТзОВ «Гранд Технолоджіс» яку за 2012 рік визнано не господарською. Позивач вважає, що документи, яким оформлена господарська операція «Гранд Технолоджіс» відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав наведених у позові, просять позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області (далі - відповідач) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ЛЦ ІКД НАНУ та НКАУ (код за ЄДРПОУ 05447504) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських взаємовідносин з ТзОВ «Гранд Технолоджіс» (код ЄДРПОУ 33885934) за період за травень, липень, листопад 2012 року, за результати якої складено акт перевірки від 07.08.2013 року за № 122/22-40/0544750 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 198.1, п. 198.3, пп. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (із змінами), в результаті чого ЛЦ ІКД НАНУ та НКАУ завищено суму податкового кредиту на загальну суму 2534, 56 грн., в т.ч. за травень 2012 року на суму 758, 30 грн., в т.ч. липень 2012 р. на суму 202, 25 грн., в т.ч. за листопад 2012 р. на суму 1574, 01 грн., за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Гранд Технолоджіс», що призвело до завищення р. 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» всього на суму 960, 55 грн., в т.ч. за травень 2012 року на суму 758, 30 грн., в т.ч. липень 2012 р. на суму 202, 25 грн., та занижено суму податку на додану вартість за листопад 2012 року на 1574, 01 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 21.08.2013 року №0000082240, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 758, 30 грн., за травень 2012 року, та у розмірі 202, 25 грн., за липень 2012 року;

- податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 21.08.2013 року №0000072240 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 1574, 01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 393, 50 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції з ТзОВ «Гранд Технолоджіс» (код 33885934).

На підтвердження господарських операцій позивача з ТзОВ «Гранд Технолоджіс», позивачем подано до суду видаткову накладну № ГТ- 0002084 від 20.11.2012 року, податкову накладну № 33 від 07.11.2012 року, платіжне доручення № 1654 від 07.11.2012 року, рахунок - фактуру № ГТ-0004336 від 06.11.2012 року, видаткову накладну № ГТ-0001000 від 07.06.2012 року, податкову накладну № 101 від 18.05.2012 року, платіжне доручення № 1092 від 18.05.2012 року, рахунок - фактуру № ГТ-0001973 від 17.05.2012 року, видаткову накладну № ГТ-0001371 від 06.08.2012 року, видаткову накладну № ГТ-0001458 від 16.08.2012 року, податкову накладну № 91 від 16.07.2012 року, платіжне доручення № 1276 від 16.07.2012 року, рахунок - фактуру № ГТ 0002677 від 10.07.2012 року, реєстр товаро - транспортних декларацій за 2012 рік, акт засідання комісії для здачі - приймання результату виконання етапу календарного плану робіт на 2012 рік державного контракту від 26.04.12 р. № 1-16/12, ДКР «Іоносат», податкову накладну № 101 від 18.05.2012 року, видаткову накладну № ГТ-0001000 від 07.06.2012 року, акт здачі - приймання науково - технічної продукції від 17.12.2012 року № 3, протокол погодження договірної ціни на науково - технічну продукцію від 17.12.2012 року, відомості про створену науково - технічну продукцію, структуру договірної ціни, розшифровку витрат на науково - технічну продукцію, податкову накладну № 33 від 07.11.2012 року, видаткову накладну № ГТ-0002084 від 20.11.2012 року, матеріальний звіт по надходженню та витратах матеріалів за грудень 2012 року.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV , з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

В акті перевірки орган державної податкової служби посилається на обставини, викладені в акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 16.04.2013 року за № 1649/22.3-17/33885934 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Гранд Технолоджіс» (код 33885934) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Елеком Сіті» (код ЄДРПОУ 37107134) за період з 01.01.2012 року по 31.1.2012 року, яким встановлено порушення у зв'язку з не підтвердженням у ТОВ «Гранд Технолоджіс» об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Елеком Сіті» за період, що перевірявся, у ТОВ «Гранд Технолоджіс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) контрагентами - покупцями в розумінні ст. 22, 188 Податкового кодексу України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704.

Так, відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до п. 138.4. Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9.п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.2 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями (далі - ПК України), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.6 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.7.ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.201.10. ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом не беруться до уваги пояснення представника відповідача про те, що до перевірки не надано документів, що підтверджують факт транспортування товару, отриманого від ТзОВ «Гранд Технолоджіс», оскільки в матеріалах справи знаходяться реєстр товарно - транспортних декларацій за 2012 рік (а.с. 45).

Крім того, слід звернути увагу на те, посилання відповідача на акт перевірки по контрагенту не може бути взятий до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання. Також, чинним законодавством України на сторону цивільно - правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товарів (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року №К/9991/32048/12.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Гранд Технолоджіс».

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України , судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.08.2013 року № 0000082240 та № 0000072240.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського центру Інституту космічних досліджень НАН та НКА України (адреса: 79003, м. Львів, вул. Наукова, 5-а) 114 (сто чотирнадцять ) гривень 70 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 28 жовтня 2013 року.