Рішення

від 12.03.2009 по справі 12/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

12.03.2009                                                                                              Справа  № 12/14

за позовом товариства  з обмеженою відповідальністю „Роси –1”,смт. Міжгір'я   

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „ДДСА - Продакшн”, смт. Міжгір'я   

про стягнення суми 11 640,43 грн. –основного боргу; 1 669,79 грн. –пені; 554,21 грн. –3 % річних; 5 180,93 грн. –інфляційних збитків  та 1 248,08 грн. –відсотків.  

                                                                                     Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача –Мущинський Б. О., (представник за дорученням № 10 від 03.03.2009 року)

Від відповідача – не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством  з обмеженою відповідальністю „Роси –1”,смт. Міжгір'я до товариства  з обмеженою відповідальністю „ДДСА - Продакшн”, смт. Міжгір'я   про стягнення суми 11 640,43 грн. –основного боргу; 1 669,79 грн. –пені; 554,21 грн. –3 % річних; 5 180,93 грн. –інфляційних збитків та 1 248,08 грн. – відсотків.  

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені               ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Письмовою заявою (вх. № 1801 від 12.03.2009 року) позивач повідомив суд про часткове погашення основного боргу відповідачем після порушення провадження у справі в сумі 2 000 грн. та просить стягнути з відповідача залишок основного боргу в сумі 9 640,43 грн., не заперечує у зменшенні пені на розсуд суду та у не стягненні відсотків за кредит, з огляду обставин розміру боргу, обмеження господарської діяльності відповідача.

Водночас, позивач не надав суду письмове, розширене нормативно –правове обгрунтування в частині вимог про стягнення 1 248,08 грн. –відсотків, чим не виконано ухвалу суду від 26.02.2009 року.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направила, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 13745256 підтверджує завчасне вручення відповідачу 05.03.2009 року ухвали від 26.02.2009 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист                (п.4 ст. 129 Конституції України).

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні – завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 11 640,43 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлену, згідно договору № 17 від 16.05.2007 року, лісопродукцію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

 - актами звірки взаєморозрахунків за 01.01.2008.-30.11.2008. та за  17.04.2008.-08.05.2008.;

  -   розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного боргу заслуговує на увагу суду.

        Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Однак, поданою заявою (вх. № 1801 від 12.03.2009 року) позивач повідомив суд про часткове погашення відповідачем основного боргу в сумі 2 000 грн. та просить стягнути залишок основного боргу в сумі 9 640,43 грн. Отже, провадження у справі в частині стягнення 2 000 грн.  –основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1 –1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору в цій частині позову.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка лісопродукції (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої лісопродукції є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за  договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму                  (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 7.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 1 669,79 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2              ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (розміру та тривалості основного боргу, часткове добровільне погашення боргу, довготривалі партнерські стосунки, фінансово –економічну ситуацію в умовах кризи, зменшення обсягів виробництва (повідомлених представником позивача у судовому засіданні), відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу, майново – економічний стан сторін, стягнення інших додаткових нарахувань з відповідача, 3 % річних та інфляційних збитків), суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 834,90 грн., а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 554,21 грн. – 3% річних та 5 180,93 грн. – інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

Відтак, відповідачеві нараховані відсотки в сумі 1 248,08 грн. При оцінці правильності нарахування відсотків відповідно до ст. ст. 193, 198 ГК України,  ст. ст. 530, 547, 625, 627-629 ЦК України судом визнано необґрунтованими такі вимоги і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання в цій частині вимог (ст.ст. 14, 547 ЦК України) не укладені в письмовій формі та не встановлені в договорі, а тому в цій частині позову належить відмовити.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

         Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом         ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 80 (п.1-1), 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ДДСА - Продакшн” (смт. Міжгір'я, вул. Добролюбова, 12; код 34887859) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Роси-1”                         (смт. Міжгір'я, вул. Промислова, 3; код 33110473) суму 9 640,43 (дев'ять тисяч шістсот сорок грн. 43 коп.) –основного боргу; 834,90 (вісімсот тридцять чотири грн. 90 коп.) –пені;  554,21 (п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 21 коп.) –3 % річних; 5 180,93 (п'ять тисяч сто вісімдесят грн. 93 коп.) –інфляційних збитків та 206,62 (двісті шість грн. 62 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.            В решті стягнення 2 000 грн.  провадження у справі припинити.

4.            В решті позову відмовити.

       Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

 Суддя                                                                                      Тисянчин В. М.