Ухвала

від 22.10.2013 по справі 817/1618/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"22" жовтня 2013 р. Справа № 817/1618/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" липня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000691742 від 19.02.2013 року.

Позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд додатково визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 19.02 2013 року № 0000681742 та від 19.02.2013 року № 0000701742.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" №0000691742 від 19 лютого 2013 року, форми "Р" №0000681742 від 19 лютого 2013 року та форми "В4" № 0000701742 від 19 лютого 2013 року.

Присуджено на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 711,92 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у м.Рівному звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

З урахуванням приписів ч.4 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється судової колегією за відсутності позивача та представника відповідача, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 20.07. 2001 року (а.с. 12), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100278351 від 08.04. 2010 року (а.с. 62).

Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 щодо дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ "СМАРТКОЛ" та ТОВ "МОБІЛСВІТ" за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2012 р., по результатам якої був складений акт № 20/17-100/НОМЕР_3 від 06.02. 2013 року, яким встановлено:

1. включення в декларацію перекручених даних, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за період 4 кв. 2010р. на суму 75739,85 грн., чим порушено ст.13 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 р. (далі - Декрет КМУ №13-92). Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, пп.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003р. (далі - Закон "Про податок з доходів фізичних осіб") та п."б" ст.14 Декрет КМУ №13-92, сума податку з доходів фізичних осіб донарахована по результатам перевірки за 4 кв. 2010р. становить 11360,97 грн.

2. включення в податкову декларацію про доходи перекручених даних, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2011 р. на 139788,07 грн. Відповідно до п.164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України донарахована за результатами перевірки сума податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2011р. становить - 23763,96 грн.

3. в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями, далі - Закон "Про податок на додану вартість") та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ "СМАРТКОЛ" та ТОВ "МОБІЛСВІТ" всього в сумі ПДВ - 28055,28 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 4524,70 грн., за грудень 2010 року на суму 9552,94 грн., за січень 2011 року на суму 3864,07 грн., за квітень 2011 року на суму 2336,27 грн., за травень 2011 року на суму 3109,75 грн. та за липень 2011 року на суму 4667,55 грн., в результаті чого:

3.1. в порушення п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ "СМАРТКОЛ" та ТОВ "МОБІЛСВІТ" всього в сумі ПДВ - 2336,27 грн., в тому числі: за квітень 2011 року на суму 2336,27 грн., в результаті чого на порушення п. 200.1 та п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 завищене від'ємне значення звітного періоду (квітень 2011 року) в сумі 2336,27 грн. (р. 19 декларації по ПДВ);

3.2 в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ "СМАРТКОЛ" та ТОВ "МОБІЛСВІТ" всього в сумі ПДВ - 3109,75 грн., в тому числі: за травень 2011 року на суму 3109,75 грн., в результаті чого на порушення п.200.1, п.200.2, п.200.3 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 завищено залишок від'ємного значення звітного періоду (травень 2011 року) в сумі 3109,75 грн. (р.24 декларації по ПДВ);

3.3. в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ "СМАРТКОЛ" та ТОВ "МОБІЛСВІТ" всього в сумі ПДВ - 22610,26 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 4524,70 грн., за грудень 2010 року на суму 9552,94 грн., за січень 2011 року на суму 3864,07 грн., за липень 2011 року на суму 4667,55 грн., в результаті чого на порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" та на порушення п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 занижено суми ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму ПДВ - 22610,26 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 4524,70 грн., за грудень 2010 року на суму 9552,94 грн., за січень 2011 року на суму 3864,07 грн., за липень 2011 року на суму 4667,55 грн. (а.с. 63-89).

На підставі складеного акту перевірки, були прийняті: податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №0000681742, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб у розмірі 37281,19 коп., в т.ч.: 25399,21 грн. - за основним платежем та 11881,98 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №0000691742, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28464,95 грн., в т.ч.: 22610,26 грн. - за основним платежем та 5854,69 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №0000701742 відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 5446,02 грн. (а.с. 6, 23, 24).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень. Рішенням про результати розгляду скарги, прийнятого Державною податковою службою у Рівненській області за № 238/14/10-210/55 від 24.04.2013 року (далі - Рішення від 24.04.2013 року) скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с. 7-11).

Висновки відповідача, відображені в акті перевірки, зроблено на підставі дослідження господарських операцій між позивачем та ТОВ "МОБІЛСВІТ" та ТОВ "СМАРТКОЛ", які податковий орган визнає здійсненими без мети реального настання правових наслідків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 30.08.2010 року між ТОВ "МОБІЛСВІТ" (продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець) було укладено Договір №165 купівлі-продажу. За даним договором, продавець передає у власність покупця товар - стартові пакети, картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку, а покупець приймає його та оплачує (п.п.1.1 п.1 Договору) (а.с. 90-93).

Виконання сторонами договору підтверджується: видатковими накладними та податковими накладними на загальну суму 114472,49 грн., у т.ч. ПДВ - 17941,71 грн. (а.с. 94-103).

Оплата проведена повністю, що підтверджується виписками банку про перерахування коштів позивачем контрагенту-постачальнику (а.с. 104-108).

22.02.2011 року між ТОВ "СМАРТКОЛ" (продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець) укладено Договір №14 купівлі-продажу. За даним договором, продавець передає у власність покупця товар - стартові пакети, картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку, а покупець приймає його та оплачує (п.п.1.1 п.1 Договору) (а.с. 109-112).

Виконання сторонами договору підтверджується: видатковими та податковими накладними на загальну суму 141129,99 грн., у тому числі ПДВ - 22131,96 грн.

Оплата проведена повністю, що підтверджується виписками банку про перерахування коштів позивачем контрагенту-постачальнику.

Вказані первинні документи були надані під час перевірки та були досліджені податковим органом.

Судом встановлено, що контрагенти позивача ТОВ "МОБІЛСВІТ" та ТОВ "СМАРТКОЛ" у встановленому порядку були зареєстрованими платниками податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мали відповідні свідоцтва платника податку. Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "МОБІЛСВІТ" №100231224 анульоване 23.06.2011 року, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "СМАРТКОЛ" №100296522 анульоване 10.08.2012 року, тобто в часі пізніше, ніж мали місце спірні правовідносини між позивачем і вказаними контрагентами (а.с. 243).

На момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "МОБІЛСВІТ" та ТОВ "СМАРТКОЛ", останні були зареєстрованими як юридичні особи, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Вказані обставини доводять, що контрагенти ТОВ "МОБІЛСВІТ" та ТОВ "СМАРТКОЛ" володіли необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, на момент здійснення господарських операцій.

Як убачається з матеріалів справи, передачу товару (скетч-карток) оформлено видатковими та податковими накладними, а транспортування здійснювалося за рахунок продавця, шляхом передання запакованих у бандеролі карток, маршрутними таксі (маршрутками), що з огляду на невеликий об'єм товару є переконливим.

Крім того, відсутність транспортних документів, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Товари, отримані від ТОВ "МОБІЛСВІТ" та ТОВ "СМАРТКОЛ" були оприбутковані позивачем, та використані в господарській діяльності, що підтверджується: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за вересень 2010 року - грудень 2012 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 (товари) за вересень 2010 року - грудень 2012 року; договорами оренди АЗС із магазинами; торговими патентами; чеками про продаж товарів роздрібним покупцям (а.с. 131-148).

Як убачається з матеріалів справи, одним з основних видів господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля, у тому числі, непродовольчими товарами. Для провадження такої господарської діяльності, позивач отримав відповідні торгові патенти на право здійснення роздрібної торгівлі (а.с. 135-138) та використовує, на підставі договорів оренди, АЗС із магазинами (а.с. 133-134).

Судом встановлено, що 15.04. 2010 року між ТОВ "РІФ" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено Договір оренди №10. За даним договором, орендодавець передає за плату орендарю у строкове користування, а орендар приймає АЗС із магазином. (п.п.1.1. п.1 Договору). Згідно п.п.2.1 п.2 Договору, метою оренди є здійснення підприємницької діяльності. 01.09.2010 року між ТОВ "РІФ" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено Договір оренди №1. За даним договором, орендодавець передає за плату орендарю у строкове користування, а орендар приймає АЗС із магазином. (п.п.1.1. п.1 Договору). Згідно п.п.2.1 п.2 Договору, метою оренди є здійснення підприємницької діяльності.

Придбані у ТОВ "МОБІЛСВІТ" та ТОВ "СМАРТКОЛ" скетч-картки були продані роздрібним покупцям через вказані орендовані магазини, що підтверджується: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 (товари) за вересень 2010 року - грудень 2012 року та чеками про продаж товарів роздрібним покупцям.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання робіт, виконання послуг) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, до 01.01. 2011 року здійснювався за правилами, встановленими ст.ст. 13-14 Декрету КМ України №13-92 ( далі - Декрет) з урахуванням вимог п.9.12 ст.9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".

Так, згідно з ч.2 ст.13 Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до ч.3 ст.13 Декрету до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України №238/97-ВР від 22.05.1997р., із змінами і доповненнями, далі - Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" ).

Згідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент здійснення частини правочинів) - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Подібні положення містить Податковий кодекс України. У п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. При цьому, згідно до п.177.3 вказаної статті, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Згідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст.138 Податкового кодексу України, зокрема, у п.п.138.1.1 п.138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" (чинного на момент здійснення частини правочинів), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Правилами п.7.5 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", зокрема, було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки вiдповiдного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" було встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця мiж сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для вiдповiдного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно вказаним підпунктом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого вiдповiдно до закону), а при його вiдсутностi - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні положення містить Податковий кодекс України. Зокрема, відповідно до пп.. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У ст.201 Податкового кодексу України викладені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України).

У п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків, до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ТОВ "МОБІЛСВІТ" та ТОВ "СМАРТКОЛ" підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, виписками банку про перерахування коштів контрагентам-постачальникам.

При цьому, вказані податкові накладні сформовані відповідно до вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення частини спірних правовідносин), ст.201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 21.12.2010р. №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за №1401/18696 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі таких податкових накладних. Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст та обсяг.

На підставі досліджених судом доказів убачається, як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "МОБІЛСВІТ" та ТОВ "СМАРТКОЛ", так і використання придбаних, у вказаних контрагентів, товарів у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу.

Суд критично оцінює висновки ДПІ у м. Рівному про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "МОБІЛСВІТ" та ТОВ "СМАРТКОЛ" з огляду на обставини щодо відсутності у вказаних контрагентів-постачальників основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів. Крім того, відсутність інформації про наявність ресурсів у контрагента позивача не доводить факту відсутності самих ресурсів.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними договорів чим і підтвердили факт їх укладення. Податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлені договори, мали умисел на укладення їх з іншою метою ніж та, яка вказана у договорі. ДПІ у м. Рівному не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "МОБІЛСВІТ" та ТОВ "СМАРТКОЛ" та вказували б на те, що дані видаткових та податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Суд критично оцінює висновки ДПІ у м. Рівному про те, що правочини позивача із ТОВ "МОБІЛСВІТ" та із ТОВ "СМАРТКОЛ" здійснені без мети реального настання правових наслідків, які були зроблені на підставі інформації про те, що в проваджені Слідчого слідчого управління ГУМВС України в м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.2 ст. 358 КК України.

Вказані висновки податкового органу не підкріплені належними доказами.

Крім того, позивач не був визнаний винним вироком суду щодо проведення удаваних фінансово-господарських операцій без мети реального настання правових наслідків.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень: №0000691742, №0000681742 та №0000701742 від 19.02. 2013 року.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Фізична особа - підприємець Першогуба Віталій Леонтійович вул.Замкова,10 А, кв.50,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023