Постанова

від 14.04.2009 по справі б24/387-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б24/387-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 квітня 2009 р.                                                                                    № Б24/387-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є.

суддів:Заріцької А. О., Хандуріна М.І.

розглянувши  матеріали касаційної скаргиЛівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на ухвалу

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 рокуГосподарського суду Дніпропетровської област від 20.11.2008 року

у справі№Б24/387-07  

за заявоюПрокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська

доТовариства з обмеженою відповідальністю  "Днепрелектротехмонтаж"

про банкрутство

за участю представників сторін:

від скаржника: не з'явився

від боржника: не з'явився

від заявника: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області  від 20.11.2008 у справі № Б24/387-07 ( суддя Калиниченко Л.М.)  затверджено наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепрелектротехмонтаж" (Далі –ТОВ "Днепрелектротехмонтаж"), провадження у справі №Б24/387-07 припинено на підставі ст. 40 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".  

Не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська  звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 12.01.2009 року  відмовлено Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська у прийняті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2008 року.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку ухвалу  апеляційного господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування  апеляційним судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга  не підлягає  частковому задоволенню, виходячи з такого.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2007 року  порушено провадження у справі за заявою Прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрелектротехмонтаж"   про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

          Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2007 року у справі № Б24/387-07 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепрелектротехмонтаж"  банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №Б24/387-07 строком на один рік та призначено ліквідатором боржника Управління пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру і надати суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута до 18.09.2008 року.

Повноваження Управління пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська як ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрелектротехмонтаж" було припинено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2008 року та призначено ліквідатором у справі № Б24/387-07 Колєду І. В.

Ухвалою  господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2008 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, а провадження у справі № Б24/387-07 припинено.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська не є стороною та  кредитором  в розумінні положень діючого законодавства, тому апеляційна скарга подана не стороною у справі, що є підставою для відмови в прийняті апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Кредитор це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 52 Закону задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому ст. 31 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом апеляційної інстанції Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська  не є стороною та кредитором у справі про банкрутство  Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрелектротехмонтаж", оскільки  податковий борг у підприємства відсутній.        

За змістом  пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України держава забезпечує особам право на апеляційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частини 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор-апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що, оскільки Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська не є стороною у справі   № Б24/387-07, то згідно положень Господарського процесуального кодексу України не має права звернення з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської област від 20.11.2008 року у даній справі.

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська  також оскаржує до Вищого господарського суду України  ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2008 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підприємства банкрута та припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрелектротехмонтаж" код 32898481.

Відповідно до ст. 93  Цивільного кодексу України  місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

 Проте установчі документи  Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрелектротехмонтаж"  в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника.

 Відповідно до статті 16, 17  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою  забезпечення органів  державної  влади,  а  також  учасників цивільного обороту достовірною   інформацією   про   юридичних   осіб   та   фізичних осіб - підприємців створюється  Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у  разі  його наявності;   ідентифікаційний код юридичної особи;  організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер  запису  про  проведення  державної  реєстрації юридичної  особи,  дати  та  номери  записів  про внесення змін до нього;      серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про  установчі  документи,  дати  та  номери записів про внесення змін до них.

 Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд  Дніпропетровської області  розглянув справу за відсутності установчих документів боржника та достовірних доказів щодо його місцезнаходження.

В матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів,  митних органів та інших компетентних органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  вбачається, що  ліквідатор  з  дня   свого   призначення   здійснює   такі повноваження: приймає до  свого  відання майно боржника,  вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції  з   управління   та   розпорядження   майном банкрута; здійснює інвентаризацію  та  оцінку  майна  банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Відповідно ст. 31 ГПК при  реалізації  своїх  прав  та  обов'язків   арбітражний керуючий  зобов'язаний  діяти  сумлінно  та  розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає  до  господарського  суду  звіт  та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої    ліквідаційної    маси   (дані її інвентаризації); відомості про   реалізацію   об'єктів  ліквідаційної  маси  з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії  договорів  купівлі-продажу  та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог  кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

В порушені вимог вказаної ст. 32 Закону до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не додано показники виявленої ліквідаційної    маси   (дані її інвентаризації) та реєстру вимог кредиторів боржника.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2008 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепрелектротехмонтаж" вищезазначеним вимогам не відповідає.

Колегія суддів прийшла до висновку, що судом не повно та не всебічно досліджено матеріали справи та що суд передчасно дійшов до висновку, що звіт ліквідатора відповідає вимогам закону тому колегія вважає, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 року та ухвалу господарського суду   Дніпропетровської області від 20.11.2008 року у справі №Б24/387-07 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1115, 1117, 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська  на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2008 року у справі № Б24/387-07 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 року у справі №Б24/387-07  залишити без змін.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2008 року у справі № Б24/387-07 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду  Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                           О. Є. Короткевич

Судді                                                                                           А. О. Заріцька

                                                                                                       М. І. Хандурін