Постанова

від 08.04.2009 по справі 4/295-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/295-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 квітня 2009 р.                                                                                    № 4/295-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р.

у справі№ 4/295-08

господарського судуХерсонської області

за позовомДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

доПриватного підприємства "Юрмаш –Універсал"

простягнення 2 381,65 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Конончук О.В., дов. № 020/7-1078 від 30.12.2008 р.;

відповідача:— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 р. Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (далі – Порт) звернулось до господарського суду м. Херсона з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного підприємства "Юрмаш –Універсал" (далі –Підприємства) штрафні санкції за порушення строків поставки за Договором поставки № КД-10971 від 01.10.2007 р. у розмірі 2 381,65 грн. (1 449,70 грн. штрафу та 931,95 грн. пені).

Позовні вимоги Порт обґрунтовував, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, тим, що Підприємство здійснило поставку товару за укладеним між ними Договором поставки № КД-10971 від 01.10.2007 р. із простроченням у 45 календарних днів, у зв'язку з чим має сплатити пеню та штраф.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.07.2008 р. (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги Порта задоволено. Рішення прийнято з мотивів, наведених Портом у позовній заяві.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. (колегія суддів:Коробка Н.Д., Кагітіна Л.П., Яценко О.М.) рішення господарського суду Херсонської області від 30.07.2008 р. скасовано частково та прийнято нове рішення, яким:

– визнано недійсним п. 6.2 Договору поставки № КД-10971 від 01.10.2007 р. у частині стягнення пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від загальної суми договору;

– позовні вимоги Порта задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Порта 1 449,70 грн. штрафу;

– в задоволенні іншої частини позовних вимог Порта відмовлено.

Постанова прийнята з посиланням на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, зокрема, на п. 1 частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та мотивована тим, що:

– позовні вимоги Порта у частині стягнення з Підприємства 1 449,70 грн. штрафу є обґрунтованими;

– підставами для нарахування та стягнення пені є прострочення виконання грошового зобов'язання, а п. 6.2 Договору поставки № КД-10971 від 01.10.2007 р. передбачає нарахування пені не за прострочення виконання грошового зобов'язання, що суперечить частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України.

Порт звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Херсонської області від 30.07.2008 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Порт обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваного судового акту неправильно застосував ст. ст. 230 та 231 Господарського кодексу України, не врахував ст. 6 Цивільного кодексу України.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Порта, у якому просить залишити її без задоволення. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що доводи Порта, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з клопотанням про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно підлягає відхиленню, оскільки Підприємство у ньому не навело обставин, які могли б бути підставами для зупинення виконання оскаржуваної постанови, зокрема на вказало, які саме негативні наслідки настануть або можуть настати для нього внаслідок виконання постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. під час її перегляду у касаційному порядку.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Порта підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– Підприємство порушило зобов'язання за укладеним з Портом договором поставки № КД-10971 від 01.10.2007 р., а саме –поставило останню партію узгодженого специфікацією № 1 від 01.10.2007 р. товару 05.12.2007 р., тобто, з простроченням більше ніж 30 днів;

– факт прострочення поставки останньої партії узгодженого специфікацією № 1 від 01.10.2007 р. товару за договором поставки № КД-10971 від 01.10.2007 р. Підприємство не заперечувало;

– п. 6.2 договору поставки № КД-10971 від 01.10.2007 р. передбачено, що за прострочення поставки товару Підприємство сплачує Порту пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від загальної суми договору, вказаної у п. 3.1 договору, а за прострочення понад тридцять робочих днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від загальної суми договору.

Частково скасовуючи рішення господарського суду Херсонської області від 30.07.2008 р. та визнаючи частково недійсним 6.2 Договору поставки № КД-10971 від 01.10.2007 р. у частині сплати пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від загальної суми договору, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставами для нарахування та стягнення пені є прострочення виконання грошового зобов'язання, а п. 6.2 Договору поставки № КД-10971 від 01.10.2007 р. передбачає нарахування пені не за прострочення виконання грошового зобов'язання, що суперечить частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вказаний висновок зроблено без урахування положень Господарського кодексу України.

Відповідно до частини другої ст. 22 Господарського кодексу України  суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно з Загальними положеннями статуту Порта останній є державним унітарним підприємством, заснованим на державній власності, тобто є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.

Абзацом другим частини другої ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, положення п. 6.2 Договору поставки № КД-10971 від 01.10.2007 р. у частині сплати пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від загальної суми договору відповідає вимогам абзацу другого частини другої ст. 231 Господарського кодексу України, а відтак у апеляційного господарського суду не  було підстав для визнання зазначеного положення недійсним, і, відповідно, для відмови Порту у стягненні з Підприємства на підставі цього положення договору пені за прострочення поставки останньої партії товару.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Порта у повному обсязі.

Частиною першою ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права. При цьому рішення господарського суду Херсонської області від 30.07.2008 р. має бути залишено в силі як таке, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.12.2008 р. у справі № 4/295-08 господарського суду Херсонської області скасувати.

Рішення господарського суду Херсонської області від 30.07.2008 р. у справі № 4/295-08 залишити в силі.

Стягнути з Приватного підприємства "Юрмаш –Універсал" на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" 51,00 грн. державного мита, сплаченого за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                   Г.М. Мачульський

Суддя                                                                                   В.І. Шаргало