Постанова

від 15.04.2009 по справі 3/171-08-3494

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/171-08-3494

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 квітня 2009 р.                                                                                    № 3/171-08-3494  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  судді:Губенко Н.М.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Подоляк О.А.

розглянувши касаційну скаргу

Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.12.2008

та на рішення

господарського суду Одеської області від 13.11.2008

у справі№ 3/171-08-3494

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Восток"

доПредставництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

провизнання продовженим договору оренди

та за зустрічним позовом

до

Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток"

провиселення

в судовому засіданні взяли участь  представники:- позивача за первісним позовом Пономаренко Ю.П. (дов. Від 12.05.2008 б/н);- відповідача за первісним позовом повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" звернулося із позовом (надалі позивач) до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі відповідач/ скаржник) про визнання продовженим договору оренди №81/4, укладеного 08.07.1998 між позивачем та відповідачем, предметом якого є нежитлові приміщення площею 857,8 кв.м., які розташовані на першому і третьому поверсі в будинку №25А по вул. Генерала Петрова в місті Одесі.

Під час розгляду справи, відповідач звернувся із зустрічним позовом до позивача про виселення останнього з вказаного нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.11.2008 (суддя Д'яченко Т.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2008 у справі №3/171-08-3494 (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) первісний позов задоволений, строк договору оренди №81/4 визнаний продовженим до 08.07.2018, стягнуто з відповідача за первісним позовом 5 900,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 85,00 грн. витрат на оплату державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 13, 41, 141 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 321, 777 ЦК України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 49 ГПК України.

Позивач за первісним позовом відзив на касаційну скаргу не надав, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції в розумінні ст. 1112 ГПК України переглянути оскаржувані судові рішення.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002  № 75, проте відповідач за первісним позовом не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні 15.04.2009.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом розгляду судами попередніх інстанцій у даній справі була, зокрема, позовна вимога позивача за первісним позовом визнати продовженим договір оренди нежитлового приміщення №81/4 від 08.07.1998, укладений строком на 10 років, до 08.07.2008, на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені вказаним договором, оскільки відповідач за первісним позовом (орендодавець за договором) не повідомив позивача (орендаря за договором у строк, передбачений ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" –протягом місяця після закінчення договору, про припинення договору та не продовження вказаного договору на наступний строк.

Предметом розгляду судами попередніх судових інстанцій також був  зустрічний позов відповідача за первісним позовом про виселення орендаря з нежитлового приміщення, у зв'язку із закінченням строку дії договору, на підставі якого він займав оспорювані приміщення. В обґрунтування зустрічного позову, скаржник посилався на те, що він своєю заявою від 02.07.2008 повідомляв позивача про припинення дії договору №81/4 та про відсутність наміру на його продовження на наступний строк.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи первісний позов і визнаючи продовженим строк дії договору оренди №81/4 до 08.07.2018, та відмовляючи відповідачу за первісним позовом про виселення ТОВ "Восток" із приміщення, виходили із того, що подана відповідачем за первісним позовом копія витягу з електронної системи представництва "Справа", у якому зареєстровано за №01-13/6746 від 02.07.2008 повідомлення (лист) про закінчення строку дії договору оренди приміщення по вул. Генерала Петрова 25-а не є належним доказом повідомлення позивача за первісним позовом про припинення договору оренди №81/4, оскільки відповідачем за первісним позовом не надано доказів відправлення або вручення позивачу за первісним позовом вказаного повідомлення (листа). Виходячи із наведеного, суди прийшли до висновку, що відповідач за первісним позовом не повідомив позивача за первісним позовом про припинення договору оренди №81/4 в установлений законодавством строк, а тому вказаний договір є продовженим на строк, установлений у договорі і діє до 08.07.2018, а відтак відсутні підстави для виселення ТОВ "Восток" із нежитлового приміщення, яке він займає на підставі договору оренди майна №81/4.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення є такими, що відповідають даним вимогам, враховуючи таке.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що умовами договору оренди №81/4, укладеного між позивачем та відповідачем, не встановлено порядку продовження строку його дії, а тому, суди, розглядаючи дану справу, правомірно керувалися приписами Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, норми якого є спеціальними у даному випадку, адже, як встановлено судами, передане за оспорюваним договором нерухоме майно, є комунальною власністю.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені договором; названа норма кореспондується із аналогічними нормами ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України.

Тобто, вказані норми чітко вказують на необхідність направлення однією із сторін договору оренди відповідної заяви протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, а в разі відсутності відповідної заяви - договір оренди слід вважати пролонгованим.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачем не доведено фактичне надіслання позивачу повідомлення про припинення договору оренди від 02.07.2008.

Подана відповідачем копія витягу з електронної системи "Справа" про реєстрацію повідомлення позивача про припинення договору оренди від 02.07.2008 обґрунтовано не прийнята судами попередніх судових інстанцій як доказ фактичного повідомлення позивача про припинення договору оренди, оскільки відповідач не надав будь-яких доказів направлення або вручення вказаного повідомлення позивачу в установлений законом строк; сам по собі поданий відповідачем витяг повідомлення з електронної системи "Справа" від 02.07.2008 може свідчити лише про наявність такого повідомлення саме в електронній системі "Справа", а не про повідомлення позивача про припинення дії договору оренди №81/4.

Отже, правомірно не прийнявши як належний доказ подане відповідачем за первісним позовом повідомлення (лист) позивача за первісним позовом про припинення строку дії договору від 02.07.2008, суди попередніх судових інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність заяв сторін за договором оренди №81/4 про припинення договору в установлений законодавством строк та правильно застосували положення ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і дійшли законного висновку про визнання договору оренди продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені вказаним договором. З тих же підстав, суди правомірно відмовили відповідачу за зустрічним позовом про виселення орендаря із орендованого ним приміщення.

Крім того, судами попередніх інстанцій, стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом на підставі ст. 49 ГПК України 5 900,00 грн. витрат, понесених позивачем на отримання правової допомоги адвоката в рамках договору №426 про надання правових послуг.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між позивачем за первісним позовом та адвокатом Пономаренко Ю.П., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.12.2002 №953 був укладений договір про надання юридичних послуг.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Суди попередніх судових інстанцій, дослідивши подані позивачем за первісним позовом докази на підтвердження сплати ним адвокату Пономаренку Ю.П. грошових коштів у сумі 5 900, 00 грн., а саме: платіжні доручення №№ 323 та 324 від 05.09.2008, двосторонній акт про надання юридичних послуг від 11.09.2008, враховуючи положення ст.49 ГПК України, правомірно  стягнули з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у вказаному розмірі, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується надання адвокатом Пономаренком Ю.П. юридичних послуг у даній справі позивачу за первісним позовом.

Доводи позивача щодо неналежної оцінки господарськими судами наявних у матеріалах справи доказів, встановлення обставин не на підставі достовірних доказів, не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги такими, що не спростовують висновків судів.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суд від 26.12.2008 та рішення господарського суду Одеської області від 13.11.2008 у справі №3/171-8-3494 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                    Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                             Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                              О.А. ПОДОЛЯК