Рішення

від 23.10.2013 по справі 905/6538/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.2013 Справа № 905/6538/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Євросвітло», м. Луганськ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м. Докучаєвськ Донецької області

про стягнення заборгованості 4579,18 грн., з яких 4158,28 грн. - сума основного боргу, 95,70 грн.- 3% річних, 12,47 грн. - інфляційних втрат, 312,73грн.- пеня,-

за участю уповноважених представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Євросвітло», м.Луганськ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м.Докучаєвськ Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості 4579,18грн., з яких 4158,28грн. - сума основного боргу, 95,70грн.- 3% річних ,12,47грн.- інфляційних втрат, 312,73грн.- пеня.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки товарів від 18.10.2012р. (укладеного у спрощеній спосіб, шляхом спільного оформлення накладної №5076 від 05.11.2012р., направлення Позивачем Відповідачу рахунку №5155 від 05.11.2012р., направлення Відповідачем Позивачу листа №2273 від 18.10.2012р.) внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4158,28 грн.

Крім того, Позивачем нараховані 3% річних у розмірі 95,70 грн., інфляційні втрати у сумі 12,47 грн. та пеня - 312,73грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 6, 11, 207, 526, 546, 549, 563, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 28, 54-57, 61 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надав суду (у копіях): лист №2273 від 18.10.2013р., рахунок на оплату №5155 від 05.11.2012р. на суму 4 158,28грн., видаткову накладну №5076 від 05.11.2012р., правоустановчі документи Позивача, розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

23.09.2013р. представник Відповідача надав клопотання №36/1 від 23.09.2013р. про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Під час розгляду справи Позивачем додавались до суду додаткові документи, пояснення та довідки.

У зв'язку з клопотанням Відповідача, з метою надання йому права на захист своїх прав та інтересів, розгляд справи відкладався з 24.09.2013р. на 03.10.2013р.

У зв'язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладався з 03.10.2013р. на 23.10.2013р.

03.10.2013р. Відповідачем надана заява про визнання позовних вимог №36/2 від 03.10.2013р., у якій Відповідач визнає позовні вимоги.

21.10.2013р. Позивач надав до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №5228 від 16.10.2013р. щодо сплати судового збору та пояснення.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, надав пояснення, у яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив суд розглянути справу без його участі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про визнання позовних вимог та просив суд розглянути справу без його участі.

Представник Позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Євросвітло», м. Луганськ (Продавець) та Приватним акціонерним товариством «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м.Докучаєвськ Донецької області (Покупець), укладено договір поставки №2273 від 18.10.2012р., (далі-Договір). Договір укладено у спрощеній спосіб (згідно до ч.1 ст.181 ГК України - шляхом спільно оформлення листа №2273 від 18.10.2012р., направлення Позивачем Відповідачу рахунку №5155 від 05.11.2012р. та видатковій накладній №5076 від 05.11.2012р.)

Пунктом 5 Договору сторони визначили строк оплати поставленого товару: протягом 28 календарних днів з моменту поставки. З моменту підписання даного договірного листа ціна на товар не підлягає збільшенню. Відповідно до п.6, строк поставки товару складає 30 календарних днів від дати підписання договірного листа.

Поставка та приймання товару здійснюється відповідно до Інструкції про порядок прийняття продукції ПТН та ТНП за кількістю та якістю П-6, П-7 (п. 7 Договору).

Згідно з п.11, датою поставки вважається дата надходження товару на склад Покупця з відміткою у видатковій накладній.

Відповідно до п. 9 даний лист вважається договірним.

Договір №2273 від 18.10.2012р. підписаний представниками обох сторін та скріплений печаткою.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договірного листа №2273 від 18.10.2012р. суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів. Відповідно до ч. 1 відповідної статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України та положень ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору поставки №2273 від 18.10.2012р . (а.с.9) укладеного у спрощений спосіб (згідно ч.1 ст.181 ГК України) між Позивачем та Відповідачем, згідно видатковій-накладній №5076 від 05.11.2012р. (а.с.10) Позивачем був поставлений товар Відповідачу на суму 4 158,28грн. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками з обох сторін.

Таким чином, враховуючи положення п.5 Договору, Відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар у строк до 03.12.2013р. включно.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, Відповідач грошове зобов'язання перед Позивачем, в частині розрахунку за прийнятий товар, не виконав. Вартість товару не сплачено у повному обсязі, тобто у сумі 4 158,28грн.

Крім того, невиконання Відповідачем своїх зобов'язань підтверджується довідкою №454 від 19.09.2013р. за підписом директора та головного бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Євросвітло», м.Луганськ, у який зазначено, що станом на поточний момент заборгованість Відповідача становить 4 158,28грн.(а.с.59)

Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що видаткова накладна №5076 від 05.11.2012р. була отримана та підписана останнім.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Доказів наявності заперечень, з боку Відповідача, щодо якості та кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не надано.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем врегульовані виключно Договором №2273 від 18.10.2012р. та інших договорів між сторонами укладено не було.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Крім того, від Відповідача 03.10.13р. надійшла заява про визнання позовних вимог №36/2 від 03.10.2013р, в якій він визнає, зокрема суму основного боргу у розмірі 4 158,28грн.

Отже, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених у договірному листі №2273 від 18.10.2012р.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 4 158,28грн. не надав, тому суд вважає позовні вимоги Позивача, у частині сплати суми заборгованості, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 95,70 грн., інфляційні втрати у сумі 12,47грн. та пеня - 312,73грн.

Стосовно нарахованих 3% річних, інфляційних втрат та пені суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Проте в Договорі умова про застосування до Відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Крім того, Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 12,47грн. та 3% річних у розмірі 95,70 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних втрат, наданий Позивачем з грудня 2012р. по липень 2013р. на суму основного боргу 4 158,28грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у повному розмірі.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 04.12.2012р. по 09.09.2013р. на суму основного боргу 4 158,28грн. Суд перевіривши арифметичний розрахунок Позивача, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Євросвітло», м. Луганськ до Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м. Докучаєвськ Донецької області про стягнення заборгованості 4579,18грн., з яких 4158,28 грн. - сума основного боргу, 95,70грн. - 3% річних ,12,47грн.- інфляційні втрати, 312,73грн. - пеня, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» (85740, Донецька області, м. Докучаєвськ, вул. Тельмана, буд. 2, код ЄДРПОУ 00191856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Євросвітло» (91031, Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Курчатова, будинок 8, приміщення 3, код ЄДРПОУ 37235095) суму основного боргу в розмірі 4 158 (чотири тисячі сто п'ятдесят вісім) грн., 28коп., 3% річних в розмірі 95 (дев'яносто п'ять) грн., 70коп., інфляційних втрат у сумі 12 (дванадцять) 47коп.

Відмовити у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Євросвітло» пені у розмірі 312,73грн.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Євросвітло» (91031, Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Курчатова, будинок 8, приміщення 3, код ЄДРПОУ 37235095) за рахунок Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» (85740, Донецька області, м.Докучаєвськ, вул. Тельмана, буд. 2, код ЄДРПОУ 00191856) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 603 (одна тисяча шістсот три) грн., 00коп.

У судовому засіданні 23 жовтня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко

Вик.Палівода Ю.В.

тел.(387-59-08)

Надруковано 5 примірника:

1-до справи;

3-позивачу;

1-відповідачу.