Рішення

від 17.10.2013 по справі 905/6236/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.10.2013 Справа № 905/6236/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Сніховській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РИКО-2011», с.Орлівка, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ», м.Макіївка, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 107743,61 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 100561,11 грн., 3% річних в розмірі 1130,04 грн., інфляційні витрати в розмірі 402,24 грн., пеня в розмірі 5650,22 грн.,

за участю представників:

від позивача: Юрченко К.М., директор,

від відповідача: Солохненко Г.М., за довір. від 24.09.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РИКО-2011» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ» про стягнення заборгованості в розмірі 107743,61 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 100561,11 грн., 3% річних в розмірі 1130,04 грн., інфляційні витрати в розмірі 402,24 грн., пеня в розмірі 5650,22 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 526, 549, 550, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України, статей 173-175, 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №06/01 від 12 червня 2012 року. Зазначив, що відповідачем не сплачена в повному обсязі вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. З урахуванням часткової сплати сума основного боргу становить 100561,11 грн.

На підставі пункту 7.3 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 5650,22 грн.

Відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані інфляційні витрати в розмірі 402,24 грн. та 3% річних в розмірі 1130,04 грн.

Загальна сума заборгованості становить 107743,61 грн.

02 вересня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «РИКО-2011» звернулось до суду з заявою про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на кошти товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ», що знаходяться на банківських рахунках в розмірі 109898,48 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17 вересня 2013 року відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 100561,11 грн., про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Підстави для неприйняття визнання позову в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 100561,11 грн. відповідачем у суду відсутні.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «РИКО-2011» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ» (Покупець) укладений договір №06/01 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, продукцію (далі по тексту - продукція), найменування, сортамент, кількість та ціна якої вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет договору, ціну продукції та загальну суму договору, порядок розрахунків, умови та строки поставки, відповідальність сторін та строк дії договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору право власності на продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання уповноваженими особами видаткової накладної на продукцію.

Згідно із пунктом 2.1 договору, кількість та номенклатура продукції вказується в специфікаціях до чинного договору. Кожна зі специфікацій з моменту підписання є невід'ємною частиною чинного договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна продукції за одиницю та за позиціями вказується в специфікаціях до договору. Ціна продукції приймається на базисних умовах, вказаних в специфікаціях.

Загальна сума договору становить суму, визначену на підставі даних специфікацій до чинного договору. Загальна сума договору може бути змінена за узгодженням сторін, у зв'язку зі зміною рівня цін та об'ємів продаж (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору, розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, згідно виставленому Постачальником рахунку, на умовах та в строки, які вказані в специфікаціях до даного договору. В рахунку та платіжних документах обов'язково повинні бути вказані номер та дата договору, номер та дата специфікацій.

Згідно із пунктом 5.1 договору, умови, строки поставки продукції та, у разі необхідності, перелік вантажовідправників та виготовлювачів вказуються в специфікаціях до договору.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими особами сторін по договору накладної на продукцію.

Кінцева прийомка продукції за кількістю та якістю здійснюється згідно з Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями та з Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями (пункт 6.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами складені додаткові угоди №1 та №2 до договору, які підписані та скріплені печатками підприємств (а.с.28,39).

Відповідно до додаткової угоди №1, Постачальник виготовляє та передає, а Покупець приймає та оплачує наступну продукцію: кран мостовий електричний однобалочний (опорний) Q-5 тон L-10,5 м у кількості 1 шт. загальною вартістю 84480,00 грн. та підкрановий шлях: двотарова балка 36М, рельс Р65 у кількості 52м загальною вартістю 123852,25 грн. Загальна вартість з ПДВ становить 249998,70 грн.

Відповідно до додаткової угоди №2, Постачальник виготовляє та передає, а Покупець приймає та оплачує наступну продукцію: стакан, запорну арматуру, ЗЗУ- свічки газопроводу у кількості 1 комплекту загальною вартістю 62980,69 грн. з ПДВ.

В наявних в матеріалах справи Специфікаціях міститься інформація про номенклатуру, кількість, загальну вартість продукції, строк поставки та порядок оплати продукції, які підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до Специфікації №1 від 25 вересня 2012 року, вартість продукції, поставленої відповідно з даною Специфікацією, становить 249998,70 грн. (двісті сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 70 копійок); строк поставки - 25 календарних днів з моменту передоплати 65% вартості продукції; порядок оплати: 35% вартості продукції протягом 10 банківських днів з моменту надання Постачальником рахунку на оплату, згідно видатковій накладній та акту прийому-передачі; датою поставки вважається дата отримання продукції на матеріальний склад Покупця, згідно видатковій накладній та акту прийому-передачі (а.с.29).

Відповідно до Специфікації №2 від 12 листопада 2012 року, вартість продукції, поставленої за даною Специфікацією, становить 62980,69 грн. (шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят гривень 69 копійок); строк поставки - 25 календарних днів з моменту передоплати 52% вартості продукції; порядок оплати: 48% вартості продукції протягом 10 банківських днів з моменту надання Постачальником рахунку на оплату, згідно видатковій накладній та акту прийому-передачі; датою поставки вважається дата отримання продукції на матеріальний склад Покупця, згідно видатковій накладній та акту прийому-передачі (а.с.40).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до Специфікації №1 та Специфікації №2, виписані рахунки-фактури №1-09 від 14 вересня 2012 року на суму 115000,00 грн., №2-09 від 19 вересня 2012 року на суму 64284,75 грн., №1001 від 16 жовтня 2012 року на суму 70713,94 грн., № 1101 від 12 листопада 2012 року на суму 33133,53 грн., №1102 від 23 листопада 2012 року на суму 29847,16 грн. (а.с.30-32, 41-42).

На виконання умов договору та Специфікацій, позивачем поставлена продукція, що підтверджується видатковими накладними №10/01/12 від 16 жовтня 2012 року на суму 249998,70 грн. та №11/01/12 від 23 листопада 2012 року на суму 62980,69 грн., які підписані особами, відповідальними за отримання товарно-матеріальних цінностей, які діяли на підставі довіреностей (а.с.33,43).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Окрім цього, факт отримання відповідачем продукції підтверджується актами прийому-передачі №10-01 від 16 жовтня 2012 року та №11-02 від 23 листопада 2012 року (а.с.34,44).

Вищевказані акти, підписані та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Також, в матеріалах справи містяться податкові накладні, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій між сторонами (а.с.15-16, 36-38).

Відповідач здійснив часткову оплату за отриману продукцію в розмірі 212418,28 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти факту отримання продукції, суму основного боргу в розмірі 105561,11 грн. визнав в повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи (а.с.54).

Відповідач отримав продукцію, але у визначений у договорі строк за неї в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Позивачем була складена претензія від 27 березня 2013 року на суму 100561,11грн., яка отримана відповідачем 28 березня 2013 року вх.№221/2013 (а.с.17).

Між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків від 22 липня 2013 року на загальну суму 100561,11 грн. (а.с.13).

Вищевказаний акт підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем продукції та не сплати в повному обсязі відповідно до накладних у встановлені договором терміни. Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 100561,11 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5650,22 грн., 3% річних в розмірі 1130,04 грн. та інфляційних витрат в розмірі 402,24 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 7.3 договору при несвоєчасному виконанню Покупцем грошових зобов'язань за чинним договором, він зобов'язаний уплатити Постачальнику пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення до моменту оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючий в період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також, відповідно до приписів Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, останній нараховував пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за періоди, зазначені позивачем, суд визнає його невірним, оскільки останнім допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір пені становить 5644,49 грн., а саме: за період з 31 жовтня 2012 року по 27 березня 2013 року на суму заборгованості 70713,95 грн. - 4296,04 грн., за період з 08 грудня 2012 року по 27 березня 2013 року на суму заборгованості 29847,16 грн. - 1348,45 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за періоди, зазначені позивачем, суд визнає його невірним, оскільки останнім допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір 3% річних становить 1128,90 грн., а саме: за період з 31 жовтня 2012 року по 27 березня 2013 року на суму заборгованості 70713,95 грн. - 859,21 грн., за період з 08 грудня 2012 року по 27 березня 2013 року на суму заборгованості 29847,16 грн. - 269,69 грн.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат на суму заборгованості в розмірі 70713,95 грн. за період з грудня 2012 року по січень 2013 року та на суму заборгованості 29847,16 грн. за період з грудня 2012 року по січень 2012 року суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір інфляційних витрат більший ніж заявлений позивачем, але суд не виходить за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат в розмірі 402,24 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з своєчасної оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РИКО-2011» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ» про стягнення заборгованості в розмірі 107743,61 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 100561,11 грн., 3% річних в розмірі 1130,04 грн., інфляційні витрати в розмірі 402,24 грн., пеня в розмірі 5650,22 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ» (86145, Донецька область, м.Макіївка, Совєтський район, вул. Чкалова, 2, код ЄДРПОУ 32672040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РИКО-2011» (86050, Донецька область, Ясинуватський район, с.Орлівка, вул. Братів Павукових, 1, код ЄДРПОУ 37320599) суму основного боргу в розмірі 100561 (сто тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн., 11 коп., 3% річних в розмірі 1128 (одну тисячу сто двадцять вісім ) грн., 90 коп., інфляційні витрати в розмірі 402 (чотириста дві) грн., 24 коп., пеню в розмірі 5644 (п'ять тисяч шістсот сорок чотири) грн., 49 коп.

В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОКАПІТАЛ» (86145, Донецька область, м.Макіївка, Совєтський район, вул. Чкалова, 2, код ЄДРПОУ 32672040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РИКО-2011» (86050, Донецька область, Ясинуватський район, с.Орлівка, вул. Братів Павукових, 1, код ЄДРПОУ 37320599) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2154 (дві тисячі сто п'ятдесят чотири) грн., 73 коп.

У судовому засіданні 17 жовтня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22 жовтня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява