Рішення

від 21.10.2013 по справі 910/16644/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16644/13 21.10.13

За позовомЗаступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної ради та Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» доТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія «ВОК» простягнення 13 729,65 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача 1:не з'явився від позивача 2:не з'явився від позивача 3:Іванов В.В. від відповідача:не з'явився прокурор:Карман В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної ради та Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (надалі - «Підприємство») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «ВОК» (надалі - «Товариство») про стягнення 13 729,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №111/09 від 01.10.2009 р. Підприємство передало у платне строкове користування нежилі приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати та експлуатаційних витрат не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 12 672,07 грн. Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 791,89 грн., 3% річних у розмірі 244,52 грн. та інфляційних у розмірі 21,17 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. розгляд справи відкладено до 21.10.2013 р. у зв'язку із неявкою представників позивача 1 та відповідача та невиконанням ними вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача 1 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №25303559.

Представник позивача 2, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується підписом представника в розписці в повідомленні про перерву, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача 3 та прокурор з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17154635 від 10.09.2013 р. та матеріалами справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009 р. між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №111/09 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення площею 15,70 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 6-А. Майно розташоване на першому поверсі адміністративно-виробничої будівлі, що знаходиться на балансі Підприємства, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 16.04.2009 р., і становить 33 910,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати (орендна плата може бути встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру, визначеному на підставі методики), затвердженої Київською обласною радою, і становить за перший місяць 1 020,50 грн.

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати. 50% орендної плати за нерухоме майно орендодавець перераховує до обласного бюджету. Кінцевий розрахунок за кожний місяць оренди проводиться орендарем після коригування орендної плати на індекс інфляції, згідно виставленого рахунку протягом 3 днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до п. 5.7 Договору орендар зобов'язується нести витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей договір укладено строком на 365 днів, що діє з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. включно.

На виконання умов Договору Підприємство передало, а відповідач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 15,70 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 6-А, що підтверджується актом прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення площею 15,7 кв.м. по вул. Краківська, 6-А.

Додатковими угодами №1 від 01.10.2010 р. та №2 від 30.09.2011 р. було продовжено строк дії Договору до 30.09.2011 р. та 30.09.2013 р. відповідно.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку прокурора, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим прокурор вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних та інших платежів у розмірі 12 672,07 грн. (в тому числі, орендна плата у розмірі 10 587,55 грн., експлуатаційні витрати у розмірі 336,30 грн. та комунальні послуги у розмірі 1 748,22 грн.)

Договір є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з вересня 2010 року по червень 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати (поточного місяця).

За таких обставин, заборгованість відповідача з орендної плати та інших платежів за період з 01.09.2010 р. по 11.06.2013 р. становить 12 672,07 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 12 672,07 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 12 672,07 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 791,89 грн., 3% річних у розмірі 244,52 грн. та інфляційних у розмірі 21,17 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати орендних та інших платежів у період з 06.09.2012 р. по 13.06.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.3 співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 3 пені у розмірі 791,89 грн., 3% річних у розмірі 244,52 грн. та інфляційних у розмірі 21,17 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 12 672,07 грн., пені у розмірі 791,89 грн., 3% річних у розмірі 244,52 грн. та інфляційних у розмірі 21,17 грн.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», державну політику щодо майна, яке знаходиться в комунальній власності, здійснюють органи місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що знаходиться в комунальній власності, здійснюють територіальна громада і створені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до преамбули Статуту Підприємства воно засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і є комунальним унітарним підприємством.

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати. 50% орендної плати за нерухоме майно орендодавець перераховує до обласного бюджету.

Враховуючи викладене, Заступник прокурора Києво-Святошинського району правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної ради та Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар»

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної ради та Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «ВОК» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б; ідентифікаційний код 33497303) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (02100, м. Київ, вул. Краківська, 6-А; ідентифікаційний код 02466949) заборгованість у розмірі 12 672 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 07 коп., пеню у розмірі 791 (сімсот дев'яносто одна) грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 244 (двісті сорок чотири) грн. 52 коп. та інфляційні у розмірі 21 (двадцять одна) грн. 17 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «ВОК» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б; ідентифікаційний код 33497303) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2013 р.

Суддя В.П. Босий