Рішення

від 26.03.2009 по справі 12/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

26.03.2009                                                                                         Справа  № 12/20

за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії, м. Ужгород

до відповідача комунального підприємства „Фармація” Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

про стягнення суми 858,21 грн. –основного боргу та 50,74 грн. –пені.

                                                                                            Суддя    Тисянчин  В. М.

                    Представники:

Від позивача –Мочар І. І., (представник за довіреністю від 05.01.2009 року)

Від відповідача –Країло М. В. (представник за довіреністю від 26.03.2009 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії,  м. Ужгород до комунального підприємства „Фармація” Закарпатської обласної ради, м. Ужгород про стягнення суми 858,21 грн. –основного боргу та               50,74 грн. –пені.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені               ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          Письмовим відзивом на позов (вх. № 2214 від 26.03.2009 року) відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та просить суд і позивача надати відстрочку виконання рішення суду строком на 1 місяць з огляду обставин зменшення обсягів господарської діяльності та кризових явищ.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши представників кожної сторони,  суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 858,21 грн.  –основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 397 від 03.02.1997 року  послуги

продовження рішення  Господарського суду     Закарпатської області по справі № 12/20           від 26.03.2009 року                     

телефонного зв'язку за період з 01.03.2008 року по 30.11.2008 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

         -  розрахунком дебіторської  заборгованості за період з 01.03.2008 року  по  30.11.2008 року;

         -  рахунками за період з 01.03.2008 року по 30.11.2008 року;

       -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача (претензія № 01-07-218 від 05.02.2009 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України та з урахуванням Закону України „Про телекомунікації” (ст. ст. 33, 36).

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є  надання послуг телефонного зв'язку (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданих послуг телефонного зв'язку є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 4.1.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 50,74 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до                        п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611  ЦК України; Закону України „Про  телекомунікації”; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом

продовження рішення  Господарського суду     Закарпатської області по справі № 12/20           від 26.03.2009 року                     

визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Методика розрахунку позивачем вартості та обсягу наданих послуг ґрунтується на встановлених нормативах і відповідачем не оспорювалась за весь період стосунків.

         Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, відстрочивши виконання рішення суду строком на 1 місяць, як виняток, чим задоволити клопотання відповідача з огляду обставин добровільного виконання рішення суду відповідачем.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

продовження рішення  Господарського суду     Закарпатської області по справі № 12/20           від 26.03.2009 року                     

2.          Стягнути з комунального підприємства „Фармація” Закарпатської обласної ради (м. Ужгород, вул. Жупанатська, 17; код 34747840) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі центру телекомунікаційних послуг Закарпатської філії (м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4; код 25438186) суму 858,21 (вісімсот п'ятдесят вісім грн. 21 коп.) –основного боргу; 50,74 (п'ятдесят грн. 74 коп.) –пені та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.