Рішення

від 02.10.2013 по справі 911/3058/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа № 911/3058/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Виробнича фірма «Імпульс», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка

до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка

про стягнення 48263,19 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача : Троценко В.А. (довіреність б/н від 22 липня 2013 року);

Шпитальник В.Л. (наказ №1 від 5 лютого 2004 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Виробнича фірма «Імпульс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про стягнення 48263,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору за №123/11 від 6 червня 2010 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за виконані позивачем роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 36000,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 9303,32 грн. та пеню в розмірі 2959,87 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 6 серпня 2013 року та призначено справу до розгляду на 21 серпня 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

Ухвалою суду від 11 вересня 2013 року в порядку ст. 30 ГПК України у судове засідання для дачі пояснень у справі №911/3058/13 викликано міського голову Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, проте, міський голова Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області у судове засідання 2 жовтня 2013 року не з'явився, у зв'язку з його перебуванням на лікарняному.

2 жовтня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) 6 червня 2010 року укладено договір за №123/11.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконання робіт на об'єкті: м. Боярка Київської області Києво-Святошинського району по вул. 1-ша Пісчана, 2а.

Згідно пункту 1.2 договору вид проектних робіт: виготовлення проектної документації насосної станції по вул. 1-ша Пісчана, 2а.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що за виконання робіт по виготовленню проектної документації відповідно до даного договору замовник перераховує виконавцю 36000,00 грн.

Згідно пункту 2.2 договору оплата за виконану роботу: 100% передоплата.

Відповідно до пункту 3.1 договору після завершення робіт по даному договору виконавець передає замовнику акт здачі-приймання робіт та податкову накладну.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що замовник протягом 5 робочих днів від дня одержання акту здачі-приймання робіт зобов'язаний розглянути отримані матеріали, підписати акт або подати обґрунтовані зауваження чи мотивовану відмову від приймання робіт.

Згідно пункту 5.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором від 6 червня 2010 року за №123/11 підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт за №123/45 на загальну суму 36000,00 грн.

Зазначений акт підписано сторонами 6 серпня 2010 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які зауваження відповідача до виконаних позивачем робіт по договору №123/11 від 6 червня 2010 року, отже, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, а саме, не розрахувався з позивачем за виконані роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 36000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не сплатив позивачу грошові кошти за виконані позивачем роботи. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості у розмірі 36000,00 грн. відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений належними та допустимими доказами, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи підлягає задоволенню у розмірі 36000,00 грн.

Також, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 2959,87 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Приписами ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки, умовами договору сторонами не встановлено та не погоджено відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, вимога щодо стягнення пені у розмірі 2959,27 грн. задоволенню не підлягає.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 9303,32 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що згідно умов договору №123/11 від 6 червня 2010 року, оплата за виконану роботу проводиться 100% передоплатою, чіткої дати, з якої виникає обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи, договором не встановлено.

Оскільки, позивач приступив до виконання умов договору без отримання 100% передоплати, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи виник, у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, зі спливом семиденного строку від дня пред'явлення позивачем вимоги.

Судом встановлено, що претензія про сплату боргу була отримана відповідачем 26 червня 2013 року. Отже, обов'язок відповідача сплатити суму боргу виник з 3 липня 2013 року, відповідно і прострочення виконання зобов'язання починається саме з 3 липня 2013 року .

Однак, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат з 6 червня 2010 року по 1 червня 2013 року. Тобто, позивачем не вірно визначено період нарахування інфляційних втрат, оскільки, прострочення виконання зобов'язання починається саме з 3 липня 2013 року.

Оскільки, інфляційні втрати нараховано позивачем в період з 6 червня 2010 року по 1 червня 2013 року, а обов'язок оплатити виконані роботи у відповідача настав лише 3 липня 2013 року, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9303,32 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 1283,34 грн. відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду копію договору про надання юридичних послуг б/н від 20 червня 2013 року, угоду №1 від 22 липня 2013 року, видатковий ордер на загальну суму 2000,00 грн. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1415/10.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» (в редакції станом на 7 липня 2012 року), де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Як встановлено судом, зі змісту договору б/н від 20 червня 2013 року про надання юридичних послуг вбачається, що предметом цього договору є надання юридичних послуг, які не є тотожними поняттю «послуги адвоката» в розумінні ст. 44 ГПК України.

Крім того, судом встановлено, що видатковий ордер від 22 липня 2013 року (копія наявна в матеріалах справи) не є належним доказам того, що перераховані позивачем кошти в сумі 2000,00 грн. було сплачено саме за послуги адвоката, оскільки, в призначенні платежу зазначено: «договір б/н від 20 червня 2013 року про надання юридичних послуг».

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат за послуги адвоката.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боряка, вул. Білогородська, 13, код 04054636) на користь Приватного підприємства «Виробнича фірма «Імпульс» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Бояра, вул. Васильківська, 34/2, код 32791992) - 36000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості та 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 34 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 7 жовтня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.