Рішення

від 11.10.2013 по справі 914/3604/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2013 р. Справа № 914/3604/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», м. Київ;

до відповідача: Селянського фермерського господарства «Ригеля В.О.», с. Роздільне Самбірського району Львівської області;

про: стягнення 43 923 грн. 29 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Воловецька О.Б. - представник на підставі довіреності № 13-11-11705 від 16.09.2013 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 20.09.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до Селянського фермерського господарства «Ригеля В.О.» про стягнення 43 923 грн. 29 коп. Розгляд справи призначено на 02.10.2013 року.

У судовому засіданні 02.10.2013 року представник позивача на виконання ухвали про порушення провадження у справі подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив. На момет судового засідання у суду були відсутні докази отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі. Судом відкладено розгляд справи на 11.10.2013 року.

У судовому засіданні 11.10.2013 року представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи, у тому числі додаткові пояснення по справі. Представник відповідача не з'явився. Конверт з ухвалою про порушення провадження у справі, адресований відповідачу, повернувся з відміткою «не проживає (помер)».

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 N 18 в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до поданої позивачем довідки серії АВ № 383894 станом на 07.10.2013 року селянське (фермерське) господарство Ригеля Володимира Омельяновича зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 11.10.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (надалі по тексту рішення - позивач, банк згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Селянського фермерського господарства «Ригеля В.О.» (надалі по тексту рішення - відповідач, позичальник згідно з договором) про стягнення 43 923 грн. 29 коп., з яких 28 683 грн. 61 коп. заборгованості по кредиту, 3 685 грн. 18 коп. заборгованості по відсотках, 230 грн. 27 коп. нарахованих відсотків, 2 788 грн. 16 коп. плати за управління кредитом, 1 926 грн. 96 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 1 434 грн. 18 коп. штрафу та 5 174 грн. 93 коп. інфляційних втрат.

Позивач згідно з умовами кредитного договору № 80/МБ/В-15 від 20.09.2007 року (надалі по тексту рішення - кредитний договір) виконав свої обов'язки по наданню кредиту. Відповідач порушив свої зобов'язання, не повернувши вчасно кредит, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів спростування боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 20.09.2007 року сторони уклали кредитний договір, згідно з п. 1 якого, банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 50 000 грн. Кредит надається позичальнику строком по 20.09.2010 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків із розрахунку 17 % річних, що обчислюється виходячи з 360 днів у році. Строк користування кредитом починається з моменту надання кредиту у відповідності з п. 2.1 цього договору.

Позивач надав відповідачу кредит у відповідності до п. 2.1 кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером № 757 від 20.09.2007 року на суму 50 000 грн.

Кредитним договором визначено умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків. Так п. 4.1 встановлено, що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок 20631332024002 та 2068332024002 в філії ВАТ КБ «Надра» згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, що є додатком № 1 до договору.

Відсотки за користування кредитом нараховуються наступним чином: починаючи з дати надання кредиту, відсотки за користування кредитом встановлюються у розмірі 17%. Позичальник повинен сплачувати відсотки згідно з графіком. У випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту у строк, встановлений п. 4.1.1. договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом або його частини у розмірі 17 % річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням.

Після настання кінцевого терміну повернення кредиту - 20.09.2010 року, відповідач кредит не повернув і відсотки за його користування не сплатив.

Позивач надсилав відповідачу вимогу про повне виконання зобов'язання, що підтверджується матеріалами справи, а саме копією вимоги вих. № 13/8/2-7515 від 12.12.2012 року та повідомленням про вручення від 15.12.2012 року.

На вказану вимогу відповідач належним чином не відреагував, борг не погасив.

11.10.2013 року позивачем подано додаткове пояснення до позовної заяви, відповідно до якого позивач зазначив, що позовні вимоги, зазначені в позовній заяві, визначалися та розраховувалися станом на 18.02.2013 року. Однак, з квітня 2013 року відповідач здійснював часткове погашення боргу, у зв'язку з чим станом на 01.10.2013 року заборгованість по кредитному договору зменшилася та становить 37 350 грн. 77 коп., зокрема, заборгованість по кредиту становить 28 683 грн. 61 коп., проценти за користування кредитом погашені повністю, пеня за порушення строків сплати тіла кредиту - 2 058 грн. 05 коп., штраф за невиконання зобов'язань - 1 434 грн. 18 коп., інфляційні втрати - 5 174 грн. 93 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є зокрема укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом із матеріалів справи, між сторонами було укладено кредитний договір, умови якого позивач виконав належним чином. Натомість відповідач вчасно кредит не повернув, чим порушив договірні зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення передбачені ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України).

Сторони визначили в кредитному договорі всі умови, пов'язані зі строком користування кредитом, нарахуванням і сплатою процентів за його користування, відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Кредитним договором встановлювався такий строк - 20.09.2010 року.

Як встановлено судом вище, вчасно відповідач кредит і відсотки за його користування не повернув. У зв'язку з цим у відповідності до п. 9 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом пеню у розмірі 0, 5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня; пеню у вказаному розмірі за порушення строків повернення кредиту; штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом.

Як підтверджується детальним розрахунком заборгованості та додатковими поясненнями по справі, поданими представником позивача в судовому засіданні, ціна позову зменшена та становить 37 350 грн. 77 коп., при цьому, оскільки частина заборгованості в розмірі в розмірі 5600 грн. була сплачена відповідачем до подання позивачем позову у справі № 914/3604/13, то позовна вимога в цій частині підлягає відмові. Сума боргу в частині стягнення 2000 грн. була погашена після звернення позивачем до суду із позовом (26.09.2013 року), то відповідно в цій частині суд припиняє провадження у справі на підставі п.1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. А розмірі пені позивачем збільшено на 131 грн. 09 коп.

Суд, перевіряючи правомірність нарахування заявлених до стягнення сум, зазначає наступне. Сумою заборгованості по тілу кредиту є 28 683 грн. 61 коп. Даний факт підтверджений та доведений матеріалами справи.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Договором сторони визначили сплату пені у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення. Проте, як зазначено в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013, розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (див. постанову Верховного Суду України від 24.10.2011 та постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі № 25/187). Відповідно розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, обчислений правильно і становить 2 058 грн. 05 коп. розмір пені відповідачем збільшений по відношенні до позовної заяви із врахуванням строків прострочення на 131 грн. 09 коп.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України). Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Зазначена правова позиція наводиться у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08. Суд визнає заявлений розмір штрафу таким, що правомірно нарахований і підлягає задоволенню повністю.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат, однак у детальному розрахунку заборгованості зазначено лише їх розмір, при цьому не вказано період, за який останні нараховуються, і не подано їх розрахунку. Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Суд виходить з умов договору про кінцевий термін оплати 20.09.2010 року і вважає за доцільне стягнути інфляційні втрати у розмірі 2 380 грн. 73 коп. за період з 21.09.2012 року до моменту звернення з позовною заявою до суду - 19.09.2013 року.

У відповідності до детального розрахунку заборгованості та додаткових поясненнях представника позивача 26.09.2013 року (після звернення з позовом до суду), відповідачем сплачено 436 грн. 92 коп. нарахованої комісії та 1 563 грн. 08 коп. заборгованості по відсотках, тому суд на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження в частині їх стягнення.

У позовній заяві позивач просив стягнути 3 685 грн. 18 коп. заборгованості по відсотках. Як підтверджується детальним розрахунком заборгованості, станом на дату звернення позивача до суду (19.09.2013 року) заборгованість по відсотках у решті суми - 2 122 грн. 10 коп. вже не існувала, тому підстав для пред'явлення їх до стягнення не було, у зв'язку з чим суд відмовляє в частині стягнення вказаного розміру боргу.

Врахувавши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, здійснивши перерахунок сум, що підлягають стягненню, суд прийшов до висновку про порушення права позивача на вчасне повернення кредиту та процентів за його користування і доцільність стягнення з відповідача наявної заборгованості у відповідності до додаткових пояснень представника позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, п. 1.1. ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Селянського фермерського господарства «Ригеля В.О.» (81432, Львівська обл., Самбірський район, село Роздільне, код ЄДРПОУ 20800961) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, будинок 15, код ЄДРПОУ 20025456) 28 683 грн. 61 коп. заборгованості по кредиту, 2 058 грн. 05 коп. пені за порушення строків сплати тіла кредиту, 1 434 грн. 18 коп. штрафу за невиконання зобов'язань, 2 380 грн. 73 коп. інфляційних втрат та 1341 грн. 99 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В задоволенні позовних вимог у частині стягнення 2 122 грн. 10 коп. заборгованості по відсотках, 2 794 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 230 грн. 27 коп. нарахованих відсотків, 2 351 грн. 24 коп. плати за управління кредитом відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 436 грн. 92 коп. нарахованої комісії, 1 563 грн. 08 коп. заборгованості по відсотках припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 14.10.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв