Постанова

від 23.10.2013 по справі 812/7844/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2013 року Справа № 812/7844/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю

представника позивача Болото О.О. довіреність від 16.10.2013,

представника відповідача Артюхової Л.Т. довіреність від 18.06.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Комерційна фірма «Кримвуглебуд» до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Луганській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 № 0000622230 та № 0000632230, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Комерційна фірма «Кримвуглебуд» до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Луганській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 № 0000622230 та № 0000632230.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі неправомірних висновків перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами позивача за період з 01.04.11. по 31.12.12. Такі безпідставні висновки податкового органу полягають у твердженнях про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами та про нікчемність укладених правочинів. Позивач, з посиланням на норми податкового законодавства, Цивільного кодексу України зазначає про відсутність у відповідача повноважень щодо оцінки правочинів позивача як нікчемних. Твердження відповідача, викладені в акті перевірки, на думку позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та досліджених під час перевірки первинних документах позивача. Натомість, під час перевірки відповідачем враховано лише висновки інших податкових органів щодо перевірки контрагентів позивача.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем проведено перевірку позивача без достатніх підстав, визначених нормами ст.ст. 75-79 Податкового кодексу України, зокрема, без врахування вимог пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу, які визначають обов'язковою умовою призначення позапланової перевірки ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на обов'язків запит податкового органу. Відповідачем не враховано дотримання позивачем зазначених норм та надання необхідних пояснень та їх документального підтвердження.

Також позивач, наводячи вимоги податкового законодавства, та вказуючи на наявність відповідних первинних документів, та відповідне відображення господарських операцій в документах податкової звітності, зазначає про правомірність визначення позивачем сум податків на прибуток та на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, вказав, що податковим органом призначено та проведено перевірку позивача у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України, а саме, у зв'язку з отриманням податкової інформації від інших податкових органів. Представник відповідача вказала також про те, що під час перевірки позивача було враховано висновки Ленінської МДПІ у м. Луганську про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності - основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, складських приміщень, автотранспортних засобів.

Представник відповідача крім того, зазначила, що в ході перевірки було досліджено первинні документи позивача, в тому числі й товарно-транспортні накладні. При цьому було встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, один і той самий автотранспортний засіб належить кільком автопідприємствам одночасно. З метою з'ясування питання належності автотранспортних засобів інспекцією 15.05.13. на адресу МРЕВ було спрямовано відповідний запит. З відповіді відділу вбачається, що інформація щодо власників транспорту відсутня.

Такі обставини, на думку представника відповідача свідчать про відсутність реального характеру операцій позивача з його контрагентами, а відтак, виходячи з норм ст. 198 Податкового кодексу України, позивач не мав підстав для включення сум податків за такими господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - Приватне підприємство «Комерційна фірма «Кримвуглебуд», ідентифікаційний код 36369112, зареєстровано виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 19.03.2009, перебуває на податковому обліку в Алчевській ОДПІ з 20.03.2009, зареєстровано платником ПДВ (т.1 а.с.111-113).

Відповідачем - Алчевською об'єднаною Державною податковою інспекцією в Луганській області у період з 28.03.2013 по 03.04.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВКК «Сатурн» за серпень 2012 року, ПП «Укравтоматизація» за грудень 2011 року, березень 2012 року, ТОВ «Уголь-Сфера 2010» за березень - квітень 2011 року, ТОВ «Укрмашінструмент-2010» за лютий 2011 року , ПП «Дарница» за лютий 2012 року, та податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, про що складено акт за № 716/223/36369112 від 10.04.2013 (т.1 а.с. 59-100).

Перевірку позивача призначено на підставі пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України наказом відповідача № 252 від 27.03.2013(т.1 а.с.38).

У висновках акта зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем :

1. п. 5.1, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ВКК «Сатурн», ПП «Укравтоматизація», ТОВ «Уголь-Сфера 2010», ТОВ «Укрмашінструмент-2010», ПП «Дарница» у сумі 173800,00 грн.. у тому числі по періодах : 1 квартал 2011 - 3522,00 грн., 2 квартал 2011 - 64 444,00 ггрн.; 4 квартал 2011 - 20915,00 грн., 1 квартал 2012 року 4 009,00 грн.; 3 квартал 2012 року - 80910,00 грн.

2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВКК «Сатурн», ПП «Укравтоматизація», ТОВ «Уголь-Сфера 2010», ТОВ «Укрмашінструмент-2010», ПП «Дарница» на суму 157 919,00. в тому числі : березень 2011 року - 2 818,00 грн., квітень 2011 року - 61 375,00 грн.; грудень 2011 - 12 851,00 грн.; лютий 2012 року - 2 535,00 грн.; березень 2012 року - 1 283,00 грн.; серпень 2012 року - 77 057,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року форми «Р» № 0000622230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 204784,00 грн., в тому числі за основним платежем 157 919,00 грн. та штрафними санкціями 46 865,00 грн. та № 0000632230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 217 979,50 грн., в тому числі за основним платежем 173800,00 грн., за штрафними санкціями 44170,50 грн. (т.1 а.с. 35-37).

Наведені обставини сторонами не заперечувались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Підпункт 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Виходячи з норм пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

До обставин, за наявності однієї з яких здійснюється позапланова документальна перевірка, норми пп. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України відносять: наслідки перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, якими виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, отримання постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;

Тобто проведення перевірки є правом податкового органу за наявності обставин та підстав, передбачених ПК України.

Суд не приймає посилань позивача на відсутність у відповідача підстав для призначення перевірки з урахуванням надання позивачем відповіді на запити податкового органу у встановлений законом 10-денний термін, оскільки право оцінювати достатність наданих пояснень та їх документального підтвердження належить відповідачу, як органу, на який покладено обов'язок щодо контролю за дотриманням податкового законодавства.

Крім того, суд вважає, що самі по собі дії щодо видання наказу, призначення та проведення позапланової документальної виїзної перевірки не впливають на права та обов'язки позивача.

Як зазначалось, за результатами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язання з ПДВ та прибутку. Саме це рішення створюють юридичні наслідки для позивача, оскільки стосуються його зобов'язань, що виражені в грошовому еквіваленті, мають очевидний економічний характер, та можуть призвести до збільшення чи зменшення активів позивача.

Разом з цим, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В силу норм п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.4.1.п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

П.137.1. ст. 137 ПК України передбачає, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пп.138.1.1. п. 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу норм п.138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з норм пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

До 01.04.2011 порядок нарахування та сплати податку на прибуток визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, який втратив чинність з набуттям чинності Податковим кодексом України.

Як зазначалось, перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 цього Закону.

П. 5.1. ст. 5 Закону 334 встановлює, що до валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) відносить суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВКК «Сатурн», ПП «Укравтоматизація», ТОВ «Уголь-Сфера 2010», ТОВ «Укрмашінструмент-2010», ПП «Дарница». При цьому посилань на відсутність первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджують правомірність визначення сум витрат, які впливають на визначення податку на прибуток, та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ акт перевірки не містить.

В свою чергу, твердження відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій виходять з висновків результатів перевірок вказаних підприємств, які було проведено Ленінською МДПІ в м. Луганську (т.3 а.с.37-54). Так, акт перевірки містить посилання, що Ленінською МДПІ було встановлено відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності - основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, складських приміщень, автотранспортних засобів, а також відсутність за місцезнаходженням. Проте, будь-яких документальних підтверджень зазначених обставин в судовому засіданні відповідачем не надано.

Натомість, на думку суду, фактичне виконання угод позивача з ТОВ «ВКК «Сатурн», ПП «Укравтоматизація», ТОВ «Уголь-Сфера 2010», ТОВ «Укрмашінструмент-2010», ПП «Дарница» підтверджено, відповідно договорами на поставку вугільної продукції, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, відомостями журналами-ордерами по рахунках (т.1 а.с.115-250, т. 2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-2, 16-26).

Посилання відповідача на те, що дослідженням наданих позивачем до перевірки встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, один і той самий автотранспортний засіб належить кільком автопідприємствам одночасно, суд до уваги не приймає, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує право власності на автомобіль. Крім того, як вбачається з укладених позивачем договорів на поставку вугільної продукції, перевезення вантажу здійснюється безпосередньо постачальником (якими виступають контрагенти позивача) на адресу кінцевих споживачів. Відтак, відповідальність за належне оформлення товарно-транспортних накладних покладається на такого постачальника, при цьому належність автотранспортного засобу тому чи іншому власнику не має значення для позивача для цілей оподаткування.

Посилання відповідача на відповідь МРЕВ про відсутність інформації про власників автомобілів, якими здійснювались перевезення за договорами позивача з його контрагентами, також не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, такі відомості отримано відповідачем після завершення перевірки, крім того, така відповідь стосується лише інформації ВРЕР з обслуговування м. Алчевська та Перевальського району Луганської області (т.3 а.с.36) Отже, така інформація не може слугувати беззаперечним доводом щодо відсутності реального характеру господарських операцій та порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності формування складу валових витрат чи податкового кредиту.

Крім того, суд вважає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправними. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення з урахуванням їх протиправності підлягають скасуванню. Тобто, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Комерційна фірма «Кримвуглебуд» до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Луганській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Луганській області від 24 квітня 2013 року форми «Р» № 0000622230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 204784,00 грн. та № 0000632230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 217 979,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Комерційна фірма «Кримвуглебуд» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 294,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч.3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 28 жовтня 2013 року.

Суддя О.В. Солоніченко