Рішення

від 21.04.2009 по справі 9/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "21" квітня 2009 р.Справа №  9/27

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/27

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агромир", м.Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 17  

до відповідача:  приватного підприємства "Агроінвест-К", м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 7, офіс 317     

про стягнення 112835,80 грн.  

Представники сторін:

від позивача - Пронін Ю.О., довіреність №1 від 02.03.2009 р., представник;

від відповідача - участі не брав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агромир" подано позовну заяву №52 від 03.03.2009 року про стягнення з приватного підприємства "Агроінвест-К" заборгованості за договором купівлі - продажу (поставки) №9/04/1-Г від 09.04.2008 року в розмірі 112835,80 грн., в тому числі: 58468,89 грн. основного боргу, 2913,86 грн. пені, 29234,45 грн. штрафу, 22218,60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні 21.04.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

                                                    ВСТАНОВИВ:

09.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агромир" (надалі - Продавець) та приватним підприємством "Агроінвест-К" (надалі - Покупець) укладено договір купівлі - продажу (поставки) №9/04/1-Г (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Продавець в строки, визначені Договором, зобов'язується передати у власність Покупця матеріально-технічні ресурси (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2. Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, термін поставки Покупцю та базис поставки, вартість товару та термін його оплати, а також інші умови визначаються в додатках та рахунку-фактурі, які складають невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що оплата за товар, поставлений згідно цього договору, проводиться Покупцем безготівково, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця грошових коштів у строки, визначені в додатках, які є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 2.5. Договору факт отримання Покупцем товару підтверджується видатковою накладною і довіреністю на кожну партію реалізованого товару. Датою оплати за товар є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно п. 5.1. Договору права та обов'язки сторін цього договору виникають в момент його підписання та припиняються належним виконанням цього договору.

Відповідно до пунктів 2.7., 2.8. Договору з дня, коли товар повинен бути оплачений Покупцем, Продавець має право вимагати від Покупця, а Покупець повинен сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами, до дня повної оплати товару, понад пеню і штраф. Відсотки за користування чужими грошовими коштами сплачуються у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен календарний день з дати, коли товар повинен бути оплачений Покупцем.

Положеннями п. 6.3. Договору передбачено, що Покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожний день прострочення оплати пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, яка залишається неоплаченою, а також штраф за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору в розмірі 50 % від вартості неоплаченого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору передано, а відповідачем прийнято обумовлений товар на загальну суму 71449,74 грн., що підтверджується видатковими накладними: №АГ-0000324 від 17.04.2008 року, №АГ-0000501 від 05.05.2008 року, №АГ-0000500 від 06.05.2008 року, №АГ-0000726 від 02.06.2008 року, №АГ-0000790 від 13.06.2008 року, №АГ-0000829 від 23.06.2008 року та довіреностями (а.с.18-23).

Строки оплати за реалізований товар передбачені в додатку №1 до Договору (а.с.17), а саме до 20.10.2008 року.

В подальшому сторонами було погоджено графік погашення заборгованості, згідно з яким останній платіж відповідач  повинен був здійснити 15.12.2008 року.

Однак, відповідач провів розрахунки з позивачем частково в сумі 12980,85 грн., що підтверджується, зокрема, платіжним дорученням №99 від 09.06.2008 року на суму 5254,00 грн., а також банківськими виписками за 18.11.2008 року на суму 4000 грн. та 19.11.2008 року  на суму 10000 грн. При цьому, господарський суд враховує, що  кошти, які надійшли  від відповідача 19.11.2008 року позивачем зараховані частково в сумі 3726,85 грн. в погашення боргу за спірним договором, а решта коштів зарахована позивачем в погашення заборгованості за договорами №4/04-Г від 04.04.2008 року та №15/09 від 15.09.2008 року.

Доказів на підтвердження проведення розрахунків з позивачем за отриманий товар в сумі 58468,89 грн. відповідач господарському суду не надав.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.  

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статтей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статтей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 58468,89 грн. підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 22218,60 грн. за період з 15.12.2008 року по 02.03.2009 року.

Враховуючи умови пунктів 2.7. та 2.8. Договору, а також положення ст. ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, зазначена сума процентів також підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, зважаючи на умови  п. 6.3. Договору, враховуючи вимоги  ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2913,86 грн. та 29234,45 грн. штрафу за період прострочення оплати товару з 15.12.2008 року по 02.03.2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері  господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил  здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Сторонами в пункті 6.3. Договору передбачено сплату Покупцем пені за прострочення виконання ним зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу в розмірі 50 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Наведене вище та матеріали справи підтверджують правомірність нарахування позивачем пені, виходячи із суми боргу 58468,89 грн. за період прострочення його сплати з 15.12.2008 року по 02.03.2009 року.

Розглядаючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агромир" щодо стягнення з приватного підприємства "Агроінвест-К" на користь позивача 29234,45 грн. штрафу, господарський суд враховує, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує цей вид неустойки до конкретного виду правовідносин, в зв'язку з чим нарахування позивачем штрафу в розмірі 29234,45 грн. є правомірним, що узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові від 28.10.2008 року у справі №2/57.

З огляду на викладені обставини та норми чинного законодавства, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 112835,80 грн., в тому числі: 58468,89 грн. основного боргу, 2913,86 грн. пені, 29234,45 грн. штрафу, 22218,60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                    ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Агроінвест-К" (м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 7, офіс 317, ідентифікаційний код 31844849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агромир" (м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 17, ідентифікаційний код 32504555) - 112835,80 грн. заборгованості, в тому числі: 58468,89 грн. основного боргу, 2913,86 грн. пені, 29234,45 грн. штрафу, 22218,60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 1128,36 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

    Суддя                                                                                                                    О.Б. Шевчук

Дата підписання рішення - 23.04.2009 р.