Рішення

від 30.03.2009 по справі 28/132/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/132/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.09                                                                          Справа №  28/132/09

Суддя   Яцун О.В.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-95», м.Запоріжжя

До відповідача: Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, м.Запоріжжя

                                                                                                 Суддя    О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Короткова Ю.Л. –представник на підставі довіреності №б/н від 25.03.2009р.

від відповідача: Кіктенко О.В. –на підставі довіреності №13 від 29.01.2009р.

Дерев'янко О.В. –на підставі довіреності №21 від 03.03.2009р.

Заявлені вимоги про стягнення з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” 90000грн.01коп. заборгованості на підставі договору №392 на капітальний ремонт установки випарного охолодження від 12.042.07р., 8865грн.00коп. інфляційних втрат, 1775грн34коп. 3% річних та 14202грн.74коп. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2009р. порушено провадження у справі №28/132/09, судове засідання призначено на 30.03.09р.

Представниками сторін було заявлено клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представником позивача в судовому засіданні було заявлено клопотання про уточнення найменування позивача, а саме просить позивачем у справі вважати –Товариство з обмеженою відповідальністю “Арго-95”.

Клопотання прийнято судом до розгляду та задоволено.

Представники відповідача проти наявності заборгованості за виконання роботи у розмірі 90000грн.01коп. не заперечують, разом з тим не погоджуються з розрахунком позивача щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Суд визнав надані документи достатніми для прийняття рішення. На підставі чого у відповідності до ст.85 ГПК України представникам сторін за їх згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені  законом або договором терміни.

Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать надані до суду документи, 12.04.2007р. між КП “ЗТМК” (замовник) та ТОВ “Арго-95” (підрядник) уклали договір на капітальний ремонт установки випарного охолодження №392, за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації: капітальний ремонт установки випарного охолодження і здати вказані роботи у встановлений цим договором строк.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що замовник здійснює передоплату у розмірі 45% вартості договору, решта 55% вартості договору перераховується після підписання акту на протязі 40 днів.

Розділом 4 договору сторони узгодили початок робіт –03 травня 2007р. та закінчення –03 липня 2007р.

27.12.2007р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору №392 від 12.04.2007р., якою встановили, що договір діє до 31.12.2008р.

04.02.208р. сторонами також була підписана додаткова угода 32 до договору №392 від 12.04.2007р., якою сторони визначили, що загальна вартість робіт за договором згідно кошторису складає 296.987грн.31коп., у тому числі ПДВ 49.497грн.88коп. Початок робіт був визначений –01 лютого 2008р., закінчення 31 травня 2008р.

Також сторонами було зазначено, що замовник здійснює передоплату у розмірі 45% вартості додаткової угоди, решта 55% вартості додаткової угоди перераховується після підписання акту виконаних робіт на протязі 20 календарних днів.

Сторони домовилися, що передоплату у розмірі 127.855грн.48коп. (платіжне доручення №08К-89 від 09.01.2008р.) по договору №392 від 12.04.2007р. вважати частиною передоплати виконання додаткової угоди №2.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На виконання умов договору відповідачем на рахунок позивача була перерахована попередня оплата у розмірі 133.000грн.00коп., про що свідчать платіжні доручення №08К-89 від 09.01.2008р. та №08К-1190 від 14.02.2008р.

Також відповідачем були здійснені періодичні платежі за виконану роботу у розмірі 73987грн.30коп., що підтверджується платіжними дорученнями №08К-4049 від 17.06.2007р., №08К-4186 від 25.06.2007р., №08К-4494 від 19.08.2007р., №809 від 26.09.2007р.

Позивач, відповідно до умов договору, в строк та належним чином виконав свої зобов'язання щодо здійснення капітального ремонту випарного охолодження на суму 296987грн.31коп., що підтверджується Актом №1 приймання виконаних робіт та Актом №2 від 01.06.2007р.

Згідно зі ст.854 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу  виконано належним чином і в погоджений строк.

Разом з тим, замовник (Відповідач) зобов'язання за договором не виконав, виконані підрядні роботи в повному обсязі після підписання акту №1 приймання виконаних робіт та Акту №2 від 01.06.2008р. не оплатив, сплатив лише 206987грн.30коп., чим порушив умови договору.

Таким чином, заборгованість КП “ЗТМК” станом на момент розгляду справи склала 90000грн.01коп.

Факт наявності заборгованості у розмірі 90000грн.01коп. підтверджується матеріалами справи.

Глава  50  ЦК  України  передбачає  підстави  та  умови  припинення зобов'язання.  Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату наданих послуг не довів, будь-яких претензій щодо виконання послуг підряднику не пред'явив, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 90000грн.01коп. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем оплати за поставлену продукцію, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 14202грн.74коп.

На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної  законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до розрахунку позивача до стягнення пред'явлена сума пені за період прострочення з 21.06.2008р. по 17.02.2009р. у розмірі 14202грн.74коп.

Згідно з п.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до норм ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Нікчемним правочином –це такий, недійсність якого встановлена законом і не потребує  його судового визнання.

Відповідно до норм ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи той факт, що умовами договору на капітальний ремонт установки випарного охолодження №392 від 12.04.2007р. сторони не передбачили відповідальність за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних підрядником підрядних робіт у вигляді стягнення пені, тому  підстав для  застосування фінансових санкцій у вигляді пені у позивача не виникло.

Таким чином, в частині позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Також за порушення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 8865грн.00коп. інфляційних втрат та 1775грн.34коп. 3% річних.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Інший розмір відсотків договором не встановлений.

Відповідно до розрахунку позивача сума інфляційних втрат за період прострочення з червня 2008р. по лютий 2009р. складає 8865грн.00коп., сума 3% річних за вказаний період складає –1775грн.34коп.

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

Враховуючи, що наданий розрахунок не суперечить нормам чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення  інфляційних втрат  слід задовольнити в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо розрахунків пред'явлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат судом не приймаються.

Судові витрати відносяться на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, ст.526,611,625 ЦК України, ст. ст.  175, 193 ГК України суд,

                                                   ВИРІШИВ:

  Позов задовольнити частково

Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м.Запоріжжя, вул. Теплична, 18, р/р 26005976712532 в ЗФ ПУМБ, МФО 313623, код ЄДРПОУ 00194731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арго-95” (юр.адреса: 69005, м.Запоріжжя, вул. Патріотична, 64; факт.адреса: 69009, м.Запоріжжя, вул.. Компресорна, б.27, р/р 260092807300 у ВАТ “СЕБ Банк”, МФО 300175, код ЄДРПОУ 23851663) 90000(дев'яносто тисяч)грн.01коп. основного боргу, 8865(вісім тисяч вісімсот шістдесят п'ять)грн.00коп. інфляційних втрат, 1775(одна тисяча сімсот сімдесят п'ять)грн.34коп. 3% річних, 1006(одна тисяча шість)грн.35коп. державного мита та 103(сто три)грн.40коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                О.В. Яцун

Рішення підписано: 01 квітня 2009р.