Рішення

від 19.03.2009 по справі 12/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

19.03.2009                                                                                           Справа  № 12/25

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фірми „Балакком”, м. Чернівці

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Унгвар”,                 м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 41 528,16 грн.

                         Суддя    Тисянчин  В. М.

                     Представники:

Від позивача –Білик О.О., (представник за довіреністю № 22 від 11.02.2009 року)

Від відповідача – не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фірми „Балакком”, м. Чернівці до товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Унгвар”,  м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 41 528,16 грн.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про  технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та клопотанням (вх. № 2001 від 19.03.2009 року) збільшив позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій 1 702,78 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 13788958 підтверджує завчасне вручення відповідачу 13.03.2009 року ухвали від 10.03.2009 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист                (п.4 ст. 129 Конституції України).

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 41 528,16 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлену, згідно договору поставки № 4600016385 від 04.10.2007 року, продукцію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

             - актом звірки взаємних розрахунків станом на 10.12.2008 року;

        - накладними: № LVБМО 1212 від 22.08.2008 року, № LVБМО 1566 від 02.10.2008 року та № LVБМО 1835 від 06.11.2008 року;

 - розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного заслуговує на увагу суду.

Втім, наявні матеріали справи стверджують документально борг в сумі 41 527,65 грн., тому в стягненні решти 0,51 грн. - основного боргу належить відмовити за недоведеністю.

        Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка продукції (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої продукції є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 1 702,78 грн. –пені. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову відповідно до ст. ст. 57, 61, 64, 65 ГПК України судом визнано неправомірними вимоги в цій частині позову і такими, що підлягають відхиленню, оскільки відсутні докази надіслання відповідачу заяви (клопотання) про збільшення розміру позовних вимог.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

         Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом         ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Унгвар”           (м. Ужгород, вул. Капушанська, 168; код 34262110) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фірми „Балакком” (м. Чернівці, вул. Комунальників, 4-Б; код 30501814) суму 41 527,65 (сорок одну тисячу п'ятсот двадцять сім грн. 65 коп.) –основного боргу та 415,28 (чотириста п'ятнадцять грн. 28 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.           В стягненні решти 0,51 грн. –основного боргу в задоволенні позову відмовити.

4.           В частині позову про стягнення 1 702,78 грн. –штрафних санкцій (пені)  - позов залишити без розгляду.

5.           Відповідно п.3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів № 7-93 від 21.01.1993 року мито, в сумі 17,02 грн. сплачене платіжним дорученням № 7254 від 17.03.2009 року підлягає поверненню з держбюджету України.

           Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.