Постанова

від 09.04.2009 по справі 2-13/2695.1-2008

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-13/2695.1-2008

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 квітня 2009 р.                                                                                    № 2-13/2695.1-2008  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги  Приватного підприємства “Анастасія”

на постанову від 04.11.2008 року Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 2-13/2695.1-2008

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомПриватного підприємства “Анастасія”

до

треті особи:Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради1.          Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації;2.          Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району міста Сімферополя”;3.          Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради

провизнання недійсним рішення

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:не з'явились

від відповідача:треті особи:Лисякова М.П. (довіреність №24/01-06/2840 від 04.09.2008р.)1.          не з'явились;2.          не з'явились;3.          Лисякова М.П. (довіреність №333/40/01 від 12.03.2009р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 31.07.2008 року у справі № 2-13/2695.1-2008 позов задоволено у повному обсязі; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської рад №1539 від 26.09.2003 року “Про часткову зміну рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12.07.2000 року “Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7кв.м. по вул. Калініна,6”.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Антонова І.В., судді –Прокопанич Г.К., Маслова З.Д.) від 04.11.2008 року у справі №2-13/2695.1-2008 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2008 року скасовано; прийнято нове рішення; в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року, а рішення Господарського суду АР Крим від 31.07.2008 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме незастосування до правовідносин сторін норм Законів України “Про приватизацію державного та комунального майна” та “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач та треті особи не надіслали.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 14 липня 1997 року між представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим у місті Сімферополі та Орендним підприємством “Лаванда” було укладено договір №136 купівлі-продажу майнового комплексу –магазину №4 Орендного підприємства “Лаванда”. За вказаним договором представництво Фонду майна Автономної Республіки Крим у місті Сімферополі продало, а товариство покупців магазину №4 Орендного підприємства “Лаванда” придбало у власність майно цілісного майнового комплексу - магазину №4 Орендного підприємства “Лаванда”, який розташований у місті Сімферополі по вул. Калініна, 6.

Площа приміщень магазину у договорі купівлі-продажу зазначена не була.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору характеристика приміщень зазначена у технічному паспорті, який має бути виданий органом бюро технічної інвентаризації та є додатком до договору. Майно включає: приміщення, інвентар, облаштування та інше майно відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії, згідно з балансом та актом оцінки вартості майна станом на 01 травня 1997 року.

Відповідно до пункту 1.3 договору згідно з актом оцінки майна, затвердженим начальником представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим у місті Сімферополі 07 липня 1997 року, вартість відчужуваного майна складає 19069,00 грн.

12 березня 1999 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради зареєстровано Приватне підприємство “Анастасія” (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30257767).

Як вбачається із Статуту підприємства, Приватне підприємство “Анастасія” є правонаступником частини прав та обов'язків Орендного підприємства “Лаванда”. Власність підприємства сформована на базі майна приватизованого магазину №4 Орендного підприємства “Лаванда”.

12 липня 2000 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради прийнято рішення №1077 “Про оформлення документів про право приватної власності по вул.Калініна,6”, яким Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації зобов'язано оформити документи про право приватної власності, а Управління міського господарства зобов'язано посвідчити свідоцтво про право приватної власності на нежитлові приміщення загальною площею 200,7кв.м. по вул.Калініна,6 за Приватним підприємством “Анастасія”.

На підставі вказаного рішення 09 жовтня 2000 року Приватному підприємству “Анастасія” було видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення площею 200,7кв.м. по вул.Калініна,6 у місті Сімферополі.

26 вересня 2003 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради прийнято рішення №1539 “Про часткову зміну рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 “Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7кв.м по вул. Калініна,6”, яким пункт 1 рішення Виконавчого комітету від 12 липня 2000 року №1078 викладено в наступній редакції: “Оформити право власності на об'єкт нерухомого майна по вул.Калініна,6 загальною площею 100,6кв.м за Приватним підприємством “Анастасія” на праві приватної власності”.

Прийняття вказаного рішення обґрунтоване зверненням Сімферопольського міжрайонного бюро реєстрації та технічної інвентаризації до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, за результатами розгляду якого Виконавчим комітетом встановлено, що позивачем для оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна було надано договір №136 купівлі-продажу єдиного майнового комплексу - магазину Орендного підприємства “Лаванда” від 14 липня 1997 року, в якому не зазначена площа відчужуваного майна; а відповідно до експертної оцінки станом на 01 травня 1997 року відчужувана площа вбудованого магазину по вул.Калініна,6 становила лише 100,6кв.м.

Вважаючи рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 та від 26 вересня 2003 року №1539 незаконними та прийнятими в порушення діючого законодавства (п.30 ст.26, п.4 ст.38, п.30 ст.43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”), Приватне підприємство “Анастасія” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з остаточними позовними вимогами: про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078; про зобов'язання Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради скасувати рішення №1539 від 26 вересня 2003 року (т.2 а.с.73-75).

Колегія суддів погоджується з тим, що зі змісту змінених позовних вимог не вбачається юридичних підстав недійсності рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 “Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7кв.м по вул.Калініна,6”, крім твердження Приватного підприємства “Анастасія” про його фальсифікацію і посилання на нього в рішенні Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1539 від 26 вересня 2003 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення від 12 липня 2000 року №1078 “Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7кв.м по вул. Калініна,6” Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради не приймалося і сторонами суду для дослідження не надавалось.

Разом з тим, у рішенні Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1539 від 26 вересня 2003 року йдеться про рішення від 12 липня 2000 року №1077 “Про оформлення документів про право приватної власності по вул. Калініна,6”, яке не порушує прав і законних інтересів позивача і ним не оспорюється, оскільки у заяві про зміну позовних вимог позивач зазначає, що рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1077 від 12 липня 2000 року прийнято у встановленому порядку і відповідає вимогам закону (т.2 а.с.75 2-й абзац зверху).

За таких обставин апеляційний суд правомірно виходив із факту відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 “Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7кв.м по вул.Калініна,6”.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради скасувати рішення №1539 від 26 вересня 2003 року “Про часткову зміну рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 “Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7кв.м, які розташовані по вул.Калініна,6 у місті Сімферополі”, то апеляційний суд цілком правомірно виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, виходячи із змісту ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, ці Кодекси не передбачають такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як зобов'язання скасувати власне рішення, і такий спосіб не встановлений будь-якими іншими законами України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Касаційний суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

По суті, предмет позову у вигляді зобов'язання скасувати власне рішення носить декларативний характер, оскільки в разі винесення рішення про таке, останнє не буде виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбутись шляхом зобов'язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку по зобов'язанню відповідача скасувати раніше прийняте Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради рішення, що фактично лежить в площині його особистого волевиявлення.

В даній ситуації способом захисту могло б бути визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1539 від 26.09.2003 року, що безпосередньо передбачено законом, але таких вимог остаточні (змінені) позовні вимоги позивача не містять.

Апеляційним судом вірно відзначено, що, розглянувши в засіданні суду змінені позовні вимоги, суд першої інстанції не прийняв по ним рішення, помилково визнавши недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 26 вересня 2003 року №1539 “Про часткову зміну рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1077 “Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7кв. м по вул.Калініна,6”.

Враховуючи наведене постанова Севастопольського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Анастасія” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року у справі № 2-13/2695.1-2008 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року у справі

№ 2-13/2695.1-2008 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос