Рішення

від 07.04.2009 по справі 9/353

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/353

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" квітня 2009 р. Справа № 9/353

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Алексєєва М.В.  

за участю представників сторін

від позивача Левшина А.Г. дов. від 10.10.08.

від відповідача не з'явився  

 Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" (м.Житомир)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" (м. Новоград-Волинський)

про стягнення 7364,19 грн.

Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача 7364,19 грн. з яких: 6960,65 грн. боргу, 276,43грн. інфляційних нарахувань, 14,14грн. - 3% річних, 112,97грн. пені.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив 3000 грн. в рахунок погашення основної суми боргу, позовні вимоги підтримав з урахуванням проведених відповідачем розрахунків.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі домовленості, досягнутою між сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю  "Агроспецресурси"  (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" (далі  - відповідач), позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 10960,65 грн.,  що підтверджується видатковими накладними № АЖ-09669 від 04.12.08., №АЖ-09930 від 11.12.08., №АЖ-10489 від 25.12.08., №АЖ-00178 від 09.01.09.  (а.с.10-13).

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі  - ЦК України) правочин, для якого законом не  встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини.

Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст.  615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона  (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 29 від 30.01.09р. з вимогою в добровільному порядку погасити заборгованість у сумі 10960,65 грн.(а.с.16).

Відповідач за переданий  товар розрахунки провів частково у зв'язку з чим на день подання позову заборгованість становила у сумі 6960,65 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив 3000 грн. в рахунок погашення основної суми боргу, у зв'язку з чим на день розгляду справи заборгованість становить 3960,65 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем  нараховано відповідачу до сплати інфляційні  нарахування у сумі 276,43 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 14,14 грн., про що свідчить розрахунок позивача (а.с.6).

Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтований. Оскільки індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях, вказані вимоги підлягаю задоволенню.   

Також позивач просить стягнути з відповідача 112,97 грн. пені, згідно п.7.3  Договору№ 89, укладеного сторонами 29.12.07р. (а.с.14-15)

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення пені,  то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.546 ЦК України неустойка (пеня) є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 ЦУ України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі.

Зазначена вимога кореспондується зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - де зазначено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін.

З наданих позивачем накладних № АЖ-09669 від 04.12.08., №АЖ-09930 від 11.12.08., №АЖ-10489 від 25.12.08., №АЖ-00178 від 09.01.09. (а.с.10-13), не вбачається, що  товар було поставлено на підставі Договору№ 89 від 29.12.07. (а.с.14).

Отже позивачем не доведено факту наявності встановлення за згодою сторін у письмовій формі неустойки у вигляді пені в певному розмірі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, позов за предметом та підставами пред'явлення не оспорив.  

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи, підлягає задоволенню частково у сумі 4251,22 грн. з яких: 3960,65 грн. боргу, 276,43 грн. інфляційних та 14,14 грн. 3% річних. В частині стягнення 3000,00 грн. боргу провадження у справі необхідно припинити, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору. В частині стягнення 122,97 грн. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.  

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтованих позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України та керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 75, п.1-1 ст. 80. ст.ст.  82-85 ГПК України, господарський суд,   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес", 11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Пушкіна,6, код ЄДРПОУ- 22051222

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси", 10002 , м. Житомир, вул. Сингаївського, 3, код 30266593:

- 3960,65грн. - боргу;

- 276,43 грн.- інфляційних нарахувань;

- 14,14 грн. -  3% річних;

- 100,43 грн.- витрат по сплаті державного мита;

- 116,19 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. боргу.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 112,97грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання.

Суддя Алексєєв М.В.

Дата підписання 14.04.09.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2,3 -  сторонам