Ухвала

від 23.10.2013 по справі 801/2312/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2312/13-а

23.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 22.04.13 у справі № 801/2312/13-а

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Бізнес Сервіс" (вул. Беспалова, 3/1, кв. 70,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Фірма "Бізнес Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002622204 від 19.02.2013 року та №0002632204 від 12.09.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України 2294 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Приватного підприємства "Фірма "Бізнес Сервіс".

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що податковим органом проведено документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Фірма Бізнес Сервіс" (ЄДРПОУ 25142267) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Сатурн-КП" (ЄДРПОУ 37145384) за період: вересень-грудень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 08.02.2013 року № 644/22-1/25142267, яким виявлені порушення ПП "Фірма Бізнес Сервіс" :

- пп.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп. 5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 331518 грн., у тому числі, за 4 квартал 2010 року у сумі 331518 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Сатурн-КП" за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму 265214 грн., у тому числі за жовтень 2010 року у сумі 700700 грн., за листопад 2010 року у сумі 88854 грн., за грудень 2010 року у сумі 106290 грн.

На підставі акту перевірки від 08.02.2013 року № 644/22-1/25142267 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002622204 від 19.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 331518 грн. - основного платежу та 82879,50 грн. - штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002632204 від 19.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 265214 грн. - основного платежу та 66303,50 грн. - штрафних санкцій.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податкове зобов'язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Судом встановлено, що діяльність позивача полягає в будівництві будівель, інших видах оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, вирощування зернових та технічних культур.

У перевіряємий період ПП "Фірма Бізнес Сервіс" мав фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Сатурн-КП".

В основу висновків, зазначених в акті перевірки від 08.02.2013 року № 644/22-1/25142267 покладений висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Київа зроблений на підставі результатів перевірки контрагента позивача - ТОВ "Сатурн-КП", відносно якого ДПІ у Шевченківському районі районі м. Києва дійшла висновку щодо безпідставного формування податкового кредиту шляхом завищення валових витрат використовуючи підприємства з ознаками фіктивності. У ході перевірки відповідачем встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Сатурн КП" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Як підтверджується матеріалами справи, 01.10.2010 року між ПП "Фірма Бізнес-Сервіс" та ТОВ "Сатурн-КП" був укладений договір купівлі-продажу № 4, за умовами якого ПП "Фірма Бізнес-Сервіс" придбало згідно накладних (у тому числі податкових) у ТОВ "Сатурн-КП" для продажу кінцевим споживачам такі товари: канцтовари, іграшки, галантерея.

За період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. було зроблено кілька операцій із закупівлі товару у ТОВ "Сатурн-КП" на загальну суму 1591282,62 грн., в т.ч. ПДВ 265213,77 грн., що підтверджується копіями накладних та податкових накладних, оформлених в установленому порядку. Зазначена сума була включена до податкових зобов'язань та валові доходи за жовтень-грудень 2010 року ТОВ "Сатурн-КП" і, відповідно, податковий кредит та валові витрати ПП "Фірма Бізнес Сервіс".

Проведення зазначених господарських операцій підтверджується також записами в первинних документах - головній книзі, журналах - ордера рахунків № 311 "Поточний рахунок в національній валюті", № 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", № 631 "Розрахунки з постачальниками", оборотній відомості за вказаними рахунками, оборотній відомості по рахунку № 282 "Товари в торгівлі", за вказаний період.

Господарські операції були оплачені з розрахункового рахунку ПП "Фірма Бізнес-Сервіс", що підтверджується виписками банку за жовтень-грудень 2010 року та іншими документами, які, зокрема, були надані для проведення даної податкової перевірки.

Товар купувався для реалізації КП "Агенство Союзпечать" (м. Севастополь), ТОВ "Агентство Союзпечать" (м. Київ), ПРАТ "Кримсоюзпечать" (м. Сімферополь) для подальшої реалізації кінцевому споживачу через мережу кіосків "Союзпечать", що також підтверджується накладними і податковими накладними за вказаний період на загальну суму 1658674,32 грн. в т.ч. ПДВ 276445,71 грн., які оформлені в установленому порядку і також досліджені під час розгляду справи.

З урахуванням вищезазначеного, висновки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, що товар від контрагенту не отримувався та не використовувався у господарській діяльності позивача є необґрунтованим.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Так, Закон України від 25.06.91р. № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування (стаття 6 Закону ).

Відповідно до статті 14 Закону, до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

На час проведення перевірки позивача, прийняття податкового повідомлення-рішення, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Поставка товарів - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності ( п.1.4. ст.1 цього Закону).

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону, об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Так, п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надавалось виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважаласья дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п. 7.4.5. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було вказано, що не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Судовою колегією встановлено, що ПП "Фірма Бізнес Сервіс" отримало від контрагента первинні документи по поставці товару, які оформлені відповідного до діючого законодавства, отже у платника податків виникло право на податковий кредит.

ТОВ "Сатурн КП" на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем був зареєстрованим суб'єктом господарювання, у зв'язку з чим мав право виписувати податкові накладні.

З огляду на зазначене, ПП "Фірма Бізнес Сервіс" обґрунтовано віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 309699 гривень у перевіреному періоді.

Щодо правомірності формування позивачем валових витрат судова колегія зазначає наступне.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку ( п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ).

П.п. 5.3.9 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

Таким чином необґрунтованими є посилання відповідача на неправомірність віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі, відповідно до п. 26 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965р. № П-6 від 15.06.1965р. та №П-7 від 25.04.1966р., а також Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363.

Колегія суддів зазначає, що вказані Інструкції та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не відносяться до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами, покупцями та продавцями, та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку, а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій позивача щодо формування валових витрат та відсутності їх заниження.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки 08.02.2013 року № 644/22-1/25142267 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 року № 644/22-1/25142267, №0002622204 від 19.02.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення була допущена описка, а саме, невірно зазначена дата прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення.

Представники сторін мають право звернутися з заявою про виправлення описки до суду першої інстанції в порядку статті 169 КАС України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 801/2312/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва