Ухвала

від 16.10.2013 по справі _824/1616/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № _824/1616/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Граб Л.С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бусхандел Україна" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом прокурора Першотравневого району в.Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Бусхандел Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкція, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року прокурор в інтересах Чернівецького обласного відділення Фонду соцзахисту інвалідів звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальність "Бусхандел Україна" на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 12110,00 грн. та пеню в розмірі 330,60 грн.

Позовні вимоги заявник мотивував тим, що відповідач належним чином не виконує вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та в силу ст. 20 цього Закону своєчасно не сплатив штрафні санкції в сумі 12110,00 грн., що слугувало підставою для нарахування пені у розмірі 330,60 грн., яку відповідач в добровільному порядку не сплачує.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 01.08.2013 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зокрема зауважив, що адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів стягуються за рішенням господарського суду, а відтак вказану справу належить розглядати в порядку господарського судочинства, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Крім того, апелянт наголошував, що наявність заборгованості зі сплати адміністративно-господарської санкції є недоведеною і не підтвердженою належними доказами, а саме відповідною інформацією Державного казначейства.

30.09.2013 року до суду надійшли письмові заперечення Чернівецького обласного відділення Фонду соцзахисту інвалідів, в яких позивач посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Бусхандел Україна" відмовити.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Бусхандел Україна" (58000, м. Чернівці, вул. Комунальників, 12, ідентифікаційний код 37240194) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 28.07.2010 р.

Відповідно до наявного у матеріалах справи звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік № 73/101/1602 форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2012 році становила 20 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів становила 0 осіб, в той час коли встановлений норматив складав 1 робоче місце, тобто не працевлаштовану 1 особу - інваліда. Фонд оплати праці штатних працівників склав 242,20 тис. грн.

Зазначені обставини і слугували підставою для застосування до товариства адміністративно-господарських санкцій в сумі 12110,00 грн. та пеня в сумі 330,60 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з наявності факту порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині несвоєчасної сплати адміністративно-господарської санкцій та пені, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі -Закон № 875-XII ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вимог ч. 2 вказаної статті Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 5 ст. 19 Закону № 875-ХІІ виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ст. 21 Кодексу законів про працю України, результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто безпосереднє працевлаштування інваліда здійснюється підприємством.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 8 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, передбачено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, апелянт зобов'язаний був самостійно сплатити на рахунок Фонду відповідні кошти, проте на день звернення позивача до суду з даною позовною заявою, товариство суму заборгованості добровільно не погасило.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно інформації Чернівецького міського центру зайнятості від 27.06.2013 р. № 25-13/2689, за відомостями статистичних звітів за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакансій)", зареєстрованих в Чернівецькому міському центрі зайнятості впродовж 2012 р., товариство з обмеженою відповідальністю "Бусхандел Україна" не заявляло вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори зокрема, за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року 875 (далі Закон № 875) Державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26.09.2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Пунктом 3 Положення передбачено, що основними завданнями Фонду є: реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; фінансування заходів щодо соціального захисту інвалідів.

З огляду на вищевказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бусхандел Україна" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Драчук Т. О.