Ухвала

від 22.10.2013 по справі 10/9

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/46310/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2010 року по справі № 10/9 за позовом Закритого акціонерного товариства «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.06.2004 року № 786/23-3/25264192.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову перевірку з питань правильності нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість. За результатами перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 29.06.2004 року №786/23-3/25264192, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87670,50грн. (з яких: 58447,00 грн. - за основним платежем; 29223,50 грн. - штрафні санкції).

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у спірній сумі за звітний податковий період - жовтень 2003 року слугував висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок застосування нульової ставки при визначенні податкових зобов'язань з експортної операції з продажу товарів.

При цьому, контролюючий орган, посилаючись на те, що відвантажена продукція не відповідає встановленим стандартам якості, покупець товару за договором купівлі-продажу не зареєстрований податковим органом платником податків, вантажно-митні декларації від 17.10.2003 року №70000/3/213537 та №40000/3/213517 не містять відмітки митниці про завершення митного контролю, дійшов висновку, що позивач повинен був визначати свої податкові зобов'язання за ставкою 20%.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

відповідно до п. 1.6 статті 1 Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 6.2.1 п. 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію.

Пунктом 1 Положення визначено, що вантажна митна декларація використовується для декларування товарів і транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2 Положення, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Згідно приписів Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307, належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли всі її графи заповнені і наведена в них інформація відповідає дійсності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 року №243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» визначено, що для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом піл час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Такий напис учиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.

Відповідно до абзацу 3 графи розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, у графі вантажної митної декларації проставляються особиста номерна печатка, підпис та прізвище посадової особи митниці, що завершила митне оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав податковому органу копії вантажних митних декларацій від 17.10.2003 року №70000/3/213537, №40000/3/213517, які містять напис у графі про вивезення товару за межі митної території України, а також підпис відповідальної особи, засвідчений гербовою печаткою.

Матеріали справи містять також лист Бориспільської митниці від 19 липня 2004 року № 10-04/543, згідно з яким митний орган підтвердив факт перетину митного кордону України по вантажно-митних деклараціях від 17.10.2003 року №70000/3/213537, №40000/3/213517.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, в діях позивача відсутній факт порушення приписів підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР , що підтверджується матеріалами справи. Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях позивача вказаного порушення відповідачем не надано.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2010 року по справі №10/9 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.