Ухвала

від 09.10.2013 по справі 1904/2756/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1904/2756/2012Головуючий у 1-й інстанції Римар Григорій Миколайович Провадження № 11/789/235/13 Доповідач - Максимович Ю.А. Категорія - ч.1 ст.122 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Максимовича Ю.А.

Суддів - Тихої І. М., Стадника О. Б.,

з участю прокурора - Гарматюка Р.Є.

захисника - ОСОБА_1

засудженого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Гусятинського районного суду від 29 липня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Хлопівка Гусятинського району Тернопільської області, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середньо-спеціальна, неодружений, непрацюючий, раніше судимий 07.11.2011 року за ч.2 ст.185 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку терміном на 1 рік,

засуджений за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання ОСОБА_2 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 листопада 2011 року і призначено остаточне покарання у виді 3 років обмеження волі.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишено попередню - підписку про невиїзд.

Цивільний позов прокурора Гусятинського району в інтересах держави в особі Комунального закладу Тернопільської обласної ради Тернопільської університетської лікарні до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину задоволено. Стягнуто витрати, понесені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 2 265 грн.

Згідно вироку суду, 06 травня 2012 року близько 01 год. 30 хв. ОСОБА_2 разом із своїми друзями перебували на прилеглій території бару «Аркан», який розташований по вул. Ринок, 1 в м. Копичинці Гусятинського району та розмовляли між собою. В той час, неподалік від них знаходився ОСОБА_4, який почувши розмову хлопців, підійшов до них щось запитати. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на грунті особистих неприязних відносин виникла суперечка, в ході якої, ОСОБА_2 умисно, кулаком правої руки наніс удар ОСОБА_4 в обличчя, заподіявши йому середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді подвійного перелому нижньої щелепи.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить змінити вирок Гусятинського районного суду від 29 липня 2013 року та пом'якшити покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст.69 КК України, призначивши покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді штрафу. В обґрунтування своїх вимог вказує, що призначене покарання є надто суворим та при його призначенні не було враховано всіх пом'якшуючих обставин.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_1 який в судових дебатах просить змінити вирок та пом'якшити покарання, із застосуванням ст.69 КК України, призначивши засудженому покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді штрафу, засудженого ОСОБА_2, який в судових дебатах та останньому слові просить суд призначити йому покарання у виді штрафу, міркування прокурора в судових дебатах про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, при наведених у вироку обставинах, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених в судовому засіданні і в апеляції не оскаржується.

Кваліфікація діяння ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України є правильною.

Покарання засудженому ОСОБА_2 у виді обмеження волі призначене у відповідності до вимог ст.ст.65-67 КК України, із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_2 повністю визнав вину і щиро розкаявся, повністю відшкодував потерпілому матеріальну та моральну шкоду, думку потерпілого щодо міри покарання, а також те, що засуджений є інвалідом третьої групи.

Враховуючи вищенаведене, суд призначив покарання у виді обмеження волі, що є більш м'якшим видом покарання, передбаченим санкцією ч.1 ст.122 КК України, та у розмірі наближеному до мінімального.

Оскільки ОСОБА_2 вчинив новий злочин під час іспитового строку за попереднім вироком, суд першої інстанції вірно застосував правила сукупності вироків, передбачені ст.71 КК України та призначив остаточне покарання також у виді обмеження волі.

Доводи в апеляції про те, що засуджений усвідомив суспільну небезпечності своїх діянь та став на шлях виправлення спростовуються матеріалами справи, згідно яких ОСОБА_2 має невідбуту та непогашену судимість та вчинив злочин під час іспитового строку.

В зв'язку з цим посилання в апеляції про можливість призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч.1 ст.122 КК України не ґрунтуються на вимогах закону.

Підстав для задоволення апеляційних вимог колегія суддів не вбачає.

Керуючись п.п.11, 13 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ст.ст. 362, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляції захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Гусятинського районного суду від 29 липня 2013 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ю.А. Максимович