Рішення

від 04.10.2013 по справі 705/4973/13-ц

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4973/13-ц

2/705/1648/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Резнік Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Уманської міської ради, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди. В позові вона вказує, що 10.10.2006 року розпорядженням Уманської міської ради № 124 рс ОСОБА_3 призначена на посаду директора комерціалізованого підприємства магазин «Електрон» (далі КПМ «Електорн»). 01 березня 2007 року позивач наказом директора КПМ «Електрон» № 30 була прийнята на роботу на посаду бухгалтера за сумісництвом. В послідуючому наказом директора КПМ «Електрон» № 5-а від 14.11.2008 року позивач переведена на постійне місце роботи на посаду бухгалтера в КПМ «Електрон». Відповідно до рішення Уманської міської ради від 18.03.2010 року № 4.9-56/5 КПМ «Електрон» ліквідоване. У зв'язку з цим відповідно до наказу директора КПМ «Електрон» № 3 від 10.08.2010 року позивач була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією КПМ «Електрон». З травня 2010 року і до дня звільнення ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату. Останню заробітну плату вона отримала за квітень 2010 року. 25.07.2013 року директором КПМ «Електрон» до ліквідаційної комісії було направлено вимогу про виплату заборгованості по заробітній платі. Виплат не проведено. Відповіді на вимогу не надійшло. Також позивач в позові вказує, що вона є інвалідом другої групи і не виплата вчасно її заробітної плати позбавила її можливості купувати ліки та проходити необхідний курс лікування в тому числі санаторно - курортного лікування. Вчасна невиплата заробітної плати призвела до втрати нормальних життєвих зв'язків позивача, вона була позбавлена нормального життєвого спілкування з оточуючими, і у зв'язку з цим позивач змушена була брати в борг гроші для забезпечення існування її сім»ї, змушена була докладати значних додаткових зусиль для нормального життя та існування членів її родини. Оскільки з часу звільнення з позивачем ОСОБА_1 так і не проведено розрахунок по заборгованій заробітній платі, а також не виплачено компенсацію за невикористані відпустки, позивач звернулася до суду з позовом в якому ставить питання про стягнення з Уманської міської ради Черкаської області на її користь: заборгованості по заробітній платі в сумі 56 733, 42 грн.; компенсації за невчасно виплачену заробітну плату в сумі 856, 72 грн.; компенсації за невикористані відпустки в сумі 4 019, 65 грн. і у відшкодування завданої моральної шкоди - коштів в сумі 20 000 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали, посилаючись на викладені в ньому обставини і просили суд його задоволити. Позивач ОСОБА_1 підтвердила, що вона перебувала в трудових відносинах з КМП «Електрон», працювала на посаді бухгалтера і наказ про прийняття її на роботу та наказ про звільнення її з роботи у зв'язку з ліквідацією були прийняті директором КМП «Електрон» ОСОБА_3 Також ОСОБА_1 зазначила, що після звільнення її з роботи вона фактично продовжувала виконувати обов'язки бухгалтера і займалась оформленням бухгалтерської документації КМП «Електрон». Також вона пояснила, що обрахунки з приводу розміру заборгованості вона здійснювала самостійно на підставі первинних документів, які були їй надані директором КМП «Електрон».

Представник відповідача Уманської міської ради Черкаської області в судовому засіданні позов не визнав та вказував на відсутність підстав для його задоволення. Він вказував, що Уманська міська рада Черкаської області не може бути відповідачем по позову ОСОБА_1 оскільки КМП «Електрон» є юридичною особою, яка фактично існує і на сьогоднішній день, оскільки відомості про його ліквідацію до Єдиного державного реєстру не внесено. Навпаки комунальне підприємство «Комерціалізоване підприємство магазин «Електрон» є юридичною особою і на підставі ч. 4 ст. 89 ЦК України про нього внесенні відомості до Єдиного державного реєстру, код 14190688. У позивача ОСОБА_1 та Уманської міської ради ніяких відносин з приводу укладення чи розірвання трудового договору відповідно до вимог КЗпП України - не було. На думку представника відповідача з врахуванням відповідних положень ст. 21 КЗпП України - належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір. В запереченні на позовну заяву також зазначено, що не дивлячись на те, що засновником КМП «Електрон» була Уманська міська рада, вказане підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом в п. 1.3 Статуту якого зазначено, підприємство набуває майнові та не майнові права і обов'язки, виступає позивачем і відповідачем у судових органах, засновник не несе відповідальності по зобов'язаннях підприємства, а підприємство не відповідає по зобов'язаннях засновника. Крім того, в запереченні представник відповідача вказував, що ознайомившись з позовною заявою можна стверджувати, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтвердженні та не доводяться у позові жодними розрахунками. На думку представника відповідача позивачем до суду не представлено підтверджуючих документів чи розрахунків про те, що за період з травня до 10.08.2010 року позивачу було нараховано заробітну плату в сумі 5216, 75 грн., а тому нарахування заборгованості по невиплаті заробітної плати в сумі 56 733,42 грн. є необґрунтованим. Теж саме стосується і розрахунку компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату. Також у позовній заяві, з приводу компенсації за невикористані відпустки, не надано підтверджуючих документів з приводу невикористання позивачем щорічних відпусток саме із незалежних від неї причин. У позовній заяві не зазначено джерело походження доданих до неї матеріалів і жодних із документів не підписаний, тому у відповідача є сумнів з приводу допустимості відповідних копій документів в якості доказів.

Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні вказувала, що вона працювала на посаді директора КМП «Електрон» з 2006 року по серпень 2013 рік. Приймалась на роботу та звільнялась з роботи розпорядженнями Уманської міської ради. Після прийняття рішення про ліквідацію в 2010 році на підприємстві була заборгованість по виплаті заробітної плати, гроші на рахунку підприємства були, однак рахунки були заблоковані виконавчою службою у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті орендної плати. ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з КМП «Електрон» і накази про прийняття на роботу і про звільнення з роботи ОСОБА_1 приймалися нею, як директором КМП «Електрон». Останній раз заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалась в квітні 2010 року. Вона підтвердила, що в даний час створена і працює ліквідаційна комісія.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 14.11.2008 року прийнята на посаду бухгалтера на постійне місце роботи. Це підтверджується записом в трудовій книжці ОСОБА_1 Підставою для внесення відповідного запису в трудову книжку був наказ директора КМП «Електрон» № 5а від 14.11.2008 року.

10.08.2010 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера в зв'язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ директора КМП «Електрон» №3 від 10.08.2010 року).

Довідки про розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 на КМП «Електрон» і за який за період вона утворилась - позивачем до справи не додано. При цьому сума заборгованості визначена - 56 733, 42 грн.

Також на має доказів на підтвердження факту наявності невикористаних відпусток і за який період про стягнення компенсації за які позивач ставить питання в позові визначивши розмір компенсації 4 019, 65 грн.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради народних депутатів № 190 від 08.04.1992 року «Про реєстрацію комерціалізованого магазина «Електрон», було проведено реєстрацію самостійного комерціалізованого підприємства на базі діючого магазину «Електрон» із збереженням основних напрямків його діяльності. Також вказаним рішенням було проведено реєстрацію Статуту комерціалізованого магазина «Електрон».

Згідно рішення № 190 від 08.04.1992 року комерціалізованому магазину «Електрон» дозволено виготувати круглу печатку, кутовий штамп.

Відповідно до положення п.1.3. Примірного Статуту підприємства роздрібної торгівлі, підприємство набуває майнові та немайнові права і обов'язки, виступає позивачем і відповідачем в судових органах. Засновник не несе відповідальності по зобов'язаннях і підприємства не відповідає по зобов'язаннях засновника.

Відповідно до рішення сесії Уманської міської ради від 30.05.2013 року № 3.18-36/6, міською радою було прийнято рішення про ліквідацію комунального підприємства комерціалізованого підприємства магазин «Електрон» та затверджено склад ліквідаційної комісії.

Відповідно до рішення сесії Уманської міської ради від 20.08.2013 року № 3.19-37/6 було затверджено проміжний ліквідаційний баланс комунального підприємства комерціалізованого підприємства магазин «Електрон».

Відповідно до ст. 1 Закону України „ Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 2 Закону України " Про оплату праці" структуру зарплати становить основна та додаткова зарплата, яка включає в себе доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, тощо.

Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-111 та "Порядком проведення компенсації громадян втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" затвердженим постановою КМ України від 21.02.2001 року №159, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого органу. Нарахування компенсації провадиться у разі затримки на один місяць і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період виплати доходу.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звертатись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами відповідних положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства України, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, яка заподіяна внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Тобто, за змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Так. згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, що встановлені чинним законодавством України, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди в т.ч. і моральної підлягають:

- наявність шкоди;

- протиправність діяння заподіювача шкоди;

- наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями;

- наявність вини особи ( до якої пред'явлено позов) в її заподіянні.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди" з наступними змінами і доповненнями ( далі Постанова), зокрема в п. 2, вказано з посиланням на чинне законодавство України - відповідні Закони України, що спори про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди судами розглядаються коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень та у випадках прямо передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди - за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків відповідальність несе організація з якою працівник перебуває в трудових відносинах.»

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На позивача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень КЗпП України та Цивільного кодексу України. Тобто, відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України - позивач повинна був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені нею обставини. Однак таких доказів вона не надала і не ставила питання в судовому засіданні про їх витребування. Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довела тих обставин, на які вона посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає до задоволення.

Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що Уманська міська рада є неналежним відповідачем у справі, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 47, 48,49, 83, 115, 116, 233 КЗпП України, ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 57-60, 88,208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову до Уманської міської ради Черкаської області, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-и днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.В. Резнік