Постанова

від 29.08.2013 по справі 804/10788/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 р. Справа № 804/10788/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Якуб Д.В.

за участю сторін:

представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представник відповідача Гармаш О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сігурно» (п.н.ю.о. 36960076) за червень- липень 2010 року та по складанню Акту перевірки № 2393/17-2/НОМЕР_1 від 19.06.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами: ТОВ «Сігурно» (п.н.ю.о. 36960076) за червень-липень 2010 року».

- визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області щодо встановлення в Акті перевірки № 2393/17-2/НОМЕР_1 від 19.06.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами: ТОВ «Сігурно» (п.н.ю.о. 36960076) за червень-липень 2010 року» порушень з боку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1).

- визнати протиправним повністю та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 25.07.2013р. № 0006591720, винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) нарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5125,00 грн., з яких 4100,00 грн. - основний платіж, 1025,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сігурно» (код ЄДРПОУ 36960076) за червень - липень 2010 року, за результатом якої складено Акт № 2393/17-2/НОМЕР_1 від 19.06.2013р., є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а податкове повідомлення - рішення № 0006591720 від 25.07.2013р. є незаконним та підлягає скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, надали письмові пояснення на адміністративний позов від 28.08.2013, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов від 28.08.2013, в якому зазначив, що оскаржуване Позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 перебуває на податковому обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області.

Працівниками Лівобережної МДПІ на підставі наказу від 03.06.2013 №625 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сігурно» (код ЄДРПОУ 36960076) за червень-липень 2010 року.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 19.06.2013 №23935/17-2/НОМЕР_1, яким встановлено порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлен ними по правочинах, здійснених підприємцем при придбанні та наступному продажу товарів та використання послуг, «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «Сігурно» та юридичну дефектність первинних документів, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб протягом II кварталу 2010 року.

- пп. 7.2.1 та 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до недоплати податку не додану вартість у сумі - 4100,00 грн., в тому числі III квартал 2010 року - 4100,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки 15.07.2013р. Позивач подав заперечення до Акту перевірки.

02.08.2013р. Позивачем отримано лист Відповідача від 22.07.2013р. за вих. № 1563/6/17-3 щодо розгляду заперечень, в якому Акт перевірки залишено без змін.

Вищевикладені порушення стали підставою для винесення Лівобережною МДПІ податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 25.07.2013 №0006591720, яким донараховано податок на додану вартість на загальну суму 5125,00 грн. (основний платіж - 4100,00 грн., штрафна санкція - 1025,00грн.).

Що стосується проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сігурно» (код ЄДРПОУ 36960076) за червень - липень 2010 року судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що листами від 20.01.2011 №2386/7/23-113 та від 23.03.2011 року №12888/7/23-113 від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська отримано акт від 18.01.2011 №47/231/36960076 про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно» (код ЄДРПОУ 36960076) з питань дотримання вимо податкового та іншого законодавства за серпень 2010 року та акт від 21.03.2011 №750/231/36960076 з питань дотримання вимог податкового законодавства України за червень - липень 2010 року.

Згідно п.78.4, 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до п.79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що враховуючи той факт, що у червні, липні 2010 року ФОП ОСОБА_4 мала фінансово господарські взаємовідносини з ТОВ «Сігурно», начальником Лівобережної МДПІ прийнято рішення у формі наказу від 03.06.2013 №625 на проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_4

На підставі ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 625 від 03.06.2013, виданого Лівобережною МДПІ головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Каторгіною Аллою Олександрівною, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сігурно» (код ЄДРПОУ 36960076) за період червень 2010 року та липень 2010 року.

Як зазначено в акті, ФОП ОСОБА_4 повідомлена про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки копією наказу від 03.06.2013 №625 та повідомленням від 03.06.2013 за №15792, яке направлено на адресу Позивача засобами поштового зв'язку із повідомленням про вручення 04.06.2013.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Як встановлено судом, повідомлення № 15792/6/17-3 від 03.06.2013 року з копією наказу №625 від 03.06.2013, в якому зазначено дату проведенная перевірки - з 06.06.2013р., направлено Відповідачем поштою на адресу Позивача тільки 04.06.2013р., та отримано Позивачем 07.06.2013р.

В пункті 1.1 Акту перевірки зазначено, що перевірка проводилася з 06 червня 2013 року.

Зазначене вище свідчить про недотримання Відповідачем законодавчо-визначених умов проведення документальної невиїзної перевірки Позивача.

Отже суд приходить до висновку, що Відповідач порушив порядок та умови проведення перевірки, передбачені Податковим законодавством України.

З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сігурно» (п.н.ю.о. 36960076) за червень- липень 2010 року обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій по складанню Акту перевірки № 2393/17-2/НОМЕР_1 від 19.06.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами: ТОВ «Сігурно» за червень-липень 2010 року» та викладення у ньому висновків не підлягають задоволенню, оскільки акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків позивача чи відповідача, крім фіксації факту проведення певних дій, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. Крім того, дії відповідача по складанню акта перевірки належать до прав податкового органу, що надане йому чинним податковим законодавством в межах компетенції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як свідчать обставини справи, листами від 20.01.2011 №2386/7/23-113 та від 23.03.2011 року №12888/7/23 113 від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровськ отримано акт від 18.01.2011 №47/231/36960076 про результати документальної невиїзної перевірк товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно» (код ЄДРПОУ 36960076) з питань дотриманн вимог податкового та іншого законодавства за серпень 2010 року та акт від 21.03.201 №750/231/36960076 з питань дотримання вимог податкового законодавства України за червень липень 2010 року.

Згідно з отриманим актом перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткуванн по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у червні, липні 2010 року, в розумінні ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями), також встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.І, 2 ст.21: ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Сігурно» (код ЄДРПОУ 2679616169) при придбанні та продажу товарів (послуг).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 протягом червня 2010 року, липня 2010 року мала взаємовідносини з ТОВ «Сігурно».

Зокрема, Позивачем протягом червня 2010 року придбано у ТОВ «Сігурно» спецодяг на загальну суму 34200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5700,С грн.) та протягом липня - тканину на загальну суму 24600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4100,00 грн.).

Вказані суми ПДВ віднесені Позивачем до складу податкового кредиту, а саме по декларації: II квартал 2010 в сумі 5700,00 грн. та по декларації за III квартал 2010 року в сумі 4100,00 грн.

Фактично закупівля товару (спецодяг, маски, респіратори, рукавички та інше) Позивачем від ТОВ «Сігурно» у червні-липні 2010 року здійснювалась для подальшого продажу.

Отриманий у ТОВ "Сігурно" товар сплачений Позивачем в повному обсязі.

Придбаний Позивачем у ТОВ "Сігурно" товар був проданий своїм основним покупцям: ТОВ «Кільчень», ГШ «Август», ФОП ОСОБА_7, ГШ «Талан Торг», Дії «Дніпропетровський завод прецинзійних труб», ТОВ «Альфа ком», КП «Бренд», перелік яких наведено в Акті перевірки (надалі - Підприємства-покупці), тобто товар використовувся в межах господарської діяльності Позивача.

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує укладення та виконання даного договору, а саме: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, виписки по рахункам.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини ФОП ОСОБА_4 та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначеного договору, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відносно наданих до перевірки та відображених в акті перевірки первинних документів ДПІ жодних зауважень висловлено не було.

Отже, в акті перевірки відображено факт придбання послуг, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних послуг позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зроблено висковок про порушення ФОП ОСОБА_4 ч.5 cт. 203, ч.1,2 cт. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємцем при придбанні та наступному продажу товарів та використання послуг, «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «Сігурно» та юридичну дефектність первинних документів, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб протягом II кварталу 2010р.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт оскаржуваної перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ФОП ОСОБА_4 щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, зазначені в Акті оскаржуваної перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Викладені в акті перевірки судження перевіряючого про порушення платником податків вимог статей 203, 215, 216, 228 ЦК України не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодитись з висновком відповідача, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Сігурно», є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції (Лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11, 02.06.2011).

Висновок відповідача про нікчемність вчинених правочинів ґрунтується тільки на припущеннях перевіряючих та на підставі актів перевірок інших контрагентів позивача.

Однак, судом критично оцінюються посилання відповідача на акти від 18.01.2011 №47/231/36960076 про результати документальної невиїзної перевірк товариства з обмеженою відповідальністю «Сігурно» (код ЄДРПОУ 36960076) з питань дотриманн вимог податкового та іншого законодавства за серпень 2010 року та від 21.03.201 №750/231/36960076 з питань дотримання вимог податкового законодавства України за червень липень 2010 року, як підстави для висновків оскаржуваної перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення шо, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що позивач протягом 2010 року здійснював господарську діяльність та оподаткування одержаних доходів від здійснення цієї господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування як платник єдиного податку, про що свідчить видане Відповідачем Свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_7 від 01 січня 2010 року на 2010 рік, та як платник податку на додану вартість, про що Відповідачем видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.02.2006р. № 56269514.

Згідно Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98, суб'єкти малого підприємництва застосовують спрощену систему обліку господарських операцій.

Як зазначено в Акті перевірки № 2393/17-2/НОМЕР_1 від 19.06.2013р. (п. 1.3.2), Позивач використовував протягом 2010 року та використовує до сьогодні в своїй господарській діяльності на підставі договору суборенди № 023 від 03.12.2009 року, укладеного з ТОВ "Компанія "Май Дім", складське приміщення, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вінокурова, 1

Позивач в своїй господарській діяльності використовує транспортний засіб - мікроавтобус марки "Ford Tranzit" державний номер НОМЕР_4, якій належить на праві власності на підставі біржової угоди № 104144 від 30.04.2010р., на заміну якого видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, видане 30.04.2010р. Дніпропетровським ВРЕВ-2 УДАЇ ГУМВС України в Дніпропетровській області, на заміну якого було видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6, виданого 07.09.2011р. Дніпропетровським РП PEP 2 УДАЇ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 - сестрі ОСОБА_4. Так, відповідно до п. 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Фактично закупівля товару (спецодяг, маски, респіратори, рукавички та інше) Позивачем від ТОВ «Сігурно» у червні-липні 2010 року здійснювалась на підставі Договору №690106 від 01.06.2010 р., укладеного між Позивачем та ТОВ "Сігурно".

Згідно договору поставка товару від ТОВ "Сігурно" Позивачу здійснювалася на складі ТОВ "Сігурно" за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Мукачевська, 280.

Передача товару оформлена накладними № 690106 від 01.06.2010 року на суму 34200, 00 грн, в т.ч. ПДВ 5700,00 грн.; № 690507 від 05.07.2010 року на суму 24600.00 грн., в т.ч. ПДВ 4100.00 грн; Товарно-транспортними накладними 10610 до дорожнього листа 690106 від 01.06.10 р., та 50710 до дорожнього листа 690507 від 05.07.10 р.

Отриманий у ТОВ "Сігурно" товар сплачений Позивачем в повному обсязі платіжними дорученнями № 48 від 29.06.2010 р. на суму 8000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1333,33 грн., № 50 від 05.07.2010 р. на суму 18000,00 грн., в т.ч. 3000,00 ПДВ грн, № 51 від 07.07.2010 р. на суму 8000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1333,33 грн., № 52 від 15.07.2010 р. на суму 2000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333,33 грн., № 53 від 22.07.10 р. на суму 2600,00 грн., в т.ч . ПДВ 433,33 грн., № 55 від 02.08.10 р. на суму 8000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1333,33 грн., № 62 від 25.08.10 р. на суму 7000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1166,67 грн., № 63 від 30.08.2010 р. на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн.

Суми сплаченого Позивачем податку на додану вартість підтверджені податковими накладними № 690106 від 01.06.2010 року на суму 34200,00 грн, в т.ч. ПДВ 5700,00 грн.; № 690507 від 05.07.2010 року на суму 24600,00 грн, в т.ч. ПДВ 4100,00 грн.

Вивезення товару Позивач здійснював як власними силами, так із залученням перевізників. Товар перевозився до складу, що орендується Позивачем.

Більша частина придбаного у ТОВ "Сігурно" в червні-липні 2010 року товару була продана в червні-липні 2010 року (період, що був предметов перевірки Відповідача) Позивачем разом з іншим товаром наступним покупцям: ТОВ «Кільчень» на підставі договору №10 від 01.01.10 р., ПП «Альфа ком» на підставі договору №4 від 01.01.10 р, КП «Бренд» на підставі договору №3 від 01.01.10 р, ПП «Талан-Торг» на підставі договору №1 від 01.01.10, ФОП ОСОБА_7 на підставі договору №5 від 01.01.10, ГП Дніпропетровський завод прецинзійних труб» на підставі рахунку №62 від 25.05.10 р, ПП «Август» на підставі рахунку № 57 від 21.05.10 р, а залишок товару в подальшому було також продано Позивачем (це була тканина) і ТОВ «Східлімітед» виконував послуги пошиття для ФОП ОСОБА_4 акт №143005.1 від 30.05.13 р податкова накладна 897 від 30.05.2013р, а потім вироби були реалізовані покупцям ТОВ «Днепрспецремонт» видаткова накладна № 1 від 22.05.2013 р, податкова накладна № 17 від 22.05.2013, податкова накладна № 1 від 07.05.2013р, ТОВ «Фірма «Bin-Гарант» видаткова накладна №3 від 27.05.2013р, податкова накладна № 25 від 27.05.2013р, податкова накладна № 3 від 13.05.2013р., ТОВ «Синергія» видаткова накладна № 21 від 27.05.2013р, податкова накладна № 21 від 24.05.2013р, ТОВ «Вето» видаткова накладна № 6 від 27.05.2013р, податкова накладна № 24 від 27.05.2013р, податкова накладна № 6 від 14.05.2013р., ТОВ «Вето» видаткова накладна № 4 від 27.05.2013р, податкова накладна № 4 від 13.05.2013р, податкова накладна № 23 від 27.05.2013р., ПП «НВО Перспектива» видаткова накладна № 5 від 28.05.2013р, податкова накладна № 5 від 14.05.2013р., а в червні 2013р послуги пошиття виконував ТОВ «Геніус» акт № 142706 від 27.06.2013р, податкова накладна № 1552 від 27.06.2013р , вироби було реалізовано ТОВ ПМТП «Спецснаб» видаткова накладна № 6 від 27.06.2013р, податкова накладна № 6 від 18.06.2013р, ТОВ «Вето» видаткова накладна № 7 від 20.06.2013р, податкова накладна № 2 від 04.06.2013р, податкова накладна № 7 від 20.06.2013р, ТОВ «Фірма «Bin-Гарант» видаткова накладна № 8 від 20.06.2013р, податкова накладна № 8 від 20.06.2013р, податкова накладна № 3 від 04.06.2013р. Тобто придбаний у ТОВ "Сігурно" товар Позивачем використовувався в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях.

Згідно вказаних договорів та домовленостей поставку товару покупцям Позивач здійснював на своєму складі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Вінокурова, 1.

Передача товару підтверджена відповідними накладними № 46 від 01.06.10 ТОВ «Кільчень», № 51 від 16.06.10 за довіреністью №160 від 16.06.10 ПП «Альфа ком», № 55 від 29.06.10 КП «Бренд» , № 48.1 від 04.06.10 ПП ТД «Талан-Торг» , № 54 від 23.06.10 ПП ОСОБА_7, № 48 від 04.06.10 ПП ОСОБА_7, № 43 від 09.06.10 за дов № 1/05/01 від 01.06.10 ДП «Дніпропетровський завод презенційних труб», № 67 від 03.06.10 за дов №91 від 06.06.10. ПП «Август 2008», а на суми сплаченого покупцями податку на додану вартість видані податкові накладні №46 від 01.06.10 ТОВ «Кільчень», №47 від 02.06.10 ПП «Август», №48 від 04.06.10 ПП ОСОБА_7, №48.1 від 04.06.10 ПП ТД «Талан-Торг», №51 від 16.06.10 ПП «Альфа ком», № 52 від 16.06.10 ПП«Дніпропетровський завод презенційних труб», №54 від 23.06.10 ПП ОСОБА_7, №55 від 29.06.10 КП «Бренд».

Товар, в тому числі ПДВ, оплачений покупцями в повному обсязі. Що підтверджено банківськими виписками від 01.06.2010, 02.06.2010, 04.06.2010, 16.06.2010, 22.06.2010, 23.06.2010.

Вивезення товару із складу Позивача здійснювалося силами та автотранспортом покупців.

ТОВ „Сігурно" та вказані вище підприємства-покупці, були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам та поняттю юридичної особи та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, та на час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби за місцем реєстрації та являлися платниками ПДВ

Факт здійснення ТОВ "Сігурно" господарської діяльності, та, відповідно, господарських операцій та вчинення правочинів підтверджується також судовими рішеннями у справах № 2а/0470/11424/11 (Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012р.), № 2а-0870/5309/11 (Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2011р, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013р), № 2а/0470/3133/11 (Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2011р, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011р.), № 2а- 0870/7171/11 (Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2011р., Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012р), № 2а/0470/6106/12 (Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2012р., Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013р.), № 2а-5847/11/1070 (Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р.) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, винесених органами державної податкової служби.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем доведено наявість фізичних, технічних та технологічних можливостей Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 для вчинення правочинів з іншими контрагентами», що становлять зміст господарської операції. Зазначені обставини підтверджуються первинною документацією позивача, яка була надана представником позивача та міститься в матеріалах справи.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ФОП ОСОБА_4 товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, вищенаведене свідчит проте, що позивачем правомірно були сформовані показники податкової звітності на підставі господарських відносин з ТОВ «Сігурно», а тому суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Разом з тим, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розраховуючи суму сплаченого судового збору у розмірі 120,07 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 102,74 грн.

Керуючись ст. 158-160 КА України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сігурно» (п.н.ю.о. 36960076) за червень - липень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2393/17-2/НОМЕР_1 від 19.06.2013.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013р. №0006591720, винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області, яким нарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5125, 00 грн., з яких 4100,00 грн. - основний платіж, 1025,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 102,74 грн. (сто дві гривні 74 копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст складено 03.09.2013.

Суддя О.С. Луніна