Постанова

від 29.10.2013 по справі 826/6370/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6370/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрогресГруп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрогресГруп» до Житомирської обласної державної адміністрації, треті особи: Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області, Головне управління Держсанепідемслужби у Житомирській області, Великонизгірецька сільська рада Бердичівського району Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ПрогресГруп» до Житомирської обласної державної адміністрації, треті особи: Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області, Головне управління Держсанепідемслужби у Житомирській області, Великонизгірецька сільська рада Бердичівського району Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» (ТОВ «ПрогресГруп») та Дочірнім підприємством «Премдор-Україна» було укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 7.0000 гектарів, цільове призначення: землі промисловості, кадастровий номер 1820880900:01:000:0501, що розташована за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, на території Великонизгірецької сільської ради, вул. Низгірецька 127, за межами населеного пункту та договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 2.7590 гектарів, цільове призначення: землі промисловості, кадастровий номер1820880900:01:000:0500 за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, на території Великонизгірецької сільської ради, вул. Низгірецька, 100, за межами населеного пункту.

В матеріалах справи міститься акт прийому-передачі будівлі від 09 грудня 2010 року, згідно якого продавець передав, а Покупець прийняв нежитлову будівлю цеху по виробництву зрошеного брусу, внутрішніх та зовнішніх дверей, загальною площею 17 570, 70 кв.м., розташована за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Великі Низгірці, вул. Низгірецка, 100, право власності Продавця на яку підтверджено свідоцтвом на право власності на нерухоме майно серії САС № 831873, виданим ДП «Премдор-Україна» виконкомом Великонизгірецької сільської ради 13 квітня 2010 року, яке зареєстроване в Бюро технічної інвентаризації 13 квітня 2010 року за номером 7866393. Цим актом Покупець та Продавець засвідчують, що з дня укладення Договору купівлі продажу Будівлі від 08 грудня 2010 року, укладеного між Продавцем та Покупцем, Продавець передав, а покупець прийняв всі майнові права на будівлю, а також набув право здійснити оформлення та державну реєстрацію права власності на Будівлю.

Комунальним підприємством «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 21 грудня 2010 року здійснено державну реєстрацію права власності Позивача на нежитлову будівлю, цеху по виробництву зрошеного брусу, внутрішніх та зовнішніх дверей, загальною площею 17 570, 70 кв.м., розташована за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Великі Низгірці, вул. Низгірецька, 100, про що здійснено запис № 50 в книзі № 68.

Також, КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 21 грудня 2010 року здійснено державну реєстрацію права власності позивача на адміністративно-побутовий корпус готовністю 73% літ А, склад готовністю 79% літ Б, склад готовністю 79% літ В, розташована за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Великі Низгірці, вул. Низгірецька, 127, про що здійснено запис № 487 в книзі № 77.

З метою оформлення права користування, 31 травня 2011 року позивач звернувся до ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 9, 759 га на території Великонизгірецької сільської ради Бердичівської району.

Після отримання технічної документації для оформлення договору оренди, позивач 15 вересня 2011 року звернувся до Житомирської обласної державної адміністрації з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою.

У відповідь на звернення стосовно затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» для промислового використання площею 9, 7590 га в межах Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району, Головне управління Держкомзему у Житомирській області 14 жовтня 2011 року № 22-5009/06/09-11 повідомило про розгляд заяви на засіданні комісії облдержадміністрації по розгляду звернень підприємств, організацій, установ та громадян щодо надання земельних ділянок 04 жовтня 2011 року. За результатами роботи комісії прийнято протокольне рішення про повернення матеріалів на доопрацювання на підставі наступного зауваження - відсутній акт обстеження зелених насаджень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач усунув зазначене зауваження та провів обстеження, отримавши акт обстеження зелених насаджень, складений Великонизгірецькою сільською радою 27 грудня 2011 року, який був доданий до технічної документації.

У відповідь на повторне звернення позивача від 20 січня 2012 року № 0604/41/1-12 відповідач відмовив у затвердженні технічної документації, посилаючись на наступні зауваження: в технічній документації не вказано вид підприємницької діяльності, що не дає можливості визначити розмір санітарно-захисної зони, згідно санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд (дод. № 4 до ДСП № 173 від 19 червня 1996 року); в технічній документації не зазначено вид підприємницької діяльності, що не дає можливості передбачити вплив на навколишнє середовище.

На звернення від 28 лютого 2012 року, відповідач відмовив у затвердженні технічної документації із зауваженнями: не визначено юридичний статус зелених насаджень, не зазначена їх майнова вартість; відсутнє обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки під фруктовими та декоративними насадженнями (площа 0, 9211га та 0, 1826 га) для промислового використання; відсутній розрахунок збитків на зелені насадження на площі 1,1 га; на підставі поданих картографічних матеріалів не можливо визначити розмір санітарно-захисної зони.

У відповідь на звернення від 13 червня 2012 року, позивачу відмовлено у погодженні технічної документації з такими зауваженнями: підпадає під розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»; не визначено цільове використання земельної ділянки та не визначена потреба в обґрунтуванні розміру земельної ділянки та не визначена потреба в користуванні земельною ділянкою, яка вкрита зеленими насадженнями на площі 1,1037 га. Планово-картографічна матеріали не відповідають встановленим вимогам.

Рішенням Відповідача від 14 вересня 2012 року відмовлено у погодженні матеріалів з такими зауваженнями: підпадає під розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»; не враховано попередні зауваження держуправління охорони навколишнього природного середовища в частині визначення юридичного статусу зелених насаджень, не зазначена їх майнова вартість. Відсутнє обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки під фруктовими та декоративними насадженнями (площа 0, 9211 га та 0, 1826 га) для промислового використання.

Як зазначає позивач, обґрунтувавши недоцільність зауважень відповідача, 08 жовтня 2012 року він знову подав звернення на затвердження технічної документації, у відповідь на яке відповідачем прийняте рішення про відмову у погодженні матеріалів з такими зауваженнями: підпадає під розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»; не враховано попередні зауваження держуправління охорони навколишнього природного середовища в частині визначення юридичного статусу зелених насаджень, не зазначена їх майнова вартість. Відсутнє обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки під фруктовими та декоративними насадженнями (площа 0, 9211 га та 0, 1826 га) для промислового використання.

У відповідь на повторне звернення позивача від 10 грудня 2012 року на затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельні ділянки загальною площею 9, 7590 га, відповідачем 24 січня 2013 року прийняте рішення про відмову у погодженні матеріалів з такими зауваженнями: підпадає під розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»; надано недостовірну екологічну інформацію; відсутні графічні матеріали, що не дає можливості визначити розмір санітарно-захисної зони об'єкта. Не вказано основний вид діяльності, що не дає змогу класифікувати об'єкт згідно з санітарною класифікацією підприємств, установ (додаток № 4 ДСП № 173-96).

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно ч. 2 статті 116 Земельного кодексу України - набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 148 Конституції України - місцеві ради самостійно вирішують питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч. 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктом 34 ч. 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключною компетенцією пленарних засідань сільської, селищної, міської ради є питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності до статті 123 ЗК України - надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Законом України «Про землеустрій» визначено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Згідно статті 25 Закону України «Про землеустрій» - документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень; в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та упорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про землеустрій» - погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Стосовно необхідності зазначення виду господарської діяльності позивача в технічній документації на земельну ділянку, колегія суддів зазначає, що у технічній документації наявна довідка Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в якій зазначені види підприємницької діяльності, якими займається позивач. До того ж, частиною технічної документації є витяг про державну реєстрацію прав, в якому зазначені типи будівель та їх призначення.

Оскільки на вказаних вище земельних ділянках знаходяться вже збудовані приміщення, що підтверджується договорами купівлі-продажу та витягами про державну реєстрацію прав, і оцінка впливу на навколишнє середовище вже проводилася під час процедури відведення земельних ділянок, посилання відповідача на Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19 червня 1996 року, на думку колегії суддів є не доцільним та необґрунтованими.

До технічної документації також було додано акт обстеження зелених насаджень від 27 грудня 2011 року, складений комісією Великонизгірецької сільської ради, в якому зазначено, що дерева перебувають у задовільному стані і видаленню не підлягають.

Щодо майнової вартості вказаних зелених насаджень, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, яким регулюється правовий статус зелених насаджень, не передбачено поняття майнової вартості зелених насаджень.

Єдиним поняттям, яким оперує чинне законодавство стосовно вартості зелених насаджень, є відновна вартість зелених насаджень, що, відповідно до Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, є вартість, яка визначає їхню цінність, включаючи витрати на відновлення.

Тобто, законодавством передбачена відновна вартість зелених насаджень, основною метою якої є компенсація втрат від видалення зелених насаджень.

В акті обстеження зелених насаджень від 27 грудня 2011 року визначено, що дерева, що перебувають на земельних ділянках, знаходяться у задовільному стані і видаленню не підлягають.

Тобто, майнова оцінка дерев проводиться лише у випадках їх видалення, виходячи з чого, визначення майнової чи будь-якої іншої вартості зелених насаджень є недоцільним.

Аналогічно необґрунтованою є вимога відповідача щодо надання розрахунку збитків за зелені насадження на площі 1,1 га, оскільки Методика визначення відновної вартості зелених насаджень, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 127 від 12 травня 2009 року, встановлює механізм визначення відновної вартості зелених насаджень (дерев, кущів, газонів, квітників) у населених пунктах, що підлягає сплаті при видаленні зелених насаджень або при їх втраті у зв'язку з відведенням земельної ділянки у встановленому порядку юридичній або фізичній особі.

Щодо відсутності обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки під фруктовими та декоративними насадженнями (площа 0, 9211 га та 0, 1826 га) для промислового використання, необхідно зазначити, що позивачем було придбано будівлі, споруди та інші приміщення, які розташовані на земельних ділянках, які позивач просить надати в оренду. Цільове призначення - землі промисловості - не змінювалася, відведення земельної ділянки не проводиться, змінився лише власник об'єктів нерухомості, що знаходяться на зазначених земельних ділянках.

Таким чином є недоцільним обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки під фруктовими та декоративними насадженнями (площа 0, 9211 га та 0, 1826 га) для промислового використання.

Крім того, матеріали по зазначених земельних ділянках не підпадають під дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», оскільки зазначений акт регулює питання зупинення прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення. Між тим, як вже було встановлено вище, цільове призначення зазначеної земельної ділянки змінене не було.

Також, відповідно до статті 114 ЗК України - санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19 червня 1996 року - межі санітарно-захисних зон встановлюються при плануванні та будівництві об'єктів, основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів, що наведена у додатку № 4 цих правил.

Також дотримання режиму створення і функціонування санітарно-захисних зон здійснюється на підставі СН 245-71 «Санітарні норми проектування промислових підприємств», в яких зазначено, що санітарно-захисні зони визначаються при будівництві об'єктів.

Тобто в цій частині зауваження відповідача є необґрунтованими, оскільки санітарно-захисні зони на відповідних земельних ділянках вже встановлені при будівництві об'єктів та відведенні земельних ділянок.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача у затвердженні зазначеної технічної документації із землеустрою на земельні ділянки.

Водночас колегія суддів зазначає, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді - під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто повноваження щодо затвердження технічної документації із землеустрою відносяться до виключної компетенції відповідача, а тому суд не може перебирати на себе його функцій.

Таким чином судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та задоволенні даного адміністративного позову частково.

Отже, при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрогресГруп» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2013 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрогресГруп» до Житомирської обласної державної адміністрації, треті особи: Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області, Головне управління Держсанепідемслужби у Житомирській області, Великонизгірецька сільська рада Бердичівського району Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної державної адміністрації.

Зобов'язати Житомирську обласну державну адміністрацію вирішити питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою на земельні ділянки загальною площею 9, 7590 га, цільове призначення: землі промисловості, кадастровий номер 1820880900:01:000:0501, що розташована за адресою Житомирська область, Бердичівський район, на території Великонизгірецької сільської ради, вул. Низгірецька 127 та кадастровий номер 1820880900:01:000:0500 за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, на території Великонизгірецької сільської ради, вул. Низгірецька, 100.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Чаку Є.В.