Ухвала

від 22.10.2013 по справі 826/8769/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8769/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Антек-телеком» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби від 23 травня 2013 року №0007252220 та №0007262220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач вказує на відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Імперіям Плюс» за період, що перевірявся. На думку відповідача, витрати понесені позивачем при здійсненні таких господарських операцій не є його витратами в розумінні Податкового кодексу України, а податкові накладні даного контрагента не є підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Антек-телеком» зареєстроване як юридична особа, є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Антек Телеком» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 08 травня 2013 року №1323/22-20/36177420.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог: п.198.3 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за червень, жовтень 2012 року на загальну суму 836 790,00 грн.; п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, внаслідок чого ним занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2 та 4 квартали 2012 року на загальну суму 878 629,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 23 травня 2013 року: №0007262220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 878 630,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 219 657 грн.; №0007252220, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 836 790 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 209 198 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, посилаючись на те, що господарські операції, здійснені між ним та ТОВ «Імперіум плюс» мають реальний характер та спрямовані на зміни його майнового стану.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів вчинення позивачем порушень податкового законодавства, зазначених в акті від 08 травня 2013 року №1323/22-20/36177420, та правомірності прийнятих ними податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, витратами платника податків в розумінні ст.14 Податкового кодексу України є будь-які його витрати, понесені ним при здійсненні господарської діяльності. Такі витрати мають бути підтверджені первинними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України. Здійснення господарської операції має бути підтвердженого первинними документами.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач в період, що перевірявся мав взаємовідносини з ТОВ «Імперіум Плюс».

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Імперіям Плюс» (Підрядник) укладено ряд договорів про надання послуг: № 216 від 11 червня 2012 року, №217 від 12 червня 2012 року, №218 від 12 червня 2012 року, №283 від 30 вересня 2012 року, №284 від 30 вересня 2012 року, №285 від 30 вересня 2012 року, №286 від 30 вересня 2012 року, №287 від 30 вересня 2012 року.

На виконання умов даних договорів його сторонами складені акти виконаних робіт, податкові накладні, протоколи угоди про договірну ціну, специфікації, технічні завдання, акт повернення демонтованих матеріалів, акти приймання-передачі матеріалів (в яких зазначено найменування матеріалів, їх кількість, вартість за одиницю товару, загальна їх кількість та загальна вартість). Дані документи відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів.

Оплата отриманих послуг позивачем проведена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок його контрагента, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

Колегія суддів вважає, що вищевикладене, дає підстави вважати, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «Імперіям Плюс» мали реальних характер. Отже, витрати понесені позивачем при здійсненні таких господарських операцій є його витратами в розумінні Податкового кодексу України.

Відповідно до даних реєстру анульованих свідоцтв платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Імперіум Плюс» анульовано 15 квітня 2013 року. Тобто, на час виписання позивачу податкових накладних, даний контрагент був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що податкові накладні виписані позивачу його контрагентом ТОВ «Імперіум Плюс» в період, що перевірявся, є належними підставами для виникнення у нього права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Порушення даним контрагентом вимог податкового законодавства, зокрема, не знаходження за податковою адресою не може бути підставою для позбавлення позивача такого права.

Отже, відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41,196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.