Рішення

від 23.10.2013 по справі 905/6402/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.2013 Справа № 905/6402/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ ФОРСАЖ», м.Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ», м. Донецьк

про стягнення заборгованості у сумі 12 159,50 грн., та 3% річних у розмірі 42,97 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ващик М.В., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БТЛ ФОРСАЖ», м. Дніпропетровськ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ», м. Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 12 159,50грн., та 3% річних у розмірі 42,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №617/1 від 05 жовтня 2012 року в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість - 12 159,50грн. Крім того, Позивачем нараховані 3% річних у розмірі 42,97 грн.

Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 12 159,50 грн. основного боргу та 3% річних у розмірі 42,97 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 22, 525, 526, 551, 623, 624, 625, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 220, 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 12, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надав суду (у копіях): договір поставки №617/1 від 05.10.2012р., специфікацію №1 від 15.10.2012р., додаток №2, додаток №3, додаток №4, додаток №5 до договору поставки №617/1 від 05.10.2012р., видаткові накладні : №РН-0003692 від 14.12.2012р. на суму 8 607,60грн., №РН-0003693 від 14.12.2012р. на суму 8 607,60грн., №РН-0000389 від 22.02.2013р. на суму 4507,08грн., №РН-0000390 від 22.02.2013р. на суму 1 145,52грн., накладні повернення постачальнику: №574576 від 27.03.2013р. на суму 37,50грн., №574575 від 27.03.2013р. на суму 40,57грн., №582387 від 22.04.2013р. на суму 2379,36грн., №582389 від 22.04.2013р. на суму 655,98грн., №580818 від 18.04.2013р. на суму 25,61грн., №580816 від 18.04.2013р. на суму 2 265,96грн., №580815 від 18.04.2013р. на суму 2033,23грн., акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.01.2013р. на суму 16 215,20грн. підписаний з боку Відповідача без зауважень, акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.03.2013р. на суму 19789,73грн. підписаний з боку Відповідача без зауважень, вимогу №52 від 03.06.2013р. на суму 12 429,50грн. з доказами її надсилання Відповідачу, правоустановчі документи Позивача, розрахунок 3% річних.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.09.2013р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

23.09.2013р. від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу для звіряння розрахунків.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, що відбулося 24.09.2013р., розгляд справи було відкладено на 03.10.2013р. у зв`язку з нез`явленям сторін та ненаданням сторонами витребуваних судом документів.

03.10.2013р. Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнав частково, з підстав викладених у відзиві. Надав докази часткової сплати заборгованості на загальну суму 7 629,50грн. та акт звіряння взаєморозрахунків станом на 11.09.2013р.

Крім того, 03.10.2013р. Відповідач надав до матеріалів справи копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №316135 від 24.11.2005р. та копію витягу із Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ», м. Донецьк.

Ухвалою від 03.10.2013р. враховуючи нез'явлення Позивача, ненадання сторонами витребуваних документів в повному обсязі та необхідністю витребування нових доказів, суд відклав розгляд справи на 23.10.2013р.

23.10.2013р. Відповідач долучив до матеріалів справи платіжне доручення №1466 від 07.10.2013р. на суму 4800,00грн.

Представник Позивача у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Представник Відповідача у судовому засіданні 23.10.2013р. надав докази сплати заборгованості у розмірі 4 800,00грн., проти стягнення 3% річних та судових витрат по сплаті послуг адвоката заперечив.

Представник Відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БТЛ ФОРСАЖ», м.Дніпропетровськ (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ», м. Донецьк (Покупець), укладено договір поставки №617/1. (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується протягом терміну дії Договору постачати у власність Покупця товар на підставі погодженої сторонами специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору, у відповідності із поданим Покупцем замовленням, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що право власності на товар переходить до Покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної.

Згідно п.2.1 Договору, ціни та асортимент товару визначається у двосторонніх Спеціфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, погоджених сторонами у письмовій формі.

Датою прийняття товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної уповноваженими особами Покупця (п.4.1 Договору).

Поставка товару, за приписами п.3.4 Договору, здійснюється на умовах DDP (з доставкою) на об'єкти Покумця.

Відповідно до п.5.1. Договору днем розрахунку вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку Покупця на рахунок Постачальника.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Покупець здійснює розрахунки кожні 10 банківських днів за реалізований товар.

Оплата товару поставленого першою партією за цим Договором, здійснюється через 30 банківських днів за реалізований товар з моменту поставки (п.5.3 Договору).

Згідно п. 12.8 Договору, термін дії Договору до 31.12.2013р.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов договору поставки №617/1 від 05.10.2012р. згідно видаткових накладних №РН-0003692 від 14.12.2012р. на суму 8 607,60грн., №РН-0003693 від 14.12.2012р. на суму 8 607,60грн., №РН-0000389 від 22.02.2013р. на суму 4507,08грн., №РН-0000390 від 22.02.2013р. на суму 1 145,52грн. Позивачем був поставлений товар Відповідачу на загальну суму 22 867,80грн.

Товар, відповідно до відміток на накладних №РН-0003692 від 14.12.2012р., №РН-0003693 від 14.12.2012р., №РН-0000389 від 22.02.2013р., №РН-0000390 від 22.02.2013р. був отриманий належним чином уповноваженими представниками Відповідача.

Доказів наявності заперечень, з боку Відповідача, щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не надано.

Відповідачем, згідно накладних повернення, які містяться в матеріалах справи, було повернуто товару на загальну суму 7 438,30грн.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №617/1 від 05.10.2012р.

07.06.2013р. Відповідачу була направлена вимога №52 від 03.06.2013р., у якій Позивач вимагає сплатити заборгованість за Договором у сумі 12 429,50грн. у семиденний строк з моменту отримання вимоги, яка була отримана Відповідачем 11.06.2013р.

Відповідач, в встановлений строк не відреагував на претензію Позивача, та свої зобов'язання перед ним у повному обсязі не виконав.

Відповідач 03.10.2013р. надав відзив на позовну заяву, у якому частково визнав позовні вимоги, з огляду на те що, Позивачем при поданні позову не були враховані часткові сплати, на підтвердження чого надав платіжні доручення на загальну суму 5129,50грн., а саме: №124 від 03.09.2013р. на суму 2429,50грн., №162 від 04.09.2013р. на суму 1200,00грн., №332 від 06.09.2013р. на суму 500,00грн., №407 від 09.09.2013р. на суму 500,00грн., №439 від 10.09.2013р. на суму 500,00грн.

Відповідно до акту звіряння розрахунків, підписаного сторонами без розбіжностей, станом на 11.09.2013р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 6 800,00грн.

Суд дослідивши, матеріали справи встановив, що на момент подачі позову 10.09.2013р. заборгованість Відповідача з урахування наданих доказів часткових оплат на суму 5129,50грн. становить 7 030,00грн.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у стягненні з Відповідача частини основної заборгованості у розмірі 5129,50грн.

В процесі розгляду справи, Відповідач сплатив заборгованість перед Позивачем у розмірі 7 300,00грн.

На підтвердження цього факту Відповідачем надані платіжні доручення: №484 від 11.09.2013р. на суму 500,00грн., №746 від 17.09.2013р. на суму 500,00грн., №809 від 19.09.2013р. на суму 500,00грн., №904 від 23.09.2013р. на суму 500,00грн., №991 від 25.09.2013р. на суму 500,00грн., №1466 від 07.10.2013р. на суму 4800,00грн.

Пунктом 1-1 ч. ст.80 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином,оскільки Відповідачем у повному обсязі оплачено основну заборгованість у розмірі 7030,00грн., то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Одночасно Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 42,97грн.

Стосовно нарахованих 3% річних:

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 17.06.2013р. по 29.07.2013р. на суму основного боргу 12 159,50грн. Суд перевіривши арифметичний розрахунок Позивача, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 40,98грн.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на адвокатські послуги у сумі 621,00грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката , та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи положення, передбачені Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р., №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", суд зазначає, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи 29.05.2013р. між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Верум», м. Дніпропетровськ (далі «Компанія»), в особі керуючого партнера Хмельникова А.О., який діє на підставі Статуту з однієї сторони та Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ ФОРСАЖ», м. Дніпропетровськ (далі «Клієнт»), в особі директора Кірічка А.В., з іншої сторони, укладений договір про надання правової допомоги.

Пунктом 1.1 передбачено, що на підставі Договору Компанія зобов'язується провести правовий аналіз господарських договорів і документів укладених з контрагентом, з підстав та обставин зазначених у Додатку №1, здійснити представництво Клієнта у першій та апеляційній інстанції господарських судів України відповідно до Додатку №1 до цього Договору, надати правову консультацію, а клієнт зобов'язується оплатити винагороду за надання правової допомоги та суму фактичних витрат, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору Клієнт сплачує Компанії винагороду (гонорар). Винагорода компанії за Договором визначається у розмірі на загальну суму 1242 (одну тисячу двісті сорок дві) грн.00коп., без ПДВ, який Клієнт сплачує а поточний рахунок Компанії у наступному порядку 50 (п'ятдесят)% від загальної суми Клієнт сплачує протягом одного банківського дня з дати виставлення рахунку до цього Договору. У цю частину гонорару входять послуги з аналізу та підготовки позовних заяв до суду та документів.

Додатковою угодою №1 до Договору про надання правової допомоги від 29.05.2013р. сторони визначили, що за умовами Договору про надання правової допомоги від 29.05.2013р. Компанія надає правову допомогу щодо досудового представництва та щодо представництва у судах щодо стягнення на користь Клієнта з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» грошову заборгованість на підставі договору поставки №617/1 від 05.10.2012р. Загальна винагорода за надану правову допомогу складає 1242 (одну тисячу двісті сорок дві) грн.00 коп.

Натомість, доказів оплати Позивачем адвокатських послуг за зазначеним договором про надання правової допомоги б/н від 29.05.2013р. суду не надано.

Крім того, Позивачем до матеріалів справи не надано підтвердження повноважень адвоката.

Враховуючи вищенаведене, у суду відсутні підстави для покладення на Відповідача суми витрат на адвокатські послуги.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на адвокатські послуги в сумі 621,00грн. не підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, суд робить висновок, що вартість наданих послуг не доведена відповідними документами, а тому, на думку суду, не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ ФОРСАЖ», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 36366461 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ», м.Донецьк, ЄДРПОУ 33913348 про стягнення заборгованості у сумі 12 159,50грн., та 3% річних у розмірі 42,97грн. задовольнити частково.

Відмовити у задоволенні вимог, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» (83092, м. Донецьк, вул. 230-ої Стрілецької дивізії, будинок 1А, код ЄДРПОУ 33913348) у частині основного боргу в розмірі 5 129,50грн.

Припинити провадження у справі №905/6402/13 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7 030,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» (83092, м. Донецьк, вул. 230-ої Стрілецької дивізії, будинок 1А, код ЄДРПОУ 33913348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ ФОРСАЖ» (49026, м. Дніпропетровськ, вул. Софії Ковалевської, будинок 2, квартира 52, код ЄДРПОУ 36366461) 3% річних у розмірі 40,98грн.

Відшкодувати Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ ФОРСАЖ» (49026, м. Дніпропетровськ, вул. Софії Ковалевської, будинок 2, квартира 52, код ЄДРПОУ 36366461) за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» (83092, м. Донецьк, вул. 230-ої Стрілецької дивізії , будинок 1А, ідентифікаційний код 33913348) витрати по сплаті судового збору у розмірі 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн., 98коп.

Відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛ ФОРСАЖ», м.Дніпропетровськ витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 621,00грн.

У судовому засіданні 23 жовтня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко

Вик.Палівода Ю.В.

тел.(387-59-08)

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу.