Ухвала

від 28.10.2013 по справі 14/44пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

про припинення провадження у справі

28.10.2013 Справа № 14/44пн

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого Фурсової С.М.,

суддів Величко Н.В., Малікової Е.І.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» (84105, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Краматорська, будинок № 78; код ЄДРПОУ - 00214652)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостач» (01023, місто Київ, вулиця Ш. Руставелі, будинок № 39-41, кімната № 808, 69095, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Леніна, будинок № 91; код ЄДРПОУ - 35810572)

про визнання відсутнім права, визнання права та спонукання виконати дії, -

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2009 року відкрите акціонерне товариство «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить:

- визнати відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостач» права на односторонню зміну умов договору № 43/08 від 10 липня 2008 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостач»;

- визнати право відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» на отримання газу за ціною, встановленою у договорі № 43/08 від 10 липня 2008 року;

- визнати право відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» на безперешкодне отримання газу на умовах, визначених у договорі № 43/08 від 10 липня 2008 року;

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостач» виконувати обов'язок в натурі згідно договору № 43/08 від 10 липня 2008 року шляхом забезпечення постачання газу відкритому акціонерному товариству «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 червня 2009 року провадження у справі № 14/44пн зупинено до розгляду справи № 39/190пд.

30 вересня 2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 14/44пн, та автоматизованою системою документообігу головуючим суддею визначено Фурсову С.М.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 21 жовтня 2013 року для розгляду справи № 14/44пн призначено колегію у складі: головуючого судді Фурсової С.М., суддів Величко Н.В., Малікової Е.І.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 жовтня 2013 року справу прийнято до колегії суддів та поновлено провадження у справі.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу господарського суду телеграму, в якій просить відкласти розгляд справи.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає його таким, що підлягає відхиленню з наступних підстав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Процесуальним законодавством встановлено принцип оперативності господарського процесу; ГПК України визначає обов'язок господарського суду розглянути клопотання, а не в обов'язковому порядку задовольнити його.

Статтею 77 ГПК України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, та не ставиться в залежність від наявності клопотання сторони тощо.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, встановлено право кожного на розгляд його справи судом впродовж розумного строку.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Також відповідно до положень статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Позивачем у справі є відкрите акціонерне товариство «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», а не конкретний представник, а тому господарський суд враховує, що позивач не був позбавлений права направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідач повідомлявся про час і місце розгляду справи шляхом направлення ухвали суду за адресою, що зазначена в позовній заяві та вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, господарський суд приходить до наступного.

Відповідно до статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами та відповідачами в судовому процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно статей 80, 91, 92, 96 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді і самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Порядок припинення суб'єкта господарювання визначається законодавством (частина дев'ята статті 59 Господарського кодексу України).

Приписами пункту 2 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (пункт 5 статті 111 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (частина перша статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 912183 (номер та дата формування: 17348293 від 11.10.2013), 22 жовтня 2010 року у зв'язку з визнанням банкрутом здійснено державну реєстрацію припинення діяльності юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостач» (69095, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Леніна, будинок № 91; код ЄДРПОУ - 35810572).

Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» унормовано, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичною особи.

В силу положень статей 18 та 20 вказаного Закону, внесені до Єдиного державного реєстру відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими та загальнодоступними.

За приписами пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Приймаючи до уваги, що на момент вирішення даного спору підприємницька діяльність відповідача припинена в установленому законом порядку, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченим законом обставинами, що повністю відкидають можливе судочинство. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення.

Господарським судом роз'яснюється положення частини другої статті 80 ГПК України, відповідно до якої у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Що стосується повернення сплаченого за подачу позову судового збору, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Пунктом 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняття цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі № 14/44пн за позовом відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» до товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостач» про визнання відсутнім права, визнання права та спонукання виконати дії припинити.

Ухвала набирає законної сили 28 жовтня 2013 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Головуючий суддя С.М. Фурсова

Суддя Н.В. Величко

Суддя Е.І. Малікова