Рішення

від 28.10.2013 по справі 910/19039/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19039/13 28.10.13

За позовом Державного підприємства "Держтранс"

до Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об"єднання"

про стягнення 9 206,98грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Чапкін Б.М. по довіреності № б/н від 18.06.2013р.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Держтранс» звернулась до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об"єднання" заборгованості в розмірі 9206,98 грн., з яких: 7800,00 грн. основної заборгованості, 696,20 грн. - пені та 710,78 грн. 3% річних відповідно до договору зберігання № 07/09-03 від 13.02.2010р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, адже відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 28.10.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

13 лютого 2010 року між Державним підприємством "Науково-виробниче природоохоронне об"єднання" (далі - поклажодавець) та Державним підприємством «Держтранс» (далі - зберігач) був укладений договір зберігання № 07/09-03.

Умовами договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2010р. (п. 8.1. договору). Дія договору автоматично продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії протягом одного місяця до закінчення строку, вказаного у п. 8.1. (п. 8.2. договору).

Відповідно до умов даного договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання автомобіль марки Toyota Camry, державний номер АМ 1765 АК, у кількості - 1 шт., рік випуску 2007, місце зберігання (відкрита/закрита) - закрита, початок зберігання 13.02.2010р. - закінчення зберігання - 21.12.2010р.

Згідно з п. 1.2. договору, право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача або бути передане третім особам.

Пунктом 2.1.1. встановлено, що зберігач забезпечує зберігання транспортного засобу протягом дії цього договору в охоронюваному боксі.

Майно зберігач зобов'язаний зберігати в окремому приміщенні, що знаходиться за адресою: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 25 в належних умовах (п. 2.1.5. договору).

Відповідно до п. 2.2.1. договору, поклажодавець передає майно зберігачу в місці за адресою: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 25 відповідно до акту приймання-передачі не пізніше від дати, зазначеної в п. 1.1. даного договору.

Пунктом 2.2.6. договору визначено, що поклажодавець оплачує фактичний строк зберігання згідно з розцінками, встановленими п. 3 даного договору.

Розділом третім договору, сторони визначили порядок та розмір розрахунків між сторонами, відповідно до якого:

3.1. поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в такому порядку, розмірах і в строки:

№ п/пМарка автомобіля (згідно п. 1.1.)Державний номерКількість одиницьВартість зберігання, грн.. з ПДВ (за місяць)Строк оплати (щомісяця, по закінченні зберігання, до закінченої дати - зазначити дату)Закінчення зберігання (зазначити дату) 1 Toyota CamryАМ1765АК 1 780,00До 28 числа кожного місяця 31.12.2010 ВСЬОГО: 780,00 3.2. форма оплати - безготівково, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок зберігача, зазначений у розділі «Реквізити і підписи сторін».

3.3. зберігач має статус платника податку на прибуток підприємств за загальних підставах.

Пунктом 4.4. договору, встановлено, що за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків поклажодавець зобов'язаний сплатити зберігачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами було підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 3Б-07/02/10 за збереження у лютому 2010 на суму 390,00 грн. разом з ПДВ; № 3Б-07/03/10 за збереження у березні 2010 на суму 780,00 грн. разом з ПДВ; № 3Б-7/410 за збереження у квітні 2010 на суму 780,00 грн.; № 3Б/05/10 за збереження у травні 2010 на суму 780 грн., разом з ПДВ; № 3Б-7/6/10 за збереження у червні 2010 на суму 780,00 грн., разом з ПДВ;

Крім того з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялись рахунки-фактури: № 3Б7/7/10 від 31.07.2010р. на суму 780 грн., разом з ПДВ; № 3Б-7/08/10 від 12.08.2010р. на суму 780,00 грн., разом з ПДВ, № 3Б7/9/10 від 30.08.2013р. на суму 780,00 грн., разом з ПДВ; № 3Б-7/10/11 від 25.10.2010р. на суму 780,00 грн., разом з ПДВ; № 3Б-7/11/10 від 30.11.2010р. на суму 780,00 грн. разом з ПДВ та № 3Б-7/12/10 від 27.12.2010р. на суму 780,00 грн., разом з ПДВ.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору зберігання № 07/09-03 від 13.02.2010р., внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 7800,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не одноразово на адресу відповідача направлялись листи з вимогами погасити.

Відповідач відповіді на зазначені претензії не надав, заборгованість не погасив.

Статтею 4-2 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 7800,00 грн. заборгованості відповідно до договору зберігання № 07/09-03 від 13.02.2010р., правомірна та підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 696,20 грн.

Пунктом 4.4. договору, встановлено, що за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків поклажодавець зобов'язаний сплатити зберігачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з нього пені визнається правомірною.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до договору зберігання № 07/09-03 від 13.02.2010р. позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 710,78 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Тож, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 710,78 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробниче природоохоронне об'єднання» (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, код. ЄДРПОУ 32821115) на користь Державного підприємства «Держтранс» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 25 код ЄДРПОУ 02736337 ) 7 800 (сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 696 (шістсот дев'яносто шість) грн.. 20 коп. - пені, 710 (сімсот десять) грн. 78 коп.- 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2013р.

Суддя Т. Ю. Трофименко